Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/1674/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5551/20 Справа № 212/1674/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 212/1790/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року, яке ухвалено суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 31 березня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»(надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 28.08.1996 року працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача на різних посадах, внаслідок чого отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 20.08.2019 року позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням з наступним переоглядом. У зв`язку із отриманим профзахворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, який позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, його постійно турбує задишка при незначному фізичному навантаженні, напади утрудненого дихання до 1-2 разів на добу, які виникають частіше при фізичному навантаженні, спонтанно вранці, кашель, частіше сухий, приступоподібний біль у грудях та міжлопатковій ділянці, загальну слабкість, запаморочення, головний біль, періодичне підвищення та нестабільність артеріального тиску. Процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, у зв`язку з тим, що не може працювати, та виконувати навіть домашню роботу. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, розмір якої він оцінює в 204 033,60 грн., яку просить суд стягнути з відповідача на свою користь без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком»на користь держави судові витрати у розмірі 840, 80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманого професійного захворювання постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, напади утрудненого дихання до 1-2 разів на добу, які виникають частіше при фізичному навантаженні, спонтанно вранці, кашель, частіше сухий, приступоподібний біль у грудях та міжлопатковій ділянці, загальну слабкість, запаморочення, головний біль, періодичне підвищення та нестабільність артеріального тиску. Просить приділити увагу тому факту, що на даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є довготривалими, функції організму не відновлені повністю, усвідомлення чого завдає позивачу додаткового болю та страждань, внаслідок хронічного захворювання легень у позивача суттєво збільшується можливість зараження небезпечними вірусними захворюваннями, в тому числі й COVID-19, що викликає у нього сталі почуття тривоги та страху за своє майбутнє. При цьому, судом не враховано Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності, та колегія суддів зазначила про те, що суди, задовольняючи позовні вимоги частково мають навести мотиви, що свідчать про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування, чого суд першої інстанції не зробив. А Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №522/3388/18 визначено розумним, виваженим і справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000,00 грн., яке стягнуто з роботодавця на користь позивача за умови втрати позивачем 75% професійної працездатності. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, та доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, а саме з 28.08.1996 року по 19.03.1997 року, 04.06.1997 року по 15.09.2004 року на посаді підземного гірничого майстра дільниці №6 шахти «Родіна» об`єднання «КРИВБАСРУДА», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком». 15 вересня 2014 року позивач звільнений за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП України (а.с. 14-24). Висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 30.05.2019 року встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт), емфізема легень), група В. Легенева недостатність другого ступеня ( а.с.14-15). Пунктом 11 Санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці, складеною ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 29.01.2019 року, відображено професійний маршрут та трудова діяльність позивача, а саме на підприємстві ПАТ «Кривбасзалізрудком» останній працював з 26.06.1992 року по 31.07.1992 року -підземним гірником, дільниця 6, шахти «Родина» ПАТ «Кривбасзалізрудком»; з 28.08.1996 року по 19.03.1997 року - підземним гірником, дільниці №6, шахти «Родина» ПАТ «Кривбасзалізрудком»; з 04.06.1997 по 15.09.2004 року підземним гірничим майстром, дільниця №6, шахта «Родина» ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с.25-34). Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.07.2019 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме: робота позивача протягом 14 років 2 місяці в умовах підвищених впливу шкідливих факторів: пил 2.8-7.6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, згідно вимогам ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» (а.с.10-13). Відповідно до висновку МСЕК від 20.08.2019 року позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням з 12.09.2019 року до 01.09.2020 року, з наступним переоглядом 01.08.2020 року ( а.с.9). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманим ним на виробництві відповідача професійним захворюванням. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 30 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.07.2019 року, причиною професійного захворювання позивача є робота впродовж 14 років 2 місяці в умовах впливу шкідливих факторів, що перевищували нормативні. Отже, роботодавець ПАТ «Кривбасзалізрудком», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, роботу позивача на підприємстві відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 25%, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру відшкодування моральної шкоди. Посилання позивача в апеляційній скарзі, як на приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 25%, без встановлення групи інвалідності та з наступним переоглядом 01 серпня 2020 року, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача на теперішній час та не може беззаперечно свідчити про неможливість відновлення попереднього фізичного стану в майбутньому, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (30 000,00 грн.) відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 27 травня 2020 року. Головуючий: Судді: