Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/1801/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5553/20 Справа № 212/1801/20 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 212/1801/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2020 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 квітня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»(надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював підземним машиністом електровозу шахти «Родіна» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком». 27.01.2006 року з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді синдрому тривалого здавлення нижніх кінцівок, больовий синдром. Актом розслідування нещасного випадку від 30.01.2006 року, даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Висновком МСЕК від 24.05.2006 року позивачу, при первинному огляді, встановлено 15% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва. 23.05.2007 року, при повторному переогляді, позивачу встановлено 15% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва безстроково. Наслідки нещасного випадку викликають у позивача фізичні страждання, оскільки він постійно відчуває болі, обмеження руху у лівому плечовому суглобі. Крім фізичних страждань він переносить й моральні страждання, так як порушено звичайний для позивача спосіб життя, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, порушено нормальні життєві зв`язки внаслідок неможливості вести активне життя. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, розмір якої він оцінює в 70 835 грн., яку просить суд стягнути з відповідача на свою користь без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком»на користь держави судові витрати у розмірі 840, 80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок травмування відчуває сильний фізичний біль, довгий час позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати свої звички та бажання, відчуває сильний фізичний біль в травмованих ділянках тіла, крім того в зв`язку з травмою він позбавлений можливості повноцінно працювати, допомагати родині, в зв`язку з чим позивач відчуває постійні моральні страждання. Просить приділити увагу тому факту, що травмування відбулося в досить молодому віці - 50 роки та до теперішнього функції організму не відновлені повністю, усвідомлення чого завдає позивачу додаткового болю та страждань. Крім того, зазначає, що травмування його на виробництві відбулося внаслідок грубого порушення норм трудового законодавства з боку роботодавця, тобто відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком». При цьому, судом не враховано Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності, та колегія суддів зазначила про те, що суди, задовольняючи позовні вимоги частково мають навести мотиви, що свідчать про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування, чого суд першої інстанції не зробив. Постановою Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі №227/1240/17 визначено розумним, виваженим і справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 300 000,00 грн.. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді підземного машиніста електровозу на шахті «Родіна» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», 15.07.2006 року звільнений з підприємства за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 24-32). 27 січня 2006 року о 07.20 годині на дільниці №26, орт-заїзд 136 осі горизонту 1315 м на шахті «Родіна» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», внаслідок обрушення породи стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у виді синдрому тривалого здавлення нижніх кінцівок. Больовий синдром. 27 січня 2006 року на підприємстві відповідача було складено Акт форми Н-1 розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 27 січня 2006 року о 07.20 год., згідно висновку комісії, нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом і складено Акт форми Н-5. Комісія встановила, що особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці є ОСОБА_2 - гірничий майстер дільниці №26, який допустив знаходження людей у виробці за обводненим люком, що є порушенням ПОР, чим порушив п.п.2.4.9; 2.4.11 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці №26 (ВШТ) (а.с. 12-15). Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії ДНА-02 №09583 від 24.05.2006 року, ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 15% втрати професійної працездатності з 24.05.2006 року по 01.06.2007 рку, без встановлення групи інвалідності, акт від 27.01.2006 року №01 (а.с.9). Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії ДНА-02 № 09980 від 23.05.2007 року, ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено 15% втрати професійної працездатності з 01 червня 2007 року, без встановлення групи інвалідності, безстроково, акт від 27.01.2006 року №01 (а.с.10-11). Після отриманої травми позивач неодноразово звертався до закладів медичного лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписними епікризами (а.с.20-23). Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки травму отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язано з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Як вірно встановлено судом першої інстанції, нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов`язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з виробничою травмою, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв`язку з отриманою травмою. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого переносить моральні страждання. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ПАТ «Кривбасзалізрудком». Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з травмою на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 15%, який протягом тривалого часу залишається незмінним та з 01 червня 2007 року встановлений безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв`язку з отриманою травмою він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров`я неможливе. Крім того, колегією суддів приймаються посилання позивача, як на приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, з огляду на наступні обставини. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманої травми на виробництві, що потягла втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності безстроково, що свідчить про незворотність такого стану здоров`я, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 30 000,00 грн. до 45 000,00 грн., що буде відповідати принципу виваженості та справедливості в його ситуації, а також судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 1 261,20 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (840,80 грн. х 150%). В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2020 рокув частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 30 000,00 гривень до 45 000 (сорока п`яти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 1 261 (одна тисячі двісті шістдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 27 травня 2020 року. Головуючий: Судді: