Постанова 4823 № 750/2426/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 27 травня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/2426/20 Головуючий у першій інстанції Супрун О. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/791/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В., учасники справи: заявник: Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго», боржник: ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2020 року про відмову Акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання, - У С Т А Н О В И В: Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2020 року відмовлено АТ «Облтеплокомуненерго» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання з ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі АТ «Облтеплокомуненерго» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції та вирішити питання розподілу судових витрат відповідно до п. 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах». Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спір про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься за підсудністю до Деснянського районного суду м. Чернігова, так як стосується надання послуг з утримання нерухомого майна. Таким чином, заява про видачу судового наказу подана з додержанням правил територіальної підсудності. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуюче наступне. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2020 року АТ «Облтеплокомуненерго» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова із заявою про видачу судового наказу про стягнення на його користь з боржника ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованості, яка виникла за період з 01.03.2017 по 31.12.2019 за отримані послуги з теплопостачання в сумі 14 958,52 грн та 210,20 грн судового збору. При цьому, у заяві про видачу судового наказу АТ «Облтеплокомуненерго» зазначало, що заборгованість по оплаті за вказані послуги виникла за квартирою АДРЕСА_3 , яка належить боржнику на праві власності. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна квартира за вищевказаною адресою в цілому належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. За змістом ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності. За правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Предметом позову у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання послуг з централізованого теплопостачання. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17. Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зважаючи на те, що заборгованість по оплаті за послуги з централізованого теплопостачання виникла за квартирою АДРЕСА_3 , яка знаходиться в межах територіальної юрисдикції Деснянського районного суду м. Чернігова, дана справа підсудна саме цьому суду. Отже, заява про видачу судового наказу подана АТ «Облтеплокомуненерго» до Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до положень ст. 30 ЦПК України, тобто з дотриманням правил підсудності. Враховуючи вищевказані обставини, норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з порушенням правил підсудності. Висновок районного суду про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з порушенням правил підсудності не ґрунтується на матеріалах справи, не відповідає вимогам закону та базується на невірному тлумаченні норм процесуального права, зважаючи на положення ст. 30 ЦПК України, якою для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна передбачена виключна підсудність. Посилання суду першої інстанції на те, що місце проживання боржника ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Городнянського районного суду Чернігівської області, як на підставу відмови у видачі судового наказу є необґрунтованим, оскільки у разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Статтею 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 353 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК. Таким чином, розподіл судових витрат, сплачених заявником за подання апеляційної скарги, має бути здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379 ч. 1 п. 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: