Постанова 4857 № 300/2018/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року Справа № 300/2018/19 пров. № А/857/1248/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Попка Я.С. суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П. за участю секретаря судового засідання Смолинець А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року, ухвалене суддею Матуляком Я.П., м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення 18 грудня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - управління культури національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині,- В С Т А Н О В И В: 09.10.2019 позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - управління культури національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 26.05.1981 № 238-р «Про погодження переліку пам`яток архітектури і містобудівництва місцевого значення» в частині включення у додаток об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Рішенням Івано -Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції,вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року та ухвалити нове рішенням, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що незважаючи на те, що станом на 1981 рік не існувало жодних нормативних інструктивних актів, які регулювали би порядок виявлення та обліку пам`яток архітектури та їх було прийнято лише згодом, вже на момент прийняття оскаржуваного розпорядження і сам Закон УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» від 13.07.1978, передбачав розмежування понять «списку (переліку) нововиявлених пам`яток історії та культури» та «Переліку пам`яток історії та культури, які підлягають обов`язковому державному облікові». Отже, на підставі розпорядження № 238-р від 26.05.1981 будинок по АДРЕСА_1 , взятий на облік як нововиявлена пам`ятка архітектури до вирішення питання про включення її в державний реєстр, а з 16.09.1982 ( дата прийняття Постанови РМ СРСР № 865 про затвердження «Положення про охорону та використання пам`яток історії та культури») підлягала включенню лише в список нововиявлених об`єктів, оскільки на той час ще не було вирішено питання про включення її в реєстр пам`яток, адже жодного подання уповноваженого державного органу охорони пам`яток історії та культури на розгляд виконавчого комітету не було подано. Крім того, оскаржуване розпорядження є суперечливим та не відповідає вимогам Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», оскільки ним погоджено лише нововиявлені пам`ятки архітектури і містобудівництва місцевого значення, однак назва розпорядження звучить як: «Про погодження переліку пам`яток архітектури і містобудівництва місцевого значення», а сам додаток до розпорядження містить «Перелік пам`яток архітектури і містобудівництва місцевого значення», а не «Перелік нововиявлених пам`яток архітектури і містобудівництва». Такі грубі порушення виконавчого комітету обласної ради народних депутатів Івано-Франківської області при прийнятті даного розпорядження призвела до безпідставного внесення будівлі по АДРЕСА_1 до Переліку пам`яток історії і культури місцевого значення, який мітиться саме у додатку до оскаржуваного розпорядження. Жодних інших рішень, переліків, документів із належною будівлею по АДРЕСА_1 не існує, а тому власне оскаржується дане розпорядженняв частині додатку. Також апелянт зазначає, що на сьогоднішній день питання щодо обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів врегульовано Порядком об`єктів культурної спадщини, який затверджений Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2013 року за № 528/23060. Однак, даний порядок не передбачає процедури вилучення пам`ятки культурної спадщини взятої на облік як нововиявленої, але ще не включеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Стверджує, що оскаржуване розпорядження, яке є незаконним в частині включення до нього будинку АДРЕСА_1 , обмежує його, як власника приміщення у правомочності ним розпоряджатися, з огляду на положення Закону України «Про охорону культурної спадщини». Також, апелянт звертає увагу, що у місті Івано-Франківську є і АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2. Як вбачається із загальнодоступних відомостей, які містяться в мережі Інтернет, історичну цінність визначено щодо об`єкту нерухомості, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 . Щодо АДРЕСА_1 нема ніяких відомостей про його архітектурну чи історичну цінність, історична довідка відсутня, облікова документація не велась і відсутнядо даного часу. Дана обставина, додатково доводить факт відсутності будь-яких підстав для віднесення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 до Переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення. Отже, апелянт вважає, що підставою для внесення будинку АДРЕСА_1 до Переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення стало розпорядження виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 26.05.1981 року №238-р, що є протиправним, оскільки порушує процедуру набуття статусу пам`ятки культурної спадщини місцевого значення. Таким чином, включення будівлі по АДРЕСА_1 до Переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення і поширення на нього правового режиму об`єкта пам`ятки культури не узгоджується із нормами законодавства, яке регулювало та на даний час регулює спірні правовідносини та з огляду на специфіку схоронності, використання та розпорядження такою пам`яткою порушує права власника на даний об`єкт. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження не існувало жодних нормативно-правових актів Ради Міністрів СРСР, які б встановлювали процедуру та обсяг документів, необхідних для включення об`єктів архітектури до Переліку пам`яток архітектури і містобудівництва місцевого значення. Відтак, погоджуючи перелік нововиявлених об`єктів та формуючи, згідно додатку, Перелік пам`яток архітектури і містобудівництва місцевого значення, відповідач діяв в межах наданих повноважень, а оскаржуване розпорядження за №238-р від 26.05.1981 «Про погодження переліку пам`яток архітектури і містобудівництва місцевого значення» є правомірним та прийняте з дотриманням вимог чинного, на той час, законодавства. Крім того, позивачем не доведено яким чином оскаржуване розпорядження порушує його права та законні інтереси. Та обставина, що будинок АДРЕСА_1 , яке належить позивачу на праві приватної власності, віднесено до пам`яток архітектури місцевого значення, не позбавляє його права володіти, користуватись та розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомості. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, виходить із такого. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом Української PCP «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» від 13.07.1978 року № 3600-IX (Закон № 3600-IX), Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року №1805-III (Закон №1805-III), Інструкцією про порядок обліку, реєстрації та утримання археологічних і історичних пам`ятників на території Української РСР, затвердженої постановою Ради Міністрів УРСР №982 від 17 квітня 1950 року, Постановою Ради Міністрів Української PCP від 28 березня 1956 р. № 320 «Про затвердження списку пам`ятників архітектури по Українській PCP» ( із наступними змінами і доповненнями щодо обліку обєктів), «Положенням про охорону та використання пам`яток історії та культури», затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 16.09.1982 №865. Статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Статтею 6 Закону № 3600-IXпередбачено, що до пам`яток історії та культури, відповідно до статті 1 цього Закону, належать: пам`ятки історії - будинки, споруди, пам`ятні місця і предмети, зв`язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, революційним рухом, з Великою Жовтневою соціалістичною революцією, громадянською і Великою Вітчизняною війнами, соціалістичним і комуністичним будівництвом, зміцненням міжнародної солідарності, а також з розвитком науки і техніки, культури і побуту народів, з життям видатних політичних, державних, військових діячів, народних героїв, діячів науки, літератури і мистецтва; пам`ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів; пам`ятки містобудування і архітектури-архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв`язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти; пам`ятки мистецтва - твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного та інших видів мистецтва; документальні пам`ятки - акти органів державної влади і управління, інші письмові і графічні документи, кінофотодокументи звукозаписи, а також стародавні та інші рукописи й архіви, записи фольклору і музики, рідкісні друковані видання. До пам`яток історії та культури можуть бути віднесені й інші об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи культурну цінність. Статтею 8 Закону № 3600-IX визначено, що виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам`яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам`яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам`яток історії та культури. Згідно ст.17 Закону№ 3600-IX- віднесення пам`яток історії та культури до пам`яток загальносоюзного, республіканського і місцевого значення з метою організації обліку і охорони пам`яток історії та культури нерухомі пам`ятки поділяються на пам`ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення. Віднесення пам`яток історії та культури до категорії пам`яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Переліки пам`яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Переліки пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об`єктів з переліків пам`яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.Внесення об`єктів у переліки пам`яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам`яток історії та культури. Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону № 3600-IX встановлено, що пам`ятки історії та культури, незалежно від того, в чиїй власності вони перебувають, підлягають державному облікові.Державний облік пам`яток історії та культури здійснюється в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР. Згідно ст. 31 Закону № 3600-IX всі нововиявлені об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, до вирішення питання про взяття їх на державний облік як пам`яток історії та культури, підлягають охороні відповідно до вимог Закону СРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» і цього Закону. Пунктом 1 статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року №1805-III встановлено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкткультурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам`ятки.Стаття 1 зазначеного Закону надає визначення пам`ятки як об`єкта культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України №1805-III встановлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» Закон Української PCP «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» втратив чинність. Пам`ятками відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнаються лише об`єкти, включені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Пунктами 13-15 «Положення про охорону та використання пам`яток історії та культури», затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 16.09.1982 №865встановлено, що всі пам`ятники історії та культури підлягають державному обліку , який включає в себе виявлення, обслідування пам`ятників, вивчення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію або вивчення, складання облікових документів, та ведення державних списків нерухомих пам`ятників, а сам порядок державного обліку і форми облікових документів затверджуються Міністерством культури СРСР або Головним архівним управлінням при Раді Міністрів СРСР в залежності від виду та категорії пам`ятників. А самі державні списки підлягають затвердженню відповідно до їх категорії. Щодо нововиявлених об`єктів, то даним положенням (пункт 18) встановлено, що до вирішення питання про взяття їх на державний облік як пам`яток історії та культури вони реєструються в списках нововиявлених об`єктів. Параграфом 3 Інструкції про порядок обліку, реєстрації та утримання археологічних і історичних пам`ятників на території Української РСР, затвердженої постановою Ради Міністрів УРСР №982 від 17 квітня 1950 року встановлено, що що ведення списків археологічних та історичних пам`ятників, що підлягають державному обліку та охороні, проводить Комітет в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР і його місцеві органи. Первинним заходом в галузі обліку археологічних і історичних пам`ятників є перевірка їх на місці та занесення в державні реєстраційні списки, що підлягають затвердженню у відповідності до цієї Інструкції (параграф 4). Відповідно до параграфу 7 Інструкції місцеві органи Комітету в справах культурно- освітніх установ при Раді Міністрів УРСР складають на кожний археологічний та історичний пам`ятник, що підлягає охороні, паспортза формою, яку встановлює Комітет в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР. Паспорт складаєтьсяу двохпримірникахз них: один зберігається в обласному відділі культурно-освітньої роботи, а другий направляється для збереження в Комітет в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР. Згідно з нормами параграфів 17 та 18 даної Інструкції, користувачі пам`яток архітектури надають місцевим органам Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР охоронне зобов`язання та підписують з ними охоронно-орендний договір. Встановлено, що на виконання наказу Держбуду УРСР від 25.09.1979 року №202 «Про доповнення переліку памяток архітектури і містобудівництва Української РСР, що охороняється державою» виконавчим комітетом Івано-Франківської обласної ради народних депутатів 26.05.1981 прийнято оспорюване розпорядження №238 «Про погодження переліку пам`яток архітектури і містобудівництва місцевого значення». Відповідно до п.1 вказаного розпорядження погоджено перелік нововиявлених памяток архітектури і містобудівництва місцевого значення, а згідно з додатком, а п.2 розпорядження вирішено подати згаданий перелік Держбуду УРСР для підтвердження архітектурно-художнього, містобудівельного, історичного значення та встановлення категорії охорони даних памяток. Встановлено також, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та копією договору дарування нежитлових приміщень від 13.09.2018 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення загальною площею 90,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У період з 09.08.2018 року по 13.09.2018 року, на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.08.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Павлісяком Т.Ю., даним майном володів ОСОБА_1 , якому перейшло майно від виробничого кооперативу «Еластомір». Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у договорі купівлі-продажу від 09.08.2018 року та договорі дарування від 13.09.2018 року відсутні будь-які відомості, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 віднесено до помяток аржітектури та містобудівництва, а також те, що на вказане нежитлове приміщення видано охоронний договір. Згідно листа управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА від 27.09 2019 року за №1252/01-012/089, будівля за адресою: АДРЕСА_1 є пам`яткою місцевого значення, оскільки включена до Переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення (охоронний №282-ІФ), відповідно до розпорядження облвиконкому від 26.05.1981 року за №238-р. Первинна документація відсутня, облікова документація на об`єкт не виготовлялася, оскільки процедура включення його в Державний реєстр не проводилася. Дані про укладення охоронних договорів з попередніми користувачами і власниками відсутні. На думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, відповідачем порушено процедуру занесення будівлі, що по АДРЕСА_1 до переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення, а саме Перелік нововиявлених пам`яток культурної спадщини не передано для підтвердження архітектурно-художнього, містобудівельного, історичного значення та встановлення категорії охорони даних пам`яток до Держбуду УРСР. Крім того, на об`єкт, всупереч вимог Інструкції про Порядок обліку, реєстрації та утримання археологічних і історичних пам`ятників на території Української PCP, яка затверджена Постановою Ради Міністрів УРСР від 17 квітня 1950 року №982, не було виготовлено паспорт встановленої форми, а з користувачами і власниками не укладався охоронний договір та не відбиралось охоронне зобов`язання. Колегія суддів вважає, що включення будівлі по АДРЕСА_1 до Переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення і поширення на нього правового режиму об`єкта пам`ятки архітектури не узгоджується із нормами законодавства, яке регулювало та на даний час регулює спірні правовідносини, а з огляду на специфіку схоронності, використання та розпорядження такою пам`яткою порушує права власника на даний об`єкт, Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Право власності єнепорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цьогоправа чи обмежений у його здійсненні. Згідно п. 2 ч. 1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 рокуу справі № 300/2018/19 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - управління культури національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині задовольнити. Визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 26.05.1981 року № 238-р «Про погодження переліку пам`яток архітектури і містобудівництва місцевого значення» в частині включення у додаток об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дата спорудження - XVII-XIX ст., сучасне використання - житловий будинок, охоронний номер 282-ІФ. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 28.05.2020.