Ухвала КАС ВС № 640/15106/19

УХВАЛА 28 травня 2020 року Київ справа №640/15106/19 адміністративне провадження №К/9901/12760/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, яке є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі №640/5106/19 за позовом Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення форми «С», ВСТАНОВИВ: 12.05.2020 Головне управління ДПС у м. Києві засобами поштового зв`язку направило касаційну скаргу на зазначені рішення судів попередніх інстанції, яка надійшла до суду 13.05.2020. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У цій справі підставою касаційного оскарження судових рішень визначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - порушення судами норм статті 58 Конституції України, частини четвертої статті 6 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185/94-ВР) при відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах. Так, скаржник посилається на те, що обмеження, встановлені Законом України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон №2473-VIII) «Про валюту і валютні цінності» не можуть бути застосовані до позивача в силу вимог статті 58 Конституції України, оскільки звільнення від відповідальності за вчинення правопорушення у разі пом`якшення відповідальності стосується виключно фізичної особи, а не позивача, який є юридичною особою. Зі змісту судових рішень у цій справі вбачається, що скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2019 суди обґрунтували двома підстави: відсутність складу правопорушення з огляду на доведеність факту отримання товару за зовнішньоекономічним контрактом та безпідставне застосування контролюючим органом у червні 2019 року відповідальності на підставі Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який втратив чинність з 07.02.2019 у зв`язку з введенням в дію Закону України «Про валюту і валютні цінності». Варто зауважити, що принцип дії закону у часі був предметом неодноразового розгляду Верховним Судом, який наголошував, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Висновок щодо неможливості суб`єктом владних повноважень застосовувати норму закону, яка втратила чинність у зв`язку з введенням Закону України «Про валюту і валютні цінності» висловлено Верховним Судом у постанові від 26.02.2020 у справі №640/5376/19, в якій подібність правовідносин полягає в тому, що оскарженими наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.02.2019 №229 від 14.02.2019 та №228 до позивачів були застосовані санкції у вигляді переведення їх на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності з посиланням на статтю 37 Закону України від 16.04.1991 №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» у той час, коли норма, що передбачала таку санкцію, втратила чинність з 07.02.2019. Верховний Суд зазначив, що з 07.02.2019 застосування до позивачів адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 37 Закону №959-XII, стало неможливим, у зв`язку з відсутністю їх закріплення на законодавчому рівні. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, який полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. Аналогічно у цій справі, за встановленими судами обставинами, відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 05.06.2019 застосовано норми Закону №185/94-ВР, яка не діє з 07.02.2019. Отже, наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки підставою для скасування податкового повідомлення-рішення стало не те, що позивача з 07.02.2019 звільнено від відповідальності, а те, що відповідачем застосовано закон, який з 07.02.2019 не діє. Крім того, касаційна скарга не містить визначених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень в частині висновків про відсутність підстав для застосування до позивача санкцій з огляду на відсутність порушення строку проведення розрахунків за контрактом, встановленого діючою на момент проведення розрахунків та отримання товару статтею 6 Закону №185/94-ВР. Колегія суддів звертає увагу, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, а так само визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. У зв`язку з наведеним, варто запропонувати скаржнику подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої, зокрема, щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі. Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Питання про залишення касаційної скарги без руху вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Водночас, 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України. Розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 169 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до абзацу другого наведеного пункту строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, яке є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі №640/5106/19 - залишити без руху. Надати скаржнику десятиденний строк з дня закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: - для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої, зокрема щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі; Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. ........................... ........................... ........................... М.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко , Судді Верховного Суду