Ухвала КГС ВС № 927/1202/20

УХВАЛА 04 листопада 2021 року м. Київ Справа № 927/1202/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Денисюк І. Г., представники учасників справи: позивача - Гаценко О. О., відповідачів -Демиденко В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Чернігівської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 (судді: Разіна Т. І. - головуючий, Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021 (суддя Сидоренко А. С.) у справі за позовом Чернігівської міської ради до Комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Чернігів" про визнання незаконним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2020 року Чернігівська міська рада звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради(далі - КП "Чернігівське МБТІ") та Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Чернігів" (далі - ТОВ "СК "Чернігів") про визнання незаконним та скасування рішення КП "Чернігівське МБТІ" про реєстрацію за ТОВ "СК "Чернігів" права власності на нерухоме майно від 10.01.2009, реєстраційний номер 26053743, номер запису 2236, в книзі реєстрації 16 на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Чернігівська міська рада заперечує набуття ТОВ "СК "Чернігів" 27.04.1994 права власності на об`єкт нерухомості - незавершене будівництво, оскільки Цивільним кодексом УРСР 1963 року можливість набуття прав власності на результат будівельної діяльності (об`єкти незавершеного будівництва) як на об`єкти нерухомого майна не передбачалася. Позивач вказував на те, що КП "Чернігівське МБТІ" під час проведення реєстрації незавершеного будівництва не з`ясував, чи виконувалось будівництво в установленому законом порядку, зокрема на підставі виданих архітектурно-планувальних завдань, технічних умов на будівництво, проектно-кошторисної документації, а також відведеної для цих цілей земельної ділянки та оформленого належним чином дозволу на будівництво. Чернігівська міська рада, обґрунтовуючи наявність порушеного права та обрання позивачем способу захисту, посилалася на положення статті 152 Земельного кодексу України, статтю 331 Цивільного кодексу України та пункт 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначала, що суть позовних вимог зведена до встановлення юридичного факту суперечності між вимогами закону та конкретними актами КП "Чернігівське МБТІ", в результаті яких було безпідставно обтяжено земельну ділянку комунальної власності правами ТОВ "СК "Чернігів", і відповідний спосіб захисту права цілком відповідає характеру і суті суспільних відносин, що склалися стосовно володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14.

3. ТОВ "СК "Чернігів" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, акцентуючи увагу на тому, що Чернігівська міська рада була обізнана, що на земельній ділянці за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, розміщується об`єкт незавершеного будівництва, належний ТОВ "СК "Чернігів", оскільки процес створення об`єкта розпочався за ініціативи міської ради та під її керівництвом за рахунок державних коштів та коштів територіальної громади. Оскільки станом на 27.04.1994 діюче на той час законодавство передбачало приватну власність, у тому числі юридичних осіб, та не забороняло вчинення правочинів щодо майна у приватній власності, за договором купівлі-продажу Фірма "Віон" продала ТОВ "СК "Чернігів" та фактично передала незавершене будівництво спортивного майданчика по вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові, а тому згідно з рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.06.1996 надано відповідачеві у постійне користування земельну ділянку на вул. Блакитного,

14. ТОВ "СК "Чернігів" наголошувало, що оспорювана Чернігівською міською радою реєстрація права власності за товариством проведена відповідно до вимог чинного на той час законодавства, а твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими.

4. КП "Чернігівське МБТІ" у відзиві на позовну заяву також заперечувало проти її задоволення, акцентуючи увагу на законності проведення державної реєстрації та здійснення такої реєстрації на підставі рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.03.2001, державного акта на право постійного користування землею від 26.06.1996 № 199.

5. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, у задоволенні позову відмовлено. Суди установили, що рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001, яке набрало законної сили, було встановлено факт належності на праві власності ТОВ "СК "Чернігів" об`єкта незавершеного будівництва в м. Чернігові на вул. Блакитного, 14, а саме недобудованого приміщення загальною площею 347 м2 з прибудовами площею 253,8 м2, 72,4 м2 та 21,7 м2, а також льодового поля площею 2 422,8 м2. Суди зазначили, що зміст рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001 узгоджується з іншими доказами, поданими сторонами, зокрема, рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 17.06.1996 № 114 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва", яким було вилучено із постійного користування Фірми "Віон" земельну ділянку площею 1,2 га на вул. Блакитного, 14 та надано її в постійне користування ТОВ "СК "Чернігів"; державним актом на право постійного користування землею І-ЧН № 000722-199, виданим ТОВ "СК "Чернігів" 26.06.1996; рішеннями Чернігівської міської ради від 28.01.2003, від 12.04.2005, від 04.02.2008 про зміни у землекористуванні цією земельною ділянкою; матеріалами інвентаризаційної справи № 17980, з якої вбачається, що станом на 08.07.1996 на вул. Блакитного, 14 знаходився об`єкт незавершеного будівництва: недобудована будівля холодильного центру з прибудовами та льодове поле. Отже, суди попередніх інстанцій установили обставину щодо правомірності набуття ТОВ "СК "Чернігів" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, оскільки ТОВ "СК "Чернігів" належними та допустимими доказами в їх взаємному зв`язку було підтверджено підстави для виникнення права власності на даний об`єкт як у ТОВ "СК "Чернігів", так і у попереднього власника -Фірми "Віон". Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "СК "Чернігів" правомірно набуло право власності на об`єкт незавершеного будівництва, а оскаржуване рішення КП "Чернігівське МБТІ" про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2009 не суперечить вимогам законодавства. Відтак, проведення державної реєстрації права власності на правомірне набуте майно за заявою його власника не порушує права Чернігівської міської ради на землю.

6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021,Чернігівська міська рада у касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновок суду апеляційної інстанції суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 914/850/17. Так, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції відступив від висновків, зазначених у постанові Верховного Суду у справі № 914/850/17 щодо обмеження права Чернігівської міської ради реалізовувати правові можливості для захисту прав на земельну ділянку комунальної власності, передбачені статтею 152 Земельного кодексу України, шляхом звернення з позовом про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора. Заявник касаційної скарги зазначає, що судове рішення не може підміняти собою документів, визначених законодавством, для створення майна, первісного виникнення на нього права власності та наступного переходу права власності до іншої особи. Скаржник наголошує, що наявні у матеріалах справи документи не підтверджують факт купівлі ТОВ "СК "Чернігів" у Фірми "Віон" об`єкта незавершеного будівництва на вул. Блакитного, 14 у м. Чернігові. При цьому Чернігівська міська рада не брала участі під час розгляду справи № 2-1206/2001 та категорично заперечує набуття 27.04.1994 ТОВ "СК "Чернігів" права власності на об`єкт нерухомості - незавершене будівництво за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного,

14. Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що ТОВ "СК "Чернігів" не надано жодного документа, який посвідчує речове право на земельну ділянку під об`єктом незавершеного будівництва.

7. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "СК "Чернігів", заперечуючи проти її задоволення, зазначає про помилковість посилань скаржника на те, що суд апеляційної інстанції відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 у справі № 914/850/17, на яку посилався скаржник в частині обмеження реалізації ним правових можливостей для захисту прав на земельну ділянку комунальної форми власності шляхом звернення з позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора. Питання щодо захисту прав на земельну ділянку комунальної форми власності не порушувалося позивачем і відповідні вимоги не заявлялися. У постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 914/850/17 йдеться про самочинно збудовану будівлю, право власності на яку не було набуто. Натомість, як встановлено судами під час розгляду справи № 927/1202/20, ТОВ "СК "Чернігів" набуло право приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва, що будувався на замовлення самої ж Чернігівської міської ради в особі Управління капітального будівництва та нею ж відчужене юридичній особі приватного права. Законність набуття ТОВ "СК "Чернігів" права власності на об`єкт незавершеного будівництва, серед іншого, підтверджено рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001, яке набрало законної сили. Отже, ТОВ "СК "Чернігів" наголошує, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно розглянули справу та надали оцінку всім доводам та доказам сторін і прийняли законні та обґрунтовані рішення.

8. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

9. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, заперечення на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке.

10. Суди попередніх інстанцій установили, що 10.01.2009 КП "Чернігівське МБТІ" провело державну реєстрацію права власності ТОВ "СК "Чернігів" на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер 26053743), розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, про що було зроблено запис № 2236 у книзі реєстрації

16. Зі змісту витягу про реєстрацію від 10.01.2009 № 21508500 вбачається, що підставами виникнення права власності є рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.03.2001 та державний акт на право постійного користування землею від 26.06.1996 № 199, виданий виконавчим комітетом Чернігівської міської ради.

11. Суди попередніх інстанцій зазначили, що рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001, ухваленого за заявою ТОВ "СК "Чернігів", яке набрало законної сили, було встановлено факт належності на праві власності ТОВ "СК "Чернігів" об`єкта незавершеного будівництва в м. Чернігові на вул. Блакитного, 14 - недобудованого приміщення загальною площею 347 м2, прибудов загальною площею 253,8 м2, 72,4 м2, 21,7 м2 та льодового поля площею 2 422,8 м2. З описової частини рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001 вбачається таке: "27.04.1994 ТОВ "СК "Чернігів" згідно з договором купівлі-продажу № 7/04-94 придбало у Фірми "Віон" будівництво спортивного майданчика в м. Чернігові на вул. Блакитного, 14 і на підставі акта приймання-передачі від 27.04.1994 майно було передано ТОВ "СК "Чернігів". Згідно з витягом з рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.06.1996 № 114 ТОВ "СК "Чернігів" надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,2 га на вул. Блакитного, 14 та 26.06.1996 видано державний акт на право постійного користування землею номер-ЧН № 000722-199. 08.07.1996 Чернігівським МБТІ видано ТОВ "СК "Чернігів" інвентаризаційну справу № 17980 на жилий будинок № 14 на вул. Блакитнрго, 14 у м. Чернігові. Отже, суд установив, що з 27.04.1994 ТОВ "СК "Чернігів" є власником об`єкта на вул. Блакитного, 14".

12. Суди попередніх інстанцій зазначили, що факт належності на праві власності ТОВ "СК "Чернігів" об`єкта незавершеного будівництва встановлений рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001, яке набрало законної сили. Так, суди дійшли висновку, що зміст рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001 узгоджується з іншими доказами, поданими сторонами, зокрема, рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 17.06.1996 № 114 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва", яким було вилучено із постійного користування Фірми "Віон" земельну ділянку площею 1,2 га на вул. Блакитного, 14 та надано її в постійне користування ТОВ "СК "Чернігів"; державним актом на право постійного користування землею І-ЧН № 000722-199, виданим ТОВ "СК "Чернігів" 26.06.1996; рішеннями Чернігівської міської ради від 28.01.2003, від 12.04.2005, від 04.02.2008 про зміни у землекористуванні цією земельною ділянкою; матеріалами інвентаризаційної справи № 17980, з якої вбачається, що станом на 08.07.1996 на вул. Блакитного, 14 знаходився об`єкт незавершеного будівництва: недобудована будівля холодильного центру з прибудовами та льодове поле.

13. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення КП "Чернігівське МБТІ" про реєстрацію за ТОВ "СК "Чернігів" права власності на нерухоме майно від 10.01.2009, реєстраційний номер 26053743, номер запису 2236, в книзі 16 на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, з підстав наявності у позивача заперечень щодо набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомості - незавершене будівництво, а також порушення прав Чернігівської міської ради як власника земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований спірний об`єкт.

14. Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту державної реєстрації. Частиною 3 статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці 1 цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону. Отже, об`єкт незавершеного будівництва за визначенням частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є сукупністю матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво), оскільки правовий статус об`єкта як нерухомого майна виникає з моменту завершення будівництва. Подібний правовий висновок викладений, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 916/633/19, на яку як на обґрунтування підстав звернення з касаційною скаргою (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України) посилався відповідач у касаційній скарзі. Державна реєстрація права власності як на об`єкт незавершеного будівництва, так і на нерухоме майно здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". За змістом статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації об`єкта незавершеного будівництва - 10.01.2009) підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, державний акт про право власності на земельну ділянку; рішення суду про право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

15. Суди попередніх інстанцій установили, що на час прийняття КП "Чернігівське МБТІ" оскаржуваного рішення від 10.01.2009 про реєстрацію за ТОВ "СК "Чернігів" права власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" хоч і не містив окремих положень про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, відповідна реєстрація могла бути здійснена органом державної реєстрації прав за заявою власника такого об`єкта на підставі, зокрема, рішення суду про право власності на об`єкт незавершеного будівництва. Як вже зазначалося, суди попередніх інстанцій установили, що оспорюване рішення КП "Чернігівське МБТІ" про державну реєстрацію від 10.01.2009 прийняте на підставі рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.03.2001 у справі № 2-1206/2001 та державного акта на право постійного користування землею І-ЧН № 000722-199, виданого ТОВ "СК "Чернігів" 26.06.1996. Отже, суди попередніх інстанцій, відмовляючи Чернігівській міській раді у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку про правомірність проведення КП "Чернігівське МБТІ" реєстрації права власності ТОВ "СК "Чернігів" на об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14.

16. Щодо доводів Чернігівської міської ради про порушення його права як власника земельної ділянки комунальної власності, на якій розташовано об`єкт незавершеного будівництва, зареєстрований за ТОВ "СК "Чернігів", то суди попередніх інстанцій установили, що як вже зазначалося, матеріали справи свідчать, що згідно з рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.06.1996 № 144 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста та надання земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва" вилучено із постійного користування Фірми "Віон" земельну ділянку площею 1,2 га на вул. Блакитного, 14, за згодою землекористувача (пункт 23) та надано земельну ділянку на вул. Блакитного, 14 ділянку в постійне користування ТОВ "СК "Чернігів" (пункт 24) (том 1, а. с. 68). 26.06.1996 ТОВ "СК "Чернігів" видано державний акт на право постійного користування землею І-ЧН № 000722-199, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 199 (том 1, а. с. 12- 15). Надалі, згідно з рішеннями Чернігівської міської ради від 28.01.2003 та від 12.04.2005 з постійного користування ТОВ "СК "Чернігів" вилучалися земельні ділянки площею 0,0743 га та 0,3284 га. Рішенням Чернігівської міської ради від 04.02.2008 було вилучено із постійного користування ТОВ "СК "Чернігів" земельну ділянку площею 0,7973 га на вул. Блакитного,

14. Підставою для вилучення із постійного користування земельної ділянки площею 0,7973 га було звернення Державної податкової інспекції у місті Чернігові (кредитор у справі про банкрутство ТОВ "СК "Чернігів") до голови Чернігівського міської ради відповідно до постанови Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006 у справі № 5/239б. Суди попередніх інстанцій зазначили таке: - провадження у справі про банкрутство ТОВ "СК "Чернігів" було порушено ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2006 у справі № 5/239б за заявою першого заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі кредитора - Державної податкової інспекції у місті Чернігові і здійснювалося з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 18.01.2013) "Особливості банкрутства відсутнього боржника"; - фактично ТОВ "СК "Чернігів" не було обізнано про порушення провадження у справі про банкрутство, про визнання його банкрутом та ліквідацію за судовим рішенням у справі про банкрутство, адже органи управління товариством не знаходились за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного, 14 (про даний факт вказано у постанові Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2006 у справі № 5/239б); - суд, задовольняючи заяву ТОВ "СК "Чернігів" про перегляд ухвали Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2008 у справі № 5/239б/49б/17б, якою було ліквідовано ТОВ "СК "Чернігів", вказав, що ліквідатором (Державною податковою інспекцією у місті Чернігові) при проведенні ліквідаційної процедури ТОВ |СК "Чернігів" неналежним чином були виконані свої обов`язки, що призвело до ліквідації підприємства - банкрута без вирішення питання щодо майна банкрута, непогашення заборгованості перед державним бюджетом; - у подальшому судом припинено провадження у справі про банкрутство ТОВ "СК "Чернігів", так як товариство визнано таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Отже, суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, дійшли висновку, що припинення права постійного користування землею ТОВ "СК "Чернігів" не може бути підставою для визнання недійсним оскаржуваного рішення КП "Чернігівське МБТІ".

17. Як свідчить зміст позовної заяви, Чернігівська міська рада, обґрунтовуючи порушення її прав та обрання способу захисту, зазначала, що суть позовних вимог зведена до встановлення юридичного факту суперечності між вимогами закону та конкретними актами КП "Чернігівське МБТІ", в результаті яких було безпідставно обтяжено земельну ділянку комунальної власності правами ТОВ "СК "Чернігів", і відповідний спосіб захисту права цілком відповідає характеру і суті суспільних відносин, що склалися стосовно володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою за адресою: м. Чернігів, вул. Блакитного,

14. Крім того, Чернігівська міська рада вказувала на те, що вона є органом, через який територіальна громада м. Чернігова здійснює своє право власності, який уповноважений здійснювати функції власника земельної ділянки, зокрема вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Реєстрація чужого об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, яка не надавалась для його будівництва, порушує права землевласника, оскільки обмежує можливість її використання.

18. У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 Цивільного кодексу України). Згідно з положеннями статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування щодо необхідності його захисту. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. У статті 2 цього Закону передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, законодавець визначив, що інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

19. Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

20. Суди попередніх інстанцій, установивши обставини стосовно правовірності здійснення 10.01.2009 КП "Чернігівське МБТІ" реєстрації права власності ТОВ "СК "Чернігів" на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого на вул. Блакитного. 14 у м. Чернігові на підставі рішення суду, дійшли висновку, що Чернігівська міська рада не довела порушення її прав ( у тому числі на землю), а також те, що обраний позивачем спосіб не є ефективним для захисту прав у разі їх порушення.

21. Як вже зазначалося, Чернігівська міська рада, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначала про ухвалення судового рішення без урахування судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 914/850/17 щодо обмеження права Чернігівської міської ради реалізовувати правові можливості захисту прав на земельну ділянку комунальної власності, передбачені статтею 152 Земельного кодексу України шляхом звернення з позовом про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

22. У справі № 914/850/17 (постанова від 08.07.2020), на яку посилається скаржник, Верховний Суд залишив без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, якою, зокрема, задоволено позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на будівлю та зобов`язання привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі, з огляду на визнання правильними висновки судів про правомірність застосування положень статті 376 Цивільного кодексу України. Так, суди у справі № 914/850/17 дійшли висновку, що позивач у справі (Вище професійне училище № 29 міста Львова) не мав права розпоряджатися земельною ділянкою, на якій був збудований спірний об`єкт нерухомості, а відповідачу-1 (Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд-СС") не надавалось власником землі право на користування земельною ділянкою, на якій збудований спірний об`єкт нерухомості, проект забудови не розроблявся та дозвіл на будівництво не видавався, що свідчить про самочинність будівництва, що у зв`язку з відповідними вимогами власника землі є підставою для приведення у попередній стан земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованої будівлі, а також задоволення вимог про скасування державної реєстрації на самочинно збудований об`єкт нерухомості.

23. Отже, судові рішення у справі № 914/850/17 та у справі, яка розглядається, прийнято за різних установлених судами обставин, а правовідносини сторін мають відмінну правову природу та нормативно-правове регулювання, оскільки у справі № 927/1202/20 суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позову, виходив із недоведеності позивачем (Чернігівською міською радою) порушення його права за встановлення обставин стосовно правомірності державної реєстрації за відповідачем на об`єкт незавершеного будівництва на підставі судового рішення та неефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права.

24. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

25. Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Чернігівською міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 927/1202/20.

26. Оскільки підстав для скасування постанови, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою Чернігівської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021у справі № 927/1202/20 закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Т. Б. Дроботова Судді Н. О. Багай Ю. Я. Чумак