Постанова 4873 № 910/13550/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" лютого 2021 р. Справа№ 910/13550/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Грека Б.М. суддів: Пантелієнка В.О. Отрюха Б.В. за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І. за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 16.02.2021 розглянувши апеляційні скаргиМіністерства юстиції України та Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі№ 910/13550/20 за заявою Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фавор» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» про банкрутство ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія". Заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду, відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" надійшла скарга на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича, яку ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2020, задоволено. Місцевий господарський суд зробив висновки, що державним виконавцем допущено порушення вимог ч. 5 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" при здійсненні дій по виконанню рішення суду 09.09.2020 ТОВ «Станіславська торгова компанія» зверталося до державного виконавця із заявою про відвід, яка була залишена без розгляду шляхом прийняття постанови про відмову у задоволенні відводу суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкту господарювання від 28.09.2020 у виконавчому провадженні ВП № 61409886. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Національний банк України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 та постановити нову ухвалу, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. в повному обсязі. За твердженням апелянта суд першої інстанції розглядаючи скаргу на дії державного виконавця не врахував, що у справі 3910/10956 вже винесено остаточне рішення, а тому будь-яка передача матеріалів справи до провадження у справі про банкрутство для розгляду скарги є неможливим, так як судовий розгляд самих позовних вимог закінчено, і перед судом, що прийняв рішення скаржником ставиться питання щодо його подальшого виконання, однак такі скарги можуть бути розглянуті виключно судом, що розглянув справу, у її межах. Розгляд скарги необхідно проводити в межах справи №910/13550/20, у сукупності зі поданими раніше боржником скаргами. НБУ зазначив, що оцінювач має всі необхідні повноваження для визначення вартості нерухомого майна, а керівник ТОВ «Оціночна фірма «Де Візу» Кобилянська С.Ф. засвідчує своїм підписом правдивість інформації наданої оцінювачем в звіті з поставлених питань, при цьому Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним. До того ж постанова державного виконавця від 02.09.2020 про призначення суб`єкта оціночної діяльності не скасована, отже немає жодних підстав вважати, що такі дії виконавця є незаконними. Щодо рецензії Н.А. Бурахович на звіт СОД ТОВ "Де Візу», НБУ зазначив, що станом на дату оцінки на звіт була надана рецензія ПГОІ «Центр економіко-правового забезпечення» відповідно до якої звіт класифікується як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, однак, згідно висновків НБУ, Бурахович Н.А. має недостатній рівень кваліфікації. Крім того, наявні підстави для висновків про упередженість та недостатній рівень кваліфікації рецензента Л.П. Тимощик. Зважаючи на викладене, НБУ зазначає про відсутність протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Пантелієнко В.О., Копитова О.С. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13550/20 за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у визначеному складі, призначено справу до розгляду. Міністерство юстиції України, в свою чергу, звернулося з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 по справі 910/13550/20. В своїй апеляційній скарзі Міністерство юстиції України зазначило, що державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Державним виконавцем 20.10.2020 розглянуто заяву про відвід оцінювача, за результатами розгляду якої було винесено постанову про відмову в задоволенні відводу, оскільки, зокрема, постанова державного виконавця від 02.09.2020 про призначення суб`єкта оціночної діяльності не скасована, відтак немає жодних підстав вважати, що такі дії виконавця є незаконними. Міністерство юстиції України також зазначило, що Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї оціночної діяльності. Норми чинного законодавства надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна саме як процесуальної дії державного виконавця, однак учасники виконавчого провадження в даному випадку мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність. Боржник проти доводів та вимог апеляційних скарг НБУ та Мінюсту заперечив, зазначаючи про те, що посилання НБУ на невірність застосування місцевим господарським судом статті 7 КУзПБ є помилковими, оскільки будь-які майнові вимоги до боржника повинні розглядатись судом, який розглядає справу про банкрутство. НБУ необґрунтовано стверджує, що ТОВ «ОФ «Де Візу» має відповідну кваліфікацію для визначення ринкової вартості майна, оскільки наявний в оцінювача КВЕД не дозволяє здійснювати зазначену діяльність, а НБУ і ДВС не спростовано перед судом конфлікту інтересів між боржником та ТОВ «ОФ «Де Візу», оскільки боржником подавалась скарга до ФДМУ на цього суб`єкта оціночної діяльності, і боржником подавались як заява про відвід суб`єкта оціночної діяльності так і заява про відвід оцінювача. Необхідність укладання договору між ДВС та оцінювачем для проведення оцінки майна передбачена статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Зважаючи на надані боржником рецензії на Звіт про оцінку, виготовлений ТОВ «ОФ «Де Візу», суд, згідно висновків боржника, дійшов правильного висновку, що без укладення з оцінювачем договору Звіт про оцінку не відповідає вимогам законодавства. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Пантелієнко В.О., Копитова О.С. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13550/20 за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у визначеному складі, призначено справу до розгляду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020, розгляд апеляційної скарги Національного банку України відкладено у зв`язку з клопотанням боржника та кредитора. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020, розгляд апеляційної скарги Міністерства юстиції України відкладено у зв`язку з клопотанням боржника та кредитора. У судовому засіданні 26.01.2021 апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі 910/13550/20 об`єднано в одне апеляційне провадження, оскільки зазначені апеляційні скарги подані на один процесуальний документ в одній і тій же справі, у справі оголошено перерву для надання часу учасникам справи для підготовки до судових дебатів. Боржником заявлялись клопотання про виклик в судове засідання для підтвердження правильності висновків Тимощик Л.П., як рецензента Звіту про оцінку майна боржника; про закриття апеляційного провадження. Зазначені клопотання були розглянуті колегією суддів та відхилені з підстав, викладених в мотивувальній частині даної постанови. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 розгляд справи №910/13550/20 відкладено за клопотання представника боржника. У зв`язку з відпусткою судді Копитової О.С., відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.02.2021 для розгляду справи №910/13550/20 визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 прийнято справу №910/13550/20 до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Грека Б.М., суддів: Отрюха Б.В., Пантелієнка В.О. Розгляд апеляційних скарг призначено на 16.02.2021. Учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копій ухвали суду. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарг, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є. Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 - скасуванню, а скарга боржника на дії виконавця відмові в задоволенні, виходячи з наступного. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з обставин справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі №910/10956/15, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 та постановою Верховного Суду від 21.05.2020, позов задоволено, в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 13.10.2014 №43, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" у загальній сумі 1 224 239 240 грн. 01 коп., що складається із простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 200 000 000 грн., заборгованості за простроченими процентами у розмірі 24 041 095 грн. 89 коп., нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 168 144 грн. 12 коп. та суми штрафу у розмірі 30 000 грн. звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.10.2014 року, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. та зареєстрованим у реєстрі за № 1323, на наступне нерухоме майно: цех по виробництву лікеро- горілчаних виробів, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, що складається з адміністративно-виробничого корпусу А, загальною площею 9406,1 кв.м., адміністративного корпусу Б, загальною площею 103,6 кв.м., складу В, загальною площею 1460,1 кв.м., виробничого цеху Л, загальною площею 181,8 кв.м., складу - рампи П, загальною площею 550,6 кв.м., складу М, загальною площею 534,5 кв.м., складу Т, загальною площею 109,8 кв.м. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" у Державний бюджет України 73 080 грн. судового збору. На виконання вищезазначеного рішення суду, 13.02.2020 Господарським судом м. Києва видано судовий наказ по справі № 910/10956/15. 28.02.2019 на підставі судового наказу № 910/10956/15 від 13.02.2020 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. відкрито виконавче провадження №61409886. Стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні є Національний банк України, боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія". 12.08.2020 державним виконавцем винесено Постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (ВП № 61409886). 02.09.2020 державним виконавцем винесено Постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження ВП № 61409886 згідно якої в якості оцінювача призначено ТОВ «ОФ «Де Візу». 09.09.2020 ТОВ «Станіславська торгова компанія» подано державному виконавцю Заяву про відвід суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання у виконавчому провадженні № 61409886. 28.09.2020 державним виконавцем винесено Постанову про відмову у задоволенні відводу від 09.09.2020 суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання (ВП № 61409886). 28.09.2020 ТОВ «Станіславська торгова компанія» подано державному виконавцю повторно Заяву про відвід оцінювача в порядку ст. 19, 23 ЗУ «Про виконавче провадження» № 01-09.09/20, яка станом на момент подання скарги не розглянута, відтак колегія суддів не оцінює правильність та законність подачі та результати розгляду. Колегія суддів зазначає, що дана заява не була предметом судового дослідження і відповідної правової оцінки їй не надавалось. Згідно висновків місцевого господарського суду, подана 29.09.2020 держаним виконавцем Заявка на реалізацію арештованого майна ВП № 61409886 № 61409886/20.1/4 є неправомірною, через те, що держаний виконавець Нідченко Д.Є. станом на 24.09.2020 нібито не міг знати вартість майна, а також повідомити про неї боржника і стягувача, оскільки Звіт про оцінку майна, на той час, за доводами боржника, ДВС отримано не було. Також господарський суд першої інстанції зазначив, що повідомлення про оцінку було вчинено з порушенням встановленого порядку, та, відповідно, виконавцем були порушені права ТОВ «Станіславська торгова компанія», гарантовані законом, на участь у здійсненні виконавчих дій спрямованих на визначення реальної ринкової вартості майна, оскільки тільки після здійснення повідомлення боржника про оцінку майна, отримання самої оцінки, державний виконавець розглянув заяву про відвід оцінювачу, яка подавалась ТОВ «Станіславська торгова компанія» 09.09.2020. Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив, що оцінка майна боржника проведена оцінювачем поверхнево, оскільки, згідно доводів боржника, ТОВ «ОФ «Де Візу» під час визначення вартості майна боржника було не в змозі забезпечити об`єктивність оцінки майна, так як перебуває у партнерських відносинах зі стягувачем - НБУ; ТОВ «Станіславська торгова компанія» заявою № 13-08/20 від 13.08.2020 було здійснено звернення до Національного банку України, згідно з якою, було звернено увагу, що початкова ціна продажу нерухомого майна насамперед визначається в порядку встановленому ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження»: визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження; оцінка повинна проводитись згідно до вимог ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності в Україні», а також до вимог Національних стандартів оцінки майна № 1 «Загальні основи оцінки майна і майнових прав» та № 2 «Оцінка нерухомого майна» з безпосереднім обстеженням об`єкту оцінки, тощо. В цілому, місцевий господарський суд дійшов висновків, що оцінка виконана з порушеннями ч. 3 і 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та Звіт переважно не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не погоджується із зазначеними висновками місцевого господарського суду, оскільки відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"). Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"). Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, якзабезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. За змістом частин першої - третьої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. За приписами частини п`ятої цієї статті виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Як вбачається з повідомлення про оцінку арештованого майна (том 4 а.с. 104-106) воно було направлено за вих.№ 61409886/20.1/4 від 24.09.2020 на адресу НБУ та боржника засобами поштового зв`язку 28.09.2020. Щодо встановлених фактів, на які боржник посилається як на порушення призначення оцінки та оцінщика майна при здійсненні виконавчого провадження, колегія суддів зазначає, що 28.02.2019 на підставі судового наказу № 910/10956/15 від 13.02.2020 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. відкрито виконавче провадження №61409886. Стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні є Національний банк України, боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія". Скарга на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича надійшла до суду 12.10.2020, тобто вже після відкриття провадження у справі про банкрутство. Скаржник, зокрема, зазначив, що до ТОВ «Станіславська торгова компанія» не надходила жодна інформація щодо запланованого приїзду представників ТОВ «ОФ «Де Візу» з метою здійснення оцінювання майна: цілісного майнового комплексу - цеху по виробництву лікеро-горілчаних виробів загальною площею 12 346,5 кв.м який розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, а самі оцінювачі для безпосереднього обстеження об`єкту не виїжджали. За результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича, встановлено, що 01.10.2020 ТОВ «Станіславська торгова компанія» отримала поштове відправлення з трек-номером № 0405347275840 в якому містилось повідомлення головного державного виконавця Нідченка Д.Є. від 24.09.2020 № 61409886/20.1/4 про оцінку арештованого майна. У відповідності до отриманого Повідомлення про оцінку арештованого майна №61409886/20.1/4 державний виконавець повідомив ТОВ «Станіславська торгова компанія» про те, що проведена оцінка арештованого майна і відповідно до звіту про оцінку майна від 17.09.2020, загальна ринкова вартість майна боржника ТОВ «Станіславська торгова компанія», на яке було накладено арешт, станом на 17.09.2020 складає 40 966 934 грн. без врахування ПДВ. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10 та частина перша статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"). Частиною першою статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. За змістом статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. В силу пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Доводи стосовно неналежності призначеного оцінювача згідно висновків колегії суддів Північного апеляційного господарського суду спростовуються тим, що відповідно до Звіту про оцінку майна від 17.09.2020 (том 4 а.с. 108-154), він складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночна фірма «Де Візу», що діє на підставі сертифіката суб`єкта оціночної діяльності від 18.09.2018 №745/18, на підставі Договору №100776 від 29.12.2018 (том 3 а.с. 120-140), укладеного з Національним банком України, та відповідно до постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 02.09.2020 ВП №61409886 (том 4 а.с. 156-158). Вказана постанова від 02.09.2020 та договір №100776 від 29.12.2018 у встановленому законом порядку не скасовані та є чинними. Також боржником не спростовано дійсність сертифікату від 18.09.2018 №745/18. Відповідно до умов договору №100776 від 29.12.2018, вартість майна перед наданням звіту до ДВС погоджується оцінювачем із НБУ. Так, за змістом п. 1.1. Договору № 100776, у порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець - Суб`єкт оціночної діяльності ТОВ «Оціночна фірма «Де Візу» зобов`язується надати послуги з оцінки заставного майна та рецензування звітів про оцінку заставного майна, відповідно до переліку заставного майна, викладеного в Додатку 1 до цього договору, а Замовник - Національний банк України зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані Виконавцем Послуги. Відповідно до п. 1.6. оцінка майна здійснюється з метою реалізації прав іпотекодержателя/заставодержателя, в тому числі для реалізації заставного майна на публічних торгах за рішенням суду. Згідно з п. 2.5. Договору № 100776, до затвердження Замовником Звіту Виконавець направляє електронну версію на попереднє погодження Замовнику засобами електронної пошти. Попереднє погодження Звіту здійснюється Замовником протягом одного робочого дня з дати отримання від Виконавця електронної версії Звіту. У відповідності до п. 2.7. Договору № 100776, факт належного надання Виконавцем Замовнику Послуг, що є предметом цього договору, Сторони засвідчують шляхом підписання Акту про приймання-передавання наданих Послуг у повному обсязі, що складається Виконавцем протягом 2 робочих днів після завершення надання Послуг за відповідною Заявкою або за кожним з Об`єктів оцінки. Тобто, як вбачається з наведених вище пунктів укладеного договору між НБУ та ТОВ «ОФ «Де Візу» наявна наступна послідовність дій: 1) Національний банк України замовляє звіт про оцінку майна; 2) оцінювач безпосередньо визначає ціну найбільш сприятливу замовникові для продажу на публічних торгах за рішенням суду; 3) яку перед подачею в обов`язковому порядку необхідно погодити з замовником - НБУ; 4) після узгодження - надати за актом приймання-передавання послуг; 5) отримавши встановлену у 500 000,00 грн. оплату. І тільки після вчинення всіх цих дій Звіт про оцінку майна надається оцінювачем державному виконавцеві. Таким чином, колегія суддів зазначає, що цілком правомірним та обґрунтованим є висновок про дотримання державним виконавцем наведених приписів закону при вчиненні оскаржуваних дій. Згідно зі ст. 23 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, експерт, спеціаліст, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їхніми представниками або іншими особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або якщо є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості. За наявності підстав для відводу експерт, спеціаліст, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З тих самих підстав відвід таким особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження. Питання про відвід експерта, спеціаліста, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання чи перекладача вирішується у строк до п`яти робочих днів після надходження заяви про відвід шляхом винесення вмотивованої постанови виконавця. Відповідно до частини першої статті 18 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Абзацом другим частини третьої та частиною четвертою статті 57 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Таким чином, визначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для залучення до виконавчого провадження є правом державного виконавця. Стосовно доводів боржника про невідповідність Звіту про оцінку майна через те, що оцінювач не був присутній безпосередньо на об`єкті оцінки, колегія суддів з ними не погоджується та зазначає, що, відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в п.24 постанови №6 від 7 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно врахувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до п. 56 вимог Національного стандарту № 1 « Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: зокрема, письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість. Як вбачається із Звіту про оцінку майна (том 4 а.с. 117) під час огляду об`єкта оцінки представнику виконавця не було надано доступ на територію тому наявність та справність комунікацій та інженерних мереж неможливо було перевірити. Оцінювач виходив із припущення про наявність необхідних для проведення господарської діяльності підприємства комунікацій, а також їх задовільний стан. Таким чином, висновки про відповідність дій по оцінці майна без доступу на територію об`єкта, вимогам закону є обґрунтованими. При проведенні в рамках виконавчого провадження визначення вартості майна боржника Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» підлягає застосуванню в частині регулювання діяльності залученого державним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності, та не стосується порядку призначення такого суб`єкта державним виконавцем (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.04.2020 у справі №826/6706/18). До того ж, об`єктивність та достовірність звітів та висновків оцінювача не визначається попередженням його виконавцем про кримінальну відповідальність. Об`єктивність оцінки майна та здійснення її у відповідності до вимог чинного законодавства як обов`язок оцінювача передбачені статтею 13 Закону про оцінку майна без будь-якої прив`язки до повідомлень його про відповідальність. Колегія суддів погоджується з доводами НБУ про те, що питання правомірності призначення суб`єкта оціночної діяльності при розгляді скарги боржника на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича, є підставами для оскарження таких дій виконавця, як постанови про призначення експерта у межах виконавчого провадження та постанови про відмову у задоволенні відводу експерта у межах виконавчого провадження. В той же час, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно того, що майнові спори за участю боржника концентруються виключно в межах справи про банкрутство, що дозволяє здійснювати ефективний судовий контроль щодо повернення майнових активів боржника у його розпорядження, з метою відновлення платоспроможності такого боржника або належного формування ліквідаційної маси банкрута, що оскарження судових рішень та, відповідно, вирішення процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у господарських справах, ухвалених за результатами розгляду таких спорів, відбувається за правилами ГПК України з урахуванням положень КУзПБ, відтак скарга на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича, підсудна Господарському суду м. Києва, в якому перебуває справа про банкрутство № 910/13550/20. Отже, цілком законним і обґрунтованим є висновок, що з результатами розгляду вказаної скарги місцевим господарським судом, а саме - визнанням дій Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича щодо проведення оцінки нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», а саме нежитлових будівель (цех) загальною площею 12 346,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29 і визначенні його вартості в межах виконавчого провадження № 61409886 неправомірними, погодитись не можна через їх невідповідність приписам закону та фактичним обставинам справи з підстав, наведених вище, рівно як не можна погодитись з висновками місцевого господарського суду, зокрема, стосовно незаконності поданої 29.09.2020 держаним виконавцем Заявки на реалізацію арештованого майна ВП № 61409886 № 61409886/20.1/4, що повідомлення про оцінку було вчинено з порушенням встановленого порядку, порушення виконавцем прав, гарантованих законом ТОВ «Станіславська торгова компанія» на участь у здійсненні виконавчих дій спрямованих на визначення реальної ринкової вартості майна, проведення оцінювачем поверхневої оцінку майна боржника, та в цілому - стосовно того, що оцінка виконана з порушеннями ч. 3 і 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та Звіт переважно не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. Як слідує із встановлених судом обставин справи, вартість майна боржника у 2014 (відповідно до іпотечного договору між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», між НБУ (іпотекодержатель) та ТОВ «Станіславська торгова компанія» (іпотекодавець) ) визначена в розмірі 1 250 000 000 грн. Звіт про оцінку цього ж майна складений 17.09.2020, тобто майже через шість років. В скарзі на дії виконавця боржник посилається на порушення порядку визначення ринкової ціни передбаченого статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження», що нібито свідчить про незаконність проведеної оцінки через те, що ціна не є ринковою. З цими доводами погодився місцевий господарський суд, зазначивши, що важливим є наявність суттєвих розбіжностей у вартості нерухомого майна, визначеній в іпотечному договорі в сумі 1 250 000 000,00 грн. та оцінкою майна у Звіті в сумі 40 966 934,00 грн. Колегія суддів зазначає, що з цими доводами погодитись не можна, оскільки боржником не підтверджено належними, вірогідними та допустимими доказами те, зокрема не надано експертної оцінки вартості майна станом на 2020 рік, що ціна нерухомого майна визначена в Звіті відрізняється від ринкової а також боржником не спростовано у спосіб, визначений законом, висновки суб`єкта оціночної діяльності стосовно ціни нерухомого майна, а фактично зроблено лише припущення, яке за своєю сутністю є суб`єктивним оціночним судженням. Місцевим господарським судом вищевикладене залишено поза увагою та не надано цьому належної правової оцінки. З встановлених місцевим господарським судом обставин, котрі були перевірені та проаналізовані господарським судом апеляційної інстанції, вбачається, що дії виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна. Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, виконавець діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна. Вимоги про визнання незаконною та скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності заявник не заявляв, доказів, які б свідчили про його звернення до виконавця з відповідними заявами про незгоду з результатами визначення вартості майна зазначеного у даному звіті, не надав. Таким чином, за умови відсутності доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для задоволенні скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд, який розглянув скаргу, є судом встановленим законом у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Разом з тим, в своїй практиці Європейський суд висловив думку про те, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не було дотримано. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Національного банку України та Міністерства юстиції України - задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №910/13550/20 скасувати. В задоволенні скарги ТОВ «Станіславська торгова компанія» на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. відмовити. Матеріали справи №910/13550/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства. Головуючий суддя Б.М. Грек Судді В.О. Пантелієнко Б.В. Отрюх Повний текст виготовлено 26.02.2021