Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/11361/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" грудня 2020 р. м. Київ Справа№ 910/11361/17 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Євсікова О.О. Корсака В.А. при секретарі Островерха В.Л. за участю представників зазначених в протоколі від 22.12.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 (повний текст ухвали підписано 05.08.2020) у справі №910/11361/17 (суддя Маринченко Я.В.) за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» за участю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звернення стягнення на предмет іпотеки ВСТАНОВИВ: Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» за кредитними договорами №61/09 від 29.12.2019, №12/09/5 від 13.05.2014 на нерухоме майно: адміністративні і складські приміщення загальною площею 523,6 кв.м, знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Пилипа Орлика (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі №910/11361/17, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019, позов Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 29.12.2009, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Гуд Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 2370, а саме: адміністративні та складські приміщення загальною площею 523,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд. 4, в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» за Кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 у розмірі 877 684 794,51 грн, що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 800 000 000,00 грн., заборгованості по процентам у розмірі 77 654 794,51 грн. та штрафу у розмірі 30 000,00 грн., та в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 у розмірі 2 135 893 013,70 грн, що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 2 000 000 000,00 грн, заборгованості по процентам у розмірі 135 863 013,70 грн. та штрафу у розмірі 30 000,00 грн. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації у розмірі 13 345 360,00 грн. 22.12.2018 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази. 15.07.2020 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» надійшла скарга на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича, в якій скаржник просить визнати дії державного виконавця в межах виконавчого провадження №58975687, стосовно оцінки нерухомого майна ТОВ «Станіславська торгова компанія» неправомірними та зобов`язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України провести нову оцінку щодо визначення ринкової вартості нерухомого майна скаржника. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/11361/17 відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича у справі №910/11361/17. Відмовляючи в задоволенні скарги, місцевий господарський суд виходив з того, що скаржником не підтверджено доводів належними та допустимими доказами та не доведено, що державним виконавцем, при здійсненні виконавчого провадження, вчинялись дії, які суперечать вимогам чинного законодавства. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Нідченка Дмитра Євгеновича у справі №910/11361/17 задовольнити у повному обсязі. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам скаржника щодо початкової ціни реалізації майна, визначеної судовим рішенням та ціни майна згідно звіту про оцінку від 29.05.2020, за яким вартість майна зменшена майже на 40 %. Як зазначає апелянт, суд не врахував твердження скаржника щодо порушення виконавцем строків, встановлених ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та права божника на своєчасне оскарження Звіту про оцінку майна, оскільки 25.06.2020 на сайті ДП «Сетам» було розміщено оголошення про проведення 27.07.2020 аукціону з продажу майна ТОВ «Станіславська торгова компанія». Крім того, як вказує апелянт він був позбавлений права на ознайомлення із матеріалами справи та йому було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи 04.08.2020. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/11361/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Владимиренко С.В., суддів: Корсака В.А., Ходаківської І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі № 910/11361/17 задоволено, поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі № 910/11361/17. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.12.2020. Надано учасникам справи право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 03.12.2020. 07.12.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив від Державної виконавчої служби Управління судового забезпечення суміжних правових інституцій Департаменту судової роботи Міністерства юстиції України на апеляційну скаргу, який надіслано поштою 03.12.2020. Згідно відзиву на апеляційну скаргу Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що на державного виконавця не покладено обов`язку надсилати звіт про оцінку майна. Повідомлення про оцінку арештованого майна від 23.06.2020 №58975687/20.1/4 було передано до канцелярії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, та відповідно 26.06.2020 відправлене на адресу боржника. Крім того, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомило апеляційний суд про те, що 07.09.2020 майно було реалізоване, грошові кошти, які надійшли від реалізації майна були розподілені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». 30.10.2020 виконавче провадження №58975687 було закінчено, про що прийнято відповідну постанову. 07.12.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Станіславська торгова компанія», який надіслано поштою 03.12.2020, отже, є таким, що поданий вчасно. Згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу Національний банк України заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що апелянт не був позбавлений можливості замовити рецензування звіту проведеного в межах виконавчого провадження, а тому посилання апелянта на заниження ціни є безпідставним. Крім того, визначена вартість майна є стартовою та не впливає на остаточну запропоновану покупцями ціну. Щодо несвоєчасного повідомлення, то позивач зазначає, що скаржником не надано суду доказів, не дотримання державним виконавцем норм про своєчасне повідомлення. Обов`язок надсилання звіту про оцінку майна не покладено на державного виконавця. Крім того, порушення строків приймання рішень та вчинення виконавчих дій виконавцем в силу ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для скасування такого рішення чи дії. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» відкладено розгляд справи №910/11361/17 на 16.12.2020. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І П. у відпустці з 15.12.2020, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/11361/17 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді - Євсіков О.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/11361/17 прийнято до провадження вказаною колегією суддів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» відкладено розгляд справи №910/11361/17 на 22.12.2020. Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова компанія» своїх представників в судове засіданні не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином згідно вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), про що свідчить відмітка про отримання на поштовому повідомленні №00411632993129. Згідно п. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Представник позивача у судовому засіданні 22.12.2020 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/11361/17 залишити без змін. Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судовому засіданні 22.12.2020 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/11361/17 залишити без змін. Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.2020 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/11361/17 скасувати, скаргу на дії державного виконавця задовольнити. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За частиною першою статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиви на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України). Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 13.12.2012 №18-рп/2012). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону №1404-VIII зокрема, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони (стягувач і боржник), представники сторін. Права та обов`язки виконавців визначені ст. 18 Закону №1404-VIII, зокрема, ч. 1 та п. 1 ч. 2 названої статті встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Водночас, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону №1404-VIII та аналогічна норма міститься у ст. 339 ГПК України). Як зазначає апелянт, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні скарги, не надав оцінки доводам скаржника щодо початкової ціни реалізації майна, визначеної судовим рішенням в розмірі 13 345 360,00 грн та вартості майна, яка визначена у звіті оцінки майна у розмірі 5 315 446,00 грн. Згідно ч. 3 ст. 57 Закону №1404-VIII у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 скаргу Національного банку України задоволено. Визнано неправомірними рішення та бездіяльність Заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю., що оформлені листом від 28.01.2020 № 623-26-20/20.1/4, щодо відмови в задоволенні клопотання Національного банку України у відношенні здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні №58975687 направлених на визначення ринкової вартості адміністративних та складських приміщень, загальною площею 523, 6 кв. м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд.

4. Зобов`язано посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту - державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 58975687 направлені на визначення дійсної ринкової вартості адміністративних та складських приміщень, загальною площею 523, 6 кв. м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у даній справі ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 залишено без змін. 24.03.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658-III) звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 4 Закону Закон № 2658-III однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону Закон № 2658-III рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Таким чином, Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», у разі незгоди з проведеною оцінкою, не було позбавлено можливості замовити рецензування звіту проведеного в межах виконавчого провадження. При цьому, скаржником під час розгляду справи не надано відповідних рецензій на звіт про оцінку майна, як і не надано належних та допустимих доказів в порушення вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, які б підтверджували невідповідність ціни майна, яка визначена у звіті. Крім того, суб`єкт оціночної діяльності у своїй діяльності є самостійним, а тому державний виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна. Згідно приписів ч. 5 ст. 20 Закону №1404-VIII за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем. Отже, доводи апелянта про заниження вартості майна державним виконавцем є безпідставними. Щодо порушення державним виконавцем вимог ст. 57 Закону №1404-VIII, то згідно приписів вказаної норми виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Як вказав державний виконавець, повідомлення про оцінку арештованого майна від 23.06.2020 №58975687/20.1/14 передано та зареєстровано в канцелярії 23.06.2020, яка в свою чергу відправила його 26.06.2020, про що також вказує апелянт. З матеріалів справи вбачається, що Звіт про оцінку вартості майна, виконаний ТОВ «Оціночна фірма «Де Візу» за результатами проведення незалежної оцінки адміністративних та складських приміщень загальною площею 523,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Пилипа Орлика (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд. 4, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримано 23.06.2020, про що свідчить відмітка про отримання на супровідному листі ТОВ «Оціночна фірма «Де Візу» №56 від 15.06.2020. Разом з цим, відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 13 Закону №1404-VIII порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. В цій частині колегією суддів також взято до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 12.06.2019 у справі №308/12150/16-ц, за якою суд касаційної інстанції дійшов висновку, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов`язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Доказів оскарження звіту про оцінку майна у встановленому законодавством порядку, матеріали справи не містять, а посилання апелянта про порушення строку надсилання повідомлення про оцінку арештованого майна не заслуговують на увагу, оскільки згідно п. 20 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у разі якщо оцінку майна проводив суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, виконавець надсилає сторонам повідомлення про оцінку майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку майна. Таким чином, на державного виконавця покладено обов`язок надіслати повідомлення про звіт на адресу сторони виконавчого провадження не пізніше наступного дня після отримання такого звіту. Звертаючись до суду на підставі ст. 339 ГПК України відповідач (боржник) не довів наявності порушення своїх прав рішенням та/або дією державного виконавця у даній справі під час виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. Тоді як звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати, а суд, в свою чергу, зобов`язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень правовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує господарське судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів сторони виконавчого провадження - є неприпустимим. Саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю; необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження Таким чином, якщо державний виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь якої іншої особи), - то така скарга задоволенню не підлягає. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Щодо клопотання ТОВ «Станіславська торгова компанія» про зупинення вчинення виконавчих дій до вирішення скарги по суті, то відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 57 Закону №1404-VIII оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом, а тому суд не вбачає підстав для зупинення вчинення виконавчих дій. Крім того, апеляційним господарським судом враховано, що 30.10.2020 державним виконавцем закрито виконавче провадження №58975687, про що винесено відповідну постанову. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/11361/17 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» задоволенню не підлягає. Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія». Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/11361/17 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія».

3. Матеріали справи №910/11361/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 28.12.2020. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді О.О. Євсіков В.А. Корсак