Постанова 4851 № 520/14291/19
від 25.05.2020 ·ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 р.Справа № 520/14291/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представник позивача Коломойцев М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Харківського Національного університету внутрішніх справ на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/14291/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківського Національного університету внутрішніх справ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського Національного університету внутрішніх справ, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.07.2006 по 05.10.2008; зобов`язати відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.07.2006 по 05.10.2008, розрахував її розмір за методикою, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №
100. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року, клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду було задоволено частково. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського Національного Університету внутрішніх справ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.09.2007 по 05.10.2008 та зобов`язання виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу за період з 05.09.2007 по 05.10.2008, розрахував її розмір за методикою, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 залишено без розгляду. Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Харківського Національного Університету внутрішніх справ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.07.2006 по 05.09.2007 та зобов`язання виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу за період з 18.07.2006 по 05.09.2007, розрахував її розмір за методикою, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №
100. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету внутрішніх справ щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.07.2006 по 05.09.2007. Зобов`язано Харківський національний університет внутрішніх справ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу за період з 18.07.2006 по 05.09.2007, розрахував її розмір за методикою, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №
100. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що за рішенням суду позивачеві не присуджувалась виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, отже рішення університетом виконано у повному обсязі. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, також подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення у зазначеній частині, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Вказав, що адміністративний суд не може застосовувати строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення в частині відмовлених позовних вимог, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення в зазначеній частині та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності представника відповідача. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справі МВС України від 17.07.2006 № 215 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ. Постановою Московського районного суду м.Харкова від 05.09.2007 вказаний наказ скасовано та позивача поновлено на посаді доцента кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії у спеціальному званні майора міліції ( наказ від 07.10.2008 № 533). Згідно наказу ГУ НП в Харківській області від 11.04.2018 № 87 о/с позивач звільнений зі служби на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Під час поновлення позивача на посаді на підставі рішення суду, так і звільнення його з національної поліції йому не нараховано та не виплачено заробіток за період вимушеного прогулу за період з 18.07.2006 по 05.10.2008 року, що обумовило звернення до суду з адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з моменту прийняття рішення Московським районним судом міста Харкова від 05.09.2007 у справі 2а-329/07 відповідач був зобов`язаний поновити позивача на роботі, проте поновлення на посаді відбулося лише на підставі наказу від 07.10.2008 №
533. Оскаржувані дії відповідача щодо невиплати середнього заробітку працівнику за час невиконання рішення суду не відповідають положенням закону та порушують права позивача, тому такі дії є неправомірними. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, Кодексом законів про працю України, іншими актами законодавства України про працю у ред. яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Обставини незаконного звільнення позивача з посади, необхідність його поновлення на посаді, яку він займав до звільнення, встановлено судовими рішеннями по справі, а саме: рішенням Московського районного суду м.Харкова від 05.09.2007 у справі 2а-329/07, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2008 (а.с. 13-17), а тому, згідно ч. 4 ст. 77 КАС України, вони не підлягають доказуванню. В силу ч.5 ст.254, ч.1 ст.255, ч.1 ст.256 КАС України ( у ред. до 15.12.2017) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення. Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Негайно виконуються постанови суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Згідно із пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Пункт 26 даного Положення передбачає, що начальники та інші службові особи органів внутрішніх справ несуть персональну відповідальність за суворе дотримання вимог цього Положення та інших нормативних актів з питань проходження служби і роботи з кадрами. Порушене право особи рядового або начальницького складу підлягає негайному поновленню, а службові особи, з вини яких допущено таке порушення, притягаються до відповідальності в установленому законодавством порядку. Таким чином, з моменту прийняття рішення Московським районним судом міста Харкова від 05.09.2007 у справі 2а-329/07 відповідач був зобов`язаний поновити позивача на роботі, проте поновлення на посаді відбулося лише на підставі наказу від 07.10.2008 № 533 Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, відповідний суб`єкт владних повноважень повинен діяти згідно із законом, оскільки його повноваження вичерпно визначені у законі. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані дії відповідача щодо невиплати середнього заробітку працівнику за час невиконання рішення суду не відповідають положенням закону та порушують права позивача, тому такі дії є неправомірними. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Судова колегія зазначає, що відповідачем не доведено правомірності своєї позиції. Суд також зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок). Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку, передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає хибними доводи позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, ст. 233 КЗпП України, а саме в частині строку звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати, оскільки питання порушення строку звернення до суду з позовом, було вирішено ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року. Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2020 р. ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року по справі № 520/14291/19 скасовано. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського Національного Університету внутрішніх справ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.09.2007 по 05.10.2008 та зобов`язання виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу за період з 05.09.2007 по 05.10.2008, розрахував її розмір за методикою, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року по справі 520/14291/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Харківського Національного університету внутрішніх справ залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 року по справі № 520/14291/19 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 28.05.2020 року