Постанова КГС ВС № 927/19/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року м. Київ cправа № 927/19/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Денисюк І. Г., представники учасників справи: прокуратури - Пономаренко А. Є., відповідачів - Титаренко Т. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 (судді: Кравчук Г. А. - головуючий, Сибіга О. М., Коробенко Г. П.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 (суддя Моцьора В. В.) у справі за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації до відповідачів: 1) Чернігівської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Комфорт" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень 1.1. У січні 2024 року заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації (далі - Чернігівська облдержадміністрація) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Комфорт" (далі - ТОВ "ЖК Комфорт") про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської облдержадміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га, розташованій на вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові (далі - спірна земельна ділянка) шляхом: - визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 24.02.2021 між Чернігівською міською радою та ТОВ "ЖК Комфорт" щодо спірної земельної ділянки; - зобов`язання Чернігівську міську раду повернути спірну земельну ділянку державі в особі Чернігівської облдержадміністрації; - скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на спірну земельну за ТОВ "ЖК Комфорт" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1395133574101); - скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою в особі Чернігівської міської ради (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1395133574101); - скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації запису щодо спірної земельної ділянки. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам`яток археології місцевого значення - "Поділ" (Нижній Город), X-XVIII ст., та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), X-XVIII ст., які є внутрішньокомплексними пам`ятками Стародавнього міста Чернігова, охоронний № 1/6-Чр та взяті під державну охорону згідно з розпорядженням Чернігівської облдержадміністрації від 28.12.1998 №

856. Відповідно до статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" спірна земельна ділянка може перебувати виключно у державній власності, а перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності та в оренді ТОВ "ЖК Комфорт" є незаконними, що стало підставою для звернення до суду. 1.3. ТОВ "ЖК Комфорт" у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні в повному обсязі зазначаючи, зокрема таке: за змістом частини 3 статті 84 Земельного кодексу України землі, зайняті історико-культурними об`єктами, що не мають національного та загальнодержавного значення можуть перебувати у комунальній власності; спірна земельна ділянка була сформована у 1995 році і згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); у 2016 році відбулася реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі із визначенням категорії - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та мала цільове призначення - розміщення та експлуатація будівель та споруд річкового транспорту; оскільки станом на 01.01.2013 (набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності") спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ПрАТ "Чернігівський річковий порт" на підставі державного акта на право постійного користування землею та знаходилася в межах міста Чернігова, така земельна ділянка відповідно до положень зазначеного Закону є земельною ділянкою комунальної власності; 21.10.2020 після придбання об`єктів нерухомого майна ТОВ "ЖК Комфорт" отримало від Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради лист про оформлення права користування земельною ділянкою, а 24.02.2021 між відповідачами було укладено договір оренди землі; враховуючи те, що спірна земельна ділянка розташована в межах охоронної археологічної зони, 10.09.2021 між товариством та Управлінням культури та туризму Чернігівської міської ради було укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини. На час звернення з позовом до суду межі пам`яток в натурі (на місцевості) не визначені та відсутнє рішення уповноваженого органу про затвердження (встановлення) меж та режимів використання території пам`яток археології місцевого значення. Зміст позовної заяви прокурора свідчить про те, що ним заявлені вимоги як негаторні, так і віндикаційні, тобто взаємовиключні позовні вимоги. Прокурором не доведено порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та наявності підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку. 1.4. Чернігівська міська рада у відзиві на позовну заяву також просила відмовити в її задоволенні, вказуючи на необґрунтованість позовних вимог з підстав, аналогічних тим, що наведені у відзиві на позовну заяву ТОВ "ЖК Комфорт". 1.5. Ухвалами Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2024 та від 07.02.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області).

2. Короткий зміст судових рішень у справі 2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025, позовні вимоги задоволені, а саме: - визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.02.2021 № 4711, укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ "ЖК "Комфорт", кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га, розташованої на вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові; - зобов`язано Чернігівську міську раду повернути спірну земельну ділянку державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації; - скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ "ЖК Комфорт"; - скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою в особі Чернігівської міської ради (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1395133574101); - скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію спірної земельної ділянки. 2.2. Суди попередніх інстанцій установили, що пам`ятки археології місцевого значення "Поділ (Нижній Город) та "Острог", які є внутрішньо комплексними пам`ятками археології місцевого значення пам`ятки археології Стародавнє місто Чернігів, взяті на облік згідно з розпорядженням Чернігівської облдержадміністрації від 28.12.1998 №

856. Суди виходили з того, що зазначені пам`ятки були і є пам`ятками культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", а спірна земельна ділянка, на якій розміщені пам`ятки, є землею історико-культурного призначення і діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, то вона підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою. З огляду на встановлені обставини справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірна земельна ділянка протиправно вибула із державної власності, оскільки земельні ділянки, на яких знаходиться пам`ятка археології, не підлягають передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належать до категорії земель історико-культурного призначення. При цьому неприйняття рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній пам`яток археології, а не рішенням органу місцевого самоврядування. Відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам`ятки археології та зон її охорони не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаних пам`яток, що знаходиться під охороною держави. Судами відхилені посилання прокурора на відсутність у Чернігівської облдержадміністрації повноважень на прийняття розпорядження № 856 від 28.12.1998, як й відхилено доводи відповідача про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки, оскільки така реєстрація порушує права держави, так як унеможливлює розпорядження цією земельною ділянкою, і зазначений спосіб захисту є єдиним та ефективним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах, вказавши на те, що виходячи з положень статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи. Суди встановивши, що задоволення вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Чернігівською міською радою та права оренди за ТВ "ЖК "Комфорт" на спірну земельну ділянку, забезпечує відновлення прав держави на цю земельну ділянку, дійшли висновку про безпідставність доводів відповідачів про неефективність способу захисту порушених прав держави, обраного прокурором.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень 3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 та рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024, Чернігівська міська рада у касаційній скарзі просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 3.1.1. Так, скаржник вважає, що у цьому випадку не доведено істотні факти та обставини, що мають значення для даної справи, висновки, зазначені у судових рішеннях, не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені в порушення принципів законності, пропорційності, рівності і змагальності сторін, оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права, зокрема, вимог статей 2, 7, 11, 13, 15, 73, 74, 76-79, 91, 236, 238, 269 Господарського процесуального кодексу України; судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема: - статей 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та не враховано в сукупності їх застосування із вимогами земельного законодавства, зокрема, статей 20, 54, 96, 120, 141, 143, 150 Земельного кодексу України, які містять положення щодо перебування у комунальній власності земельної ділянки промислового призначення, на якій розташована пам`ятка археології та процедури вилучення (викупу) у державну власність в установленому законом порядку; - статей 8, 17, 29, 31 Закону Української РСР від 13.07.1978 № 3600-ІХ "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" в комплексі з нормами Указу Президента України "Про місцеву державну адміністрацію" від 14.04.1992 № 252 щодо повноважень обласних державних адміністрацій затверджувати переліки пам`яток історії та культури місцевого значення; - статті 47 Закону України "Про землеустрій" та статей 14-1, 31, 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо розроблення науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання охоронюваної археологічної території, що складається за результатами наукових досліджень, як передумови надання земельній ділянці статусу пам`ятки археології; Судами не враховані правові висновки застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Верховного Суду, а саме: - висновки Верховного Суду від 23.01.2021 у справі № 2-а/7780/11, від 07.07.2022 у справі № 380/5165/21 щодо питання надання офіційного статусу пам`ятки, якому має передувати процедура організації та встановлення меж її території; - висновки Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 640/5473/20 щодо обов`язку суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування; - висновки Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 924/996/23 щодо відсутності підстав скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок у разі оскарження позивачем прав відповідачів лише на частину таких земельних ділянок; - обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові (висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 інші). 3.1.2. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вважає, що наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах з питання правових наслідків скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, процедури подальшого визначення категорії та цільового призначення земельної ділянки (при новому її формуванні), на якій знаходиться пам`ятка археології місцевого значення, та на якій одночасно розміщено нерухоме майно, яке не є пам`яткою історії та культури (комплексне застосування норм частини 6 статті 17 України "Про охорону культурної спадщини", частини 3 статті 19, статей 20, 53, 54, 54-1, 120 Земельного кодексу України). 3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЖК "Комфорт" просить її задовольнити повністю підтримавши доводи скаржника з підстав, наведених у відзиві. Крім того у додаткових поясненнях ТОВ "ЖК "Комфорт" зазначає, що товариству стало відомо, що рішення Господарського суду Чернігівської області у справі, що розглядається, фактично виконано, а саме за Чернігівською облдержадміністрацією 26.12.2025 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану на вул. Підвальна, 23, у м. Чернігові. Таким чином, у випадку залишення касаційної скарги Чернігівської міської ради без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки позбавить державу в особі Чернігівської облдержадміністрації права власності на зазначену земельну ділянку і спричинить правову невизначеність у відносинах власності 3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу вказує на законність рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів касаційної скарги, з посиланням на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду зазначаючи, що для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням речових прав Чернігівської міської ради на цю ділянку, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі. При цьому скасування реєстрації земельної ділянки з припиненням прав є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки. Також з посиланням на приписи законодавства та висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 927/6/24, прокурор вважає, що доводи касаційної скарги щодо відсутності у Чернігівської облдержадміністрації повноважень на прийняття розпорядження від 28.12.1998 № 856 не можуть бути прийняті до уваги. Прокурор наголошує, що спірна земельна ділянка протиправно вибула із державної власності, оскільки земельні ділянки, на яких знаходиться пам`ятка археології, не підлягають передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належать до категорії земель історико-культурного призначення. 3.4. Чернігівська облдержадміністрація у відзиві на касаційну скаргу також просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, акцентуючи увагу, зокрема, на тому, що землі історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, є обмежено оборотоздатними об`єктами цивільних прав та не можуть передаватись із державної у комунальну чи приватну власність. Отже, пам`ятки археології та землі, на яких вони розташовані, перебувають виключно в державній власності.

4. Розгляд касаційної скарги і

позиція Верховного Суду 4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. 4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини: - 24.10.1995 на підставі рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 19.06.1995 № 139, Акціонерному товариству "Чернігівський річковий порт" видано державний акт І-ЧН №001603-552 на право постійного користування землею, а саме: 14,47 га, у тому числі всього по житловому фонду - 3,64 га; дитячий садок на вул. Толстого, 100а - 0,495 га; річковий вокзал на вул. Підвальній, 23 - 1,81 га; затон - 2,42 га; промислова територія на вул. Підвальній, 23 - 5,53 га; спортивна база на лівому березі р. Десна - 0,579 га; - згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.03.2017 № НВ-7404291522017 Управлінням Держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівської області 22.11.2016 проведено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га на вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; форма власності - державна; охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини - 1,0826 га; - згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Інформаційна довідка за номером 360034615 від 26.12.2023) 01.03.2018 замінено власника земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га на вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові, з ПАТ "Чернігівський річковий порт" на територіальну громаду міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради; - 28.01.2021 рішенням 4 сесії 8 скликання Чернігівської міської ради № 4/VІІІ-13 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам" Приватному акціонерному товариству "Чернігівській річковий порт" припинено право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га на вул. Підвальній, 23 у м. Чернігові (пункт 22 рішення); - пунктом 23 вказаного рішення Чернігівської міської ради від 28.01.2021 № 4/VІІІ-13 у редакції рішення Чернігівської міськради від 24.06.2021 № 9/VІІІ-21, ТОВ "ЖК Комфорт" передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 строком до 28.01.2022 для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту з обов`язковим укладанням договору сервітуту, при умові, зокрема, укладення охоронного договору на частину пам`ятки археології, площею 1,0826 га. Суди попередніх інстанцій також установили, що 24.02.2021 між Чернігівською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ЖК Комфорт" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 4711, за умовами пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту з обов`язковим укладенням договору сервітуту кадастровий номер 7410100000:02:051:0027, яка розташована в місті Чернігові на вул. Підвальна, 23, без розроблення проєкту її відведення, на підставі пунктів 23, 28 рішення Чернігівської міської ради від 28.01.2021 № 4/VІІІ-13. Сторони в договорі оренди земельної ділянки також передбачили, зокрема, такі умови: - в оренду передано земельну ділянку площею 1,0826 га (пункт 2 договору оренди); - на земельній ділянці розміщено будівлі і споруди річкового транспорту (пункт 3 договору оренди); - договір укладено до 28.01.2022 і по закінченню строку, на який його укладено, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар зобов`язаний не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Чернігівську міську раду про намір продовжити його дію. Поновлення договорів оренди земельних ділянок можливо лише на підставі прийняття відповідного рішення Чернігівської міської ради (пункт 8 договору); - у пункті 23 договору оренди визначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження): охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини - 1,0826 га. 23.12.2021 між Чернігівською міською радою та ТОВ "ЖК Комфорт" на підставі рішення Чернігівської міської ради від 25.11.2021 № 13/VІІІ-26 укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою внесено зміни до договору оренди, у тому числі до пункту 8, продовживши термін дії договору оренди до 25.11.2022. 08.11.2022 між Чернігівською міською радою та ТОВ "ЖК Комфорт" на підставі рішення Чернігівської міської ради від 19.08.2022 № 20/VІІІ-7 укладено додаткову угоду до договору оренди, якою внесено зміни до договору оренди, зокрема до пункту 8, продовживши термін дії договору оренди до 19.08.2027. 4.3. Як свідчать матеріали справи, прокурор звертаючись з позовом до суду обґрунтовував свої вимоги тим, що згідно з інформацією Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації земельна ділянка кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га на вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові, розташована у межах пам`яток археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., які є внутрішньокомплексними пам`ятками Стародавнього міста Чернігова, охоронний № 1/6-Чр. 4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що розпорядженням Чернігівської облдержадміністрації від 28.12.1998 № 856 "Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`яток історії, мистецтва, археології" взято під державну охорону пам`ятки історії, мистецтва та археології, згідно з додатками 1, 2, у тому числі "Стародавнє місто Чернігів". Згідно з відомостями до облікової картки та паспорту пам`ятника "Стародавнє місто Чернігів" (місцезнаходження: м. Чернігів, центральна і південна частина міста) Чернігів знаходиться на правому березні р. Десни. На території Чернігова зберіглось багато пам`яток археології кургани, могильники, городища. До вказаної облікової картки додано схематичний план. 18.04.1989 на пам`ятку археології "Стародавнє місто Чернігів", ІХ-ХІІІ ст., видано охоронне зобов`язання Чернігівському міському комунальному господарству. Суди попередніх інстанцій також установили такі обставини: - наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації "Про впорядкування обліку об`єктів культурної спадщини" від 07.06.2019 № 223 затверджено Зміни та уточнення охоронних номерів, назв, дат, адміністративних прив`язок та щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, розташованих в адміністративних межах м. Чернігова Чернігівської області (додатки 3-8), у якому серед іншого зазначено "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., №1/6-Чр, та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., 1/7-Чр; - наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації "Про впорядкування обліку об`єктів культурної спадщини" від 28.08.2020 № 287 погоджено внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини Чернігівської області нововиявлених об`єктів історії, археології та монументального мистецтва Чернігівської області (додатки 1, 2, 3); погоджено переліки пам`яток археології (3881 пам`яток) та пам`яток архітектури (309 пам`яток) місцевого значення Чернігівської області для їх подання до Міністерства культури та інформаційної політики України для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; погоджено перелік археологічних об`єктів культурної спадщини, які не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (Додаток 7); - відповідно до Додатку межі територій та режими використання пам`яток археології, до Стародавнього міста Чернігів, Х-ХVІІІ ст. входять 7 об`єктів, у т.ч. "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст; - пам`ятка археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., розташована уздовж південної і південно-західної частин міста Чернігів, біля підніжжя правобережної тераси р. Десни, в урочищах Лісковиця та Кавказ. Охоплює територію південніше "Дитинця", "Окольного Граду", "Третяка", Єлецької Гори, ґрунтового могильника, Болдиної Гори, Троїцько Іллінського монастиря; - пам`ятка археології місцевого значення "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода) Х-ХVІІІ ст., розташована під краєм правобережної тераси р. Десни ("Цитадель"), в урочищі Кавказ; - межі пам`яток в натурі (на місцевості) не визначені; - 10.09.2021 на пам`ятку культурної спадщини "Поділ" (Нижній Город) стародавнього м. Чернігова укладено охоронний договір з ТОВ "ЖК Комфорт", за умовами пункту 5 якого, товариство зобов`язалося використовувати пам`ятку (площа земельної ділянки 1,0826 га) на вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові за цільовим призначенням, не проводити будь-яких робіт по переміщенню ґрунту, що можуть зашкодити пам`ятці. Утримувати територію пам`ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва й задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам`ятці. Не вести будь-яких земляних робіт на території пам`ятки без спеціального письмового дозволу органу охорони; - на пам`ятку культурної спадщини "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода) Х-ХУІІІ ст. охоронний договір не укладався; - Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації зіставлено схему розташування земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га, розташовану на вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові із поземельною книгою із схематичним відображенням місця розташування пам`яток археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город) Х-ХVІІІ ст., та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода) Х-ХVІІІ ст., нанесеним на карту - схему пам`ятки археології місцевого значення Стародавнє місто Чернігів. За характерними умовними та топографічними позначеннями встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га накладається на земельну ділянку, на якій розташовані пам`ятки археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст. (лист від 08.11.2023 №15-2814/8); - Приватним підприємством "ЕЛІТЗЕМ" виконано графічне нанесення координат пам`яток археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХУШ ст. та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., з позначенням меж та площ пам`яток історії відносно земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:051:0027, яка знаходиться на вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові і відповідно до складеної ПП "ЕЛІТЗЕМ" карти-схеми земельна ділянка кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га накладається на земельну ділянку, на якій розташовані пам`ятки археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХУІІІ ст. та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст. 4.5. Прокурор, звертаючись з позовом до суду, вказував на те, що оскільки спірна земельна ділянка перебуває в межах двох пам`яток археології місцевого значення (накладається на земельну ділянку, на якій розташовані пам`ятки археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст) та належить до земель історико-культурного призначення, то відповідно до частини 6 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" така земельна ділянка може перебувати виключно у державній власності, що стало підставою для звернення до суду. 4.6. 13.07.1978 Верховна Рада УРСР прийняла Закон УРСР № 3600-IX "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", відповідно до якого пам`ятками історії та культури є споруди, пам`ятні місця і предмети, зв`язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність. Усі пам`ятки історії та культури, які знаходяться на території Української РСР, охороняються державою. 08.06.2000 року прийнято Закон України № 1805-ІІІ "Про охорону культурної спадщини", згідно з яким втратили чинність Закон Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" та постанова Верховної Ради Української РСР від 13.07.1978 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури". Закон України "Про охорону культурної спадщини" регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкт культурної спадщини - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абзац 6 статті 1 вказаного Закону). У частині 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" наведено поділ об`єкти культурної спадщини за видами та передбачено, що археологічні об`єкти - це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації. Суди попередніх інстанцій установили, що на спірній земельній ділянці розміщено пам`ятки археології місцевого значення "Поділ (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., які є внутрішньо комплексними пам`ятками археології місцевого значення пам`ятки археології Стародавнє місто Чернігів. Велика Палата Верховного Суду у пункті 94 постанови від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 зазначила про врахування того, що пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв`язку з чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно з Законом України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати в приватній чи комунальній власності. У статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначені суб`єкти права власності на пам`ятки та передбачено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. За змістом статей 53, 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки, призначені для збереження та обслуговування пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв. 4.7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" гарантовано право державної власності на пам`ятки археології, а відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована. Так, з урахуванням розпорядження Чернігівської облдержадміністрації від 28.12.1998 № 856 "Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`яток історії, мистецтва, археології"; копії облікової картки Міністерства культури УРСР, складеної 10.01.1974; схематичного плану та паспорта пам`ятника "Стародавнє місто Чернігів"; охоронного зобов`язання, виданого 18.04.1989 Чернігівському міському комунальному господарству на пам`ятку археології "Стародавнє місто Чернігів"; наказу Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації "Про впорядкування обліку об`єктів культурної спадщини" від 07.06.2019 № 223; Переліку пам`яток археології місцевого значення в адміністративних межах м. Чернігова Чернігівської області, не занесених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (корегування охоронних номерів, назв, прив`язок і дат); наказу Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації "Про впорядкування обліку об`єктів культурної спадщини" від 28.08.2020 № 287 щодо погодження внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини Чернігівської області нововиявлених об`єктів історії, археології та монументального мистецтва Чернігівської області (додатки 1, 2, 3), суд апеляційної інстанції установив, що пам`ятки археології місцевого значення "Поділ (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., які є внутрішньо комплексними пам`ятками археології місцевого значення пам`ятки археології Стародавнє місто Чернігів, охоронний №1/6-Чр, взяті на облік розпорядженням Чернігівської облдержадміністрації від 28.12.1998 № 856, з урахуванням здійсненого коригування наказами Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 07.06.2019 № 223 та від 28.08.2020 №

287. Отже, суди попередніх інстанцій установили, що зазначені пам`ятки були і є пам`ятками культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", а спірна земельна ділянка, на якій розміщені пам`ятки, є землею історико-культурного призначення, і діюче законодавство визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, вона підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 927/6/24 за участі тих самих сторін з аналогічного предмета спору. 4.8. При цьому, у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, Велика Палата Верховного Суду, висновки якої враховані судом апеляційної інстанції, зазначила, що норми статті 54 Земельного кодексу України та частини 6 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" стосуються різних об`єктів правового регулювання. Так, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що частина 6 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" стосується земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології. Натомість частина 1 статті 54 ЗК України - земель історико-культурного призначення. Згідно з частиною 1 статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Тож категорія земель історико-культурного призначення включає в себе як землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини (в тому числі і пам`ятки археології), так і охоронювані археологічні території. Стаття 54 Земельного кодексу України врегульовує правовий режим усіх ділянок такої категорії земель як землі історико-культурного призначення незалежно від виду пам`яток, які на них розташовані (пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби). Натомість приписи частини 6 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" стосуються окремої підкатегорії із категорії земель історико-культурного призначення, а саме земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, та запроваджують особливий правовий режим такої підкатегорії земель історико-культурного призначення, а також передбачають щодо них особливу охорону з боку держави (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21). Отже, суди попередніх інстанцій з огляду на встановлені обставини дійшли висновку, що земельна ділянка кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га, розташована на вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельні ділянки, на яких знаходиться пам`ятка археології, не підлягають передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належать до категорії земель історико-культурного призначення. 4.9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що неприйняття рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній пам`яток археології, а не рішенням органу місцевого самоврядування. Відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам`ятки археології та зон її охорони, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаних пам`яток, що знаходиться під охороною держави. 4.10. Суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги посилання відповідачів на те, що в Реєстрі пам`яток місцевого значення відсутня будь-яка інформація про пам`ятки археології місцевого значення "Поділ" та "Острог" в м. Чернігові, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності на спірній земельній ділянці пам`яток археології, вказавши, зокрема, на те, що Закон України "Про охорону культурної спадщини" прирівнює щойно виявлені об`єкти культурної спадщини до пам`яток культурної спадщини та надає їм таку саму охорону ще до внесення до відповідного переліку об`єктів культурної спадщини та реєстрації як пам`ятки. Набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини", який замінив Закон УРСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" у регулюванні питань, пов`язаних з пам`ятками історії та культури, не призвело до скасування охоронюваного статусу об`єктів культурної спадщини, зокрема і тих, які мали статус нововиявлених (щойно виявлених). 4.11. Також суд апеляційної інстанції щодо посилань відповідача на те, що Чернігівська облдержадміністрація станом на 1998 рік не була виконавчим комітетом обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів, а отже не мала повноважень на прийняття розпорядження від 28.12.1998 № 856 "Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`яток історії, мистецтва, археології" взято під державну охорону пам`ятки історії, мистецтва та археології, згідно з додатками 1, 2, у тому числі "Стародавнє місто Чернігів", з урахуванням положень Закону Української РСР від 13.07.1978 № 3600-ІХ "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Указу Президента України "Про місцеву державну адміністрацію" від 14.04.1992 № 252, установив, що Чернігівська облдержадміністрація мала повноваження на прийняття розпорядження від 28.12.1998 № 856. 4.12. Крім того, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги та відхиляючи доводи відповідачів про неефективність обраного прокурором способу захисту, вказали на те, що для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням речового права територіальної громади в особі Чернігівської міської ради та права оренди ТОВ "ЖК "Комфорт", зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки. За таких обставин, на переконання судів, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:051:0027, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради та державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ "ЖК "Комфорт" є ефективними способами захисту, обраним прокурором у спірних правовідносинах. 4.13. Як вже зазначалося, оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Чернігівська міська рада вказувала на зокрема, на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.01.2021 у справі № 2-а/7780/11 та від 07.07.2022 у справі № 380/5165/21 щодо питання надання офіційного статусу пам`ятки, якому має передувати процедури організації та встановлення меж її території. 4.14. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. 4.15. У справі № 2-а/7780/11 (постанова Верховного Суду від 23.01.2021) предметом розгляду були вимоги представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області, Уманської міської ради Черкаської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування та архітектури міськвиконкому Уманської міської ради про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу до вчинення дій, з метою збереження місць давніх поховань. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачами допущено бездіяльність щодо організації, обстеження та вивчення місць давніх поховань. При цьому, Суд вказав, що для того, щоб надати об`єкту Давні поховання Єврейського цвинтаря», ХІХст., що знаходиться: Черкаська область, м. Умань, вул. Пушкіна, Белінського, Перовської офіційного статусу пам`ятки, необхідно внести його до Переліку об`єктів культурної спадщини, Державного реєстру нерухомих пам`яток України необхідно визначити їх межі на поверхні землі, на території. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що складовими проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення об`єкту "Давні поховання Єврейського цвинтаря", ХІХ ст., що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Пушкіна, Белінського, Перовської, в порядку визначеному для земель історико-культурного призначення є, зокрема, вивчення та аналіз обґрунтування необхідності створення або оголошення території історико-культурного призначення тощо, відтак розробка проекту землеустрою стане передумовою для подальшого визначення статусу зазначеної пам`ятки відповідно до законодавства України. Тому є законними і обґрунтованими висновки судів про те, що проведенню облаштування, утримання та збереження місць давніх поховань, надання їм офіційного статусу пам`ятки, має передувати організація і встановлення меж їх території, а не навпаки, як це стверджує відповідач. У справі № 380/5165/21 (постанова Верховного Суду від 07.07.2022), на неврахування якої також посилався скаржник, розглядалися позовні вимоги Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо невизначення меж території історико-культурного призначення щодо місць давніх поховань - Єврейське кладовище (кіркут) (Лук`янівське єврейське кладовище) та зобов`язання відповідачів визначити межі території історико-культурного призначення щодо місць давніх поховань - Єврейське кладовище (кіркут ) (Лук`янівське єврейське кладовище) між вул. Мельникова та Реп`яховим яром у м. Києві відповідно до "Топографічного плану земельної ділянки єврейського кладовища вул. Юрія Іллєнка - вул. Герцена, м. Київ", виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Геодезично-будівельний стандарт", площею 25 га. Верховний Суд з посиланням на постанову у справі № 2-а/7780/11, зокрема, зазначив, що для того, щоб визначити, чи відноситься зазначене кладовище до об`єктів культурної спадщини, необхідно встановити обставини, які б вказували на те, що цей об`єкт має історичну цінність. Оскільки складовими проекту землеустрою з організації та встановлення меж території історико-культурного призначення об`єкту в порядку визначеному для земель історико-культурного призначення є, зокрема, вивчення та аналіз обґрунтування необхідності створення або оголошення території історико-культурного призначення тощо, відтак розробка проекту землеустрою стане передумовою для подальшого визначення статусу зазначеної пам`ятки відповідно до законодавства України. Відтак, проведенню облаштування, утримання та збереження місць давніх поховань, надання їм офіційного статусу пам`ятки, має передувати організація і встановлення меж їх території, а не навпаки. Водночас, у справі № 927/19/24, яка розглядається, судами встановлені обставини стосовно того, що пам`ятка археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), яка є внутрішньо комплексною пам`яткою місцевого значення Стародавнє місто Чернігів, охоронний №1/6-Чр, взято на облік згідно з розпорядженням Чернігівської облдержадміністрації від 28.12.1998 №

856. Як зазначили суди попередніх інстанцій, вказана пам`ятка була і є пам`яткою культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", а спірна земельна ділянка, на якій розміщена пам`ятка, є землею історико-культурного призначення, і діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою. При цьому неприйняття рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування (постанова Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16). Отже, постанови Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 2-а/7780/11 та від 07.07.2022 у справі № 380/5165/21, на висновки в яких посилається скаржник, були прийняті за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями та за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, залежно від яких й прийняті судові рішення, а тому вказані справи і справа, яка розглядається, є відмінними, що свідчить про неподібність спірних правовідносин у них. 4.16. Чернігівська міська рада у касаційній скарзі також посилається на неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 924/996/23 щодо відсутності підстав для скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок у разі оскарження позивачем прав відповідачів лише на частину таких земельних ділянок. При цьому скаржник посилається на те, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 інші). Так, у справі № 924/996/23 (постанова Верховного Суду від 29.08.2024) предметом розгляду були позовні вимоги заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Китайгородської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" про витребування у відповідачів у комунальну власність сільської ради земельних ділянок та скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна усіх зареєстрованих щодо таких земельних ділянок речових прав та їх обтяжень. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення в частині задоволення позовних вимог про скасування у Державному земельному кадастрі державні реєстрації земельних ділянок із одночасним припиненням усіх зареєстрованих даних щодо земельних ділянок речових прав та їх обтяжень, та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, вказав на те, що скасування державної реєстрації прав на поточні земельні ділянки кадастрові номери 6822484100:02:003:0675 площею 30,7476 га та 6822484100:02:003:0676 га 45,2524 га лише з тієї підстави, що саме ці земельні ділянки, до складу яких увійшли спірні, на разі зареєстровані за відповідачем в Державному земельному кадастрі на момент подачі позову та розгляду даної справи, не може вважатися обґрунтованим, адже не може досягти мети відновлення попередньої реєстрації спірних земельних ділянок. Верховний Суд у вказаній справі також дійшов висновків, що скасування державної реєстрації земельної ділянки тягне припинення її існування як об`єкта цивільних прав. Тому висновок суду про задоволення позовної вимоги про таке скасування суперечить висновку суду про задоволення вимоги про витребування земельної ділянки на користь позивача, оскільки унеможливлює державну реєстрацію права власності на спірну ділянку. При цьому скасування державної реєстрації земельної ділянки, утвореної внаслідок поділу або об`єднання інших земельних ділянок, не тягне відновлення державної реєстрації земельних ділянок, які існували до такого поділу або об`єднання, оскільки таке відновлення не передбачене законом. Тим більше, якщо земельна ділянка утворена внаслідок ланцюга поділів та/або об`єднань інших земельних ділянок (як у цій справі), то скасування державної реєстрації існуючої на момент подання позову земельної ділянки не тягне відновлення державної реєстрації земельних ділянок, які існували до такого ланцюга поділів та/або об`єднань інших земельних ділянок. Натомість створення земельної ділянки в певних межах (зокрема тих, які існували раніше) можливе лише шляхом здійснення поділу чи об`єднання існуючих земельних ділянок відповідно до статті 27 Закону України "Про державний земельний кадастр". Верховний Суд у справі № 924/996/23 не погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог прокурора в частині скасування державної реєстрації та прав на земельні ділянки, до складу яких входять спірні. Такий захід, на думку суду касаційної інстанції, є неспівмірним по відношенню до відповідачів, оскільки в одному випадку спірна земельна ділянка становить 6,5 % від площі земельної ділянки відповідача, до складу якої вона увійшла, а в іншому лише - 4,4 % відповідно. При цьому наслідком задоволення позовних вимог щодо скасування державної реєстрації буде втрата відповідачами прав на великі масиви землі, які не є спірними і право на оскарження яких у межах даної справи у позивача відсутнє. Натомість, у справі, яка розглядається, не відбувалося поділу/об`єднання спірної земельної ділянки, зміни її конфігурації, розмірів, а судами встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га на вул. Підвальній, 23 у м. Чернігові, реєстрацію право власності Чернігівської міської ради та право оренди ТОВ "ЖК "Кофморт" на яку оскаржується, повністю накладається на земельну ділянку площею 1,0826 га, на якій розміщено пам`ятки археології місцевого значення "Поділ (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та "Острог" (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., які є внутрішньо комплексними пам`ятками археології місцевого значення пам`ятки археології Стародавнє місто Чернігів, а тому земельна ділянка протиправно вибула із державної власності та не підлягала передачі з державної до комунальної або приватної власності і належать до категорії земель історико-культурного призначення. За змістом частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). У пункті 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 зазначено, що у розумінні наведених правил з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки обов`язково має відбуватися за умови одночасного визнання, зміни чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Подібні висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 686/19656/19, від 03 травня 2022 року у справі № 199/1136/20. Суди попередніх інстанцій щодо доводів Чернігівської міської ради про неефективність обраного прокурором способу захисту та відсутність підстав для скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки, дійшли висновку, що у цьому випадку з огляду на досліджені фактичні обставини та положення чинного законодавства, встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га, розташована за адресою: вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходяться пам`ятки археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення, у спірних правовідносинах вимоги про скасування державної реєстрації прав власності і прав оренди та скасування державної реєстрації земельної ділянки є спорідненими способами захисту, відповідають змісту оспорюваного права чи інтересу та спрямовані на досягнення єдиної мети відновлення порушеного права держави шляхом відновлення становища, яке існувало до формування спірної земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", які поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Відомості про зазначені обмеження в використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону і виходячи з положень пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи. 4.17. У касаційній скарзі Чернігівська міська рада також посилалася на постанову Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 927/6/24 за участі тих самих сторін з подібних правовідносин, в якій судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, у справі № 927/6/24 предметом розгляду були позовні вимоги заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації до Чернігівської міської ради та ТОВ "ЖК "Комфорт", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:051:0026 площею 5,5251 га, розташованої на вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Верховний Суд у вказаній справі виходив з того, що судами встановлено факт, що пам`ятка археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), яка є внутрішньо комплексною пам`яткою місцевого значення Стародавнє місто Чернігів, охоронний № 1/6-Чр, розташована на спірній земельній ділянці, взято на облік розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 28.12.1998 №

856. Зазначена пам`ятка була і є пам`яткою культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", а спірна земельна ділянка, на якій розміщена пам`ятка, є землею історико-культурного призначення, і діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою. Верховний Суд не взяв посилання відповідачів на те, що Чернігівська облдержадміністрація станом на 1998 рік не була виконавчим комітетом обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів та не мала повноважень на прийняття розпорядження від 28.12.1998 № 856 "Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`яток історії, мистецтва, археології". Натомість, передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд, зокрема, вказав на те, що за висновками судів попередніх інстанцій - земельна ділянка кадастровий номер 7410100000:02:051:0026 площею 5,5251 га частково накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення "Поділ" (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. Відтак, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:051:0026 площею 5,5251 га, розташованої у місті Чернігові на вул. Підвальна, 23 повністю призведе до втрати права комунальної власності у Чернігівської міської ради на частину земельної ділянки, яка не є спірною, та, як результат - і права оренди земельної ділянки, належне ТОВ "ЖК "Комфорт" на підставі договору. У справі № 927/6/24 також визнано обґрунтованими посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанції не досліджено поданих прокурором та третьою особою доказів наявності на спірній земельній ділянці гідротехнічних споруд, оскільки з текстів судових рішень не вбачається яка частина земельної ділянками зайнята ними. Отже, у справі № № 927/6/24 та у справі № 927/19/24 фактичні обставини встановлені судами на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, є відмінними, а відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16). Встановлення обставин справи, дослідження й оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19). У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18). 4.18. Щодо доводів скаржника про наявність підстав для оскарження судових рішень у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах з питання правових наслідків скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, процедури подальшого визначення категорії та цільового призначення земельної ділянки (при новому її формуванні), на якій знаходиться пам`ятка археології місцевого значення, та на якій одночасно розміщено нерухоме майно, яке не є пам`яткою історії та культури (комплексне застосування норм частини 6 статті 17 України "Про охорону культурної спадщини", частини 3 статті 19, статей 20, 53, 54, 54-1, 120 Земельного кодексу України), колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. 4.19. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту пункту 3 частини статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно відповідачу в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій установили фактичні обставини справи, що стали підставою для задоволення позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України. Проте з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції та підстави для задоволення позовних вимог, колегія суддів визнає недоведеною наведену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду 5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги скаржника щодо оскаржень судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав - судові рішення залишити без змін.

6. Розподіл судових витрат 6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника. Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Чернігівської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі № 927/19/24, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Чернігівської міської ради залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2024 у справі № 927/19/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Т. Б. Дроботова Судді Н. О. Багай Ю. Я. Чумак