Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/11361/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" травня 2020 р. Справа№ 910/11361/17 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пашкіної С.А. суддів: Буравльова С.І. Андрієнка В.В. За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А. представників сторін: від позивача: Петроченко С.О. ( довір. №18-0014/64716 від 11.12.19); від відповідача: Чугунов М.В. (ордер серія КС 675124 від 27.01.20); від третьої особи : не з`явився; від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: не з`явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 за скаргою Національного банку України на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. у справі № 910/11361/17 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" Третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про звернення стягнення на предмет іпотеки ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/11361/17 скаргу Національного банку України на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. задоволено. Визнано неправомірними рішення та бездіяльність Заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю., що оформлені листом від 28.01.2020 № 623-26-20/20.1/4, щодо відмови в задоволенні клопотання Національного банку у відношенні здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 58975687 направлених на визначення ринкової вартості адміністративних та складських приміщень, загальною площею 523,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано - Франківська область, м. Івано - Франківськ, вул.Орлика Пилипа (вул.Васильєва, вул.Володимира Великого), буд.4. Зобов`язано посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту -державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 58975687 направлені на визначення дійсної ринкової вартості адміністративних та складських приміщень, загальною площею 523, 6 кв. м., що знаходяться за адресою: Івано - Франківська область, м. Івано - Франківськ, вул. Орлика Пилипа (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд.

4. Ухвала Господарського суду міста Києва ґрунтується на тому, що: - чинним законодавством передбачена обов`язковість погодження сторонами вартості майна боржника на стадії виконавчого провадження, а у випадку недосягнення ними згоди визначення вартості такого майна, зокрема, залученим суб`єктом оціночної діяльності. Водночас у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що сторони узгодили початкову ціну продажу або взагалі намагались погодити вартість майна; - державним виконавцем порушені вимоги чинного законодавства щодо визначення дійсної вартості майна та не вжито всіх заходів для оцінки такого майна, на яке звернуто стягнення. Не погоджуючись з ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги Національного банку України на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що: - судом фактично здійснено зміну раніше ухваленого власного рішення, оскільки пунктом 3 резолютивної частини оскаржуваної ухвали судом зобов`язано посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ здійснити виконавчі дії у виконавчому провадженні направлені на визначення дійсної ринкової вартості адміністративних та складських приміщень загальною площею 523,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа, буд.4 ; - господарський суд м.Києва не дослідив належним чином клопотання Національного банку України і тому не зробив належних висновків про те, що скарга Національного банку України виходить за межі вимог заявлених у поданому ним клопотанні, а незаконні рішення чи бездіяльність виконавчої служби відсутні; у клопотанні Національний банк України просив державного виконавця не визначити вартість майна, як це передбачено зокрема ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», а просив залучити до проведення оцінки суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Оціночна фірма «ДЕ ВІЗУ»; - господарський суд м.Києва помилково вирішив, що залучення суб`єкта оціночної діяльності державним виконавцем є обов`язковим у даному випадку, оскільки не враховано те, що і в рішенні суду в наказі чітко визначено ціну для продажу іпотечного майна. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» розгляд справи призначено на 20.05.2020. Від позивача (30.04.2020) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 без змін. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що: - в судових рішеннях у справі №910/11361/17 зазначено початковою ціною реалізації у розмірі нерухомого майна у розмірі 13 345 360,00 грн. Початкова ціна нерухомого майна, зазначена в судових рішеннях у справі №910/1361/17 визначена станом на 31.05.2018. Відповідно до ч.6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» строк оцінки нерухомого майна закінчився 25.12.2018, а з дати оцінки минуло вже близько двадцяти місяців і за цей час ринкова вартість майна значно змінилася, внаслідок чого необхідно повторно визначити ринкову вартість описаного та арештованого майна у межах процедури виконавчого провадження; - чинним законодавством передбачена обов`язковість погодження сторонами вартості майна боржника на стадії виконавчого провадження, а у випадку недосягнення ними згоди визначення вартості такого майна, зокрема, залученим суб`єктом оціночної діяльності. В судове засідання апеляційного господарського суду 20.05.2020 не з`явились представники третьої особи та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. При вирішенні питання про можливість розгляду апеляційної скарги у справі у відсутності представників третьої особи та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовою колегією враховане наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо строків обмежувальних заходів на території України, а саме продовжено строк карантину до 24.04.2020. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 4 травня 2020 р. № 343 внесено зміни до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, на всій території України продовжено карантин до 22 травня. Разом з тим, новою редакцією пп. 8 п. 2 дозволено, зокрема діяльність адвокатів. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Крім того, судова колегія зважає на приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України згідно із якими одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України"). Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" зазначено, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів. Крім того, 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України". З урахуванням того, що третя особа та відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, будь-яких клопотань від третьої особи та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про неможливість прибути в судове засідання, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не надходило, явка учасників судового процесу у судове засідання не визнана обов`язковою, у зв`язку з чим колегія суддів ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників третьої особи та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судовою колегією встановлено. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/11361/17 позовні вимоги Національного банку України задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 29.12.2009, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Гуд Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 2370, а саме: адміністративні та складські приміщення загальною площею 523,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа, буд. 4, в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" за кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 у розмірі 877684794 грн. 51 коп., що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 800000000 грн. 00 коп., заборгованості по процентам у розмірі 77654794 грн. 51 коп. та штрафу у розмірі 30000 грн. 00 коп., та в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 у розмірі 2135893013 грн. 70 коп., що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 2000000000 грн. 00 коп., заборгованості по процентам у розмірі 135863013 грн. 70 коп. та штрафу у розмірі 30000грн. 00коп. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації у розмірі 13345360 грн. 00 коп. 22.12.2018 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 видано наказ. 24.04.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 58975687. 19.12.2019 року винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № ВП 58975687. 03.01.2020 року Національний банк України звернувся з клопотанням № 63-0005/220 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залучення до участі у виконавчих діях суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, для визначення ринкової вартості майна. Листом №623-26-20/20.1/4 від 28.01.2020 Національному банку відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання та зазначено, що в державного виконавця відсутні підстави щодо здійснення дій направлених на визначення вартості майна боржника/ призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні. Звертаючись зі скаргою на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скаржник зазначає про те, що у судовому рішенні №910/11361/17 зазначено початкову ціну реалізації нерухомого майна - 13 345 360 грн. 00 коп. Проте, початкова ціна нерухомого майна визначена станом на 31.05.2018 на підставі звіту міжрегіональної експертної групи "Школа Авраменко" в особі суб`єкта оціночної діяльності ФОП Авраменко Н.О., у зв`язку з чим строк дії оцінки нерухомого майна закінчився 25.12.2018, ринкова вартість майна за цей час змінилась, а тому є необхідність у повторному визначенні ринкової вартості майна у виконавчому провадженні № ВП 58975687. Стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ст.327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 видано наказ, яким звернено стягнення на предмет іпотеки та встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації у розмірі 13 345 360 грн. 00 коп. Порядок звернення стягнення на заставне майно встановленої ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження". Частиною 4 цієї статті зазначено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч. 7 зазначеної статті, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку". Передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку"). При цьому, згідно з частинами 2, 3 ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що судом фактично здійснено зміну раніше ухваленого власного рішення, оскільки судом п.3 резолютивної частини оскаржуваної ухвали посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ зобов`язано здійснити виконавчі дії у виконавчому провадженні направлені на визначення дійсної ринкової вартості адміністративних та складських приміщень загальною площею 523,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа, буд.4. Таке твердження відповідача судова колегія вважає помилковим з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Отже, оскільки майно, на яке звернуто стягнення є предметом іпотеки, воно підлягає реалізації у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. При цьому, початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки. За змістом ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Тобто, у випадку непогодження з оцінкою іпотечного майна у виконавчому провадженні відповідач має право звернутися до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність органу ДВС за захистом своїх порушених прав. Враховуючи викладене судова колегія дійшла до висновку, що чинним законодавством передбачена обов`язковість погодження сторонами вартості майна боржника на стадії виконавчого провадження, а у випадку недосягнення ними згоди визначення вартості такого майна, зокрема, залученим суб`єктом оціночної діяльності. Водночас, у матеріалах справи № 910/11361/17 відсутні будь-які докази на підтвердження того, що сторони узгодили початкову ціну продажу майна або взагалі намагались погодити вартість майна. З матеріалів справи вбачається та про це зазначає заявник, від дати складання звіту міжрегіональною експертною групою "Школа Авраменко" в особі суб`єкта оціночної діяльності ФОП Авраменко Н.О., який наявний в матеріалах справи минуло 1, 5 роки, що обумовлює можливість зміни вартості такого майна за цей період. Оскільки, на даний час вартість нерухомого майна, на яке звернено стягнення, визначена в рішенні суду, на думку стягувача, суттєво змінилась, стягувач звернувся до відділу ДВС з клопотанням про залучення для проведення оцінки нерухомого майна суб`єкта оціночної діяльності. Відповідно до ст.ст. 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад така вартість майна змінилася (правова

позиція Верховного Суду у постанові від 21.03.18 у справі № 235/3619/15-ц). В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що господарський суд м.Києва не дослідив належним чином клопотання Національного банку України і тому не зробив належних висновків про те, що скарга Національного банку України виходить за межі вимог заявлених у поданому ним клопотанні, а незаконні рішення чи бездіяльність виконавчої служби відсутні; у клопотанні Національний банк України просив державного виконавця не визначити вартість майна, як це передбачено зокрема ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», а просив залучити до проведення оцінки суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Оціночна фірма «ДЕ ВІЗУ». З цього приводу колегія суддів зазначає про те, що відповідно до. ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, при цьому сторони виконавчого провадження не позбавлені права пропонувати державному виконавцю суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Отже, доводи боржника, відповідача по справі, в апеляційній скарзі про те, що у клопотанні Національний банк України просив державного виконавця не визначити вартість майна, як це передбачено зокрема ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», а просив залучити до проведення оцінки суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання відхиляються апеляційним господарським судом, як безпідставні, оскільки за своєю суттю зводяться до формальних зауважень боржника стосовно назви дій, які вчиняються судовим виконавцем при виконанні рішення суду. Враховуючи, що скаржник, позивач по справі, звертався до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із клопотання про залучення для участі у виконавчих діях суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, для визначення ринкової вартості майна, однак державний виконавець неправомірно відмовив в задоволенні зазначеного клопотання листом № 622-26-20/20.1/4, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про бездіяльність державного виконавця в частині не залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення дійсної ринкової вартості майна, на яке звернено стягнення, отже державним виконавцем порушені вимоги чинного законодавства щодо визначення дійсної вартості майна та не вжито всіх заходів для оцінки такого майна для здійснення його продажу. Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 не підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 280-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/11361/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11361/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2020 Головуючий суддя С.А. Пашкіна Судді С.І. Буравльов В.В.Андрієнко