Постанова 4813 № 504/960/20

Номер провадження: 33/813/646/20 Номер справи місцевого суду: 504/960/20 Головуючий у першій інстанції Жовтан П. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.05.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Томашевської К.В., осіб, які з`явилися до судового засідання: - ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 квітня 2020 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 85 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір. Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покладається на такі доводи: районний суд не з`ясував суб`єктивну та об`єктивну сторони адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП та не встановив відсутність складу правопорушення, що виключає можливість притягнення особи до відповідальності за ст. 173 КУпАП. Апелянт зазначає, що між ним та ОСОБА_2 відбулась приватна розмова як партнерів по бізнесу. При цьому скаржник заперечує, що місце, де відбувалась така розмова, є громадським. Також, особа, що притягується до адміністративної відповідальності, зауважила, що обов`язковою ознакою правопорушення є нецензурна лайка, проте законодавче визначення останньої відсутнє, лінгвістичної експертизи приватної розмови проведено не було, отже робити висновок щодо нецензурної лайки не має підстав. До того ж, скаржник в апеляційній скарзі ставить під сумнів покази свідків, оскільки, на його думку, вони знаходились на відстані та фізично не могли чути розмову, окрім того вони є підлеглими працівниками ОСОБА_2 . Апелянт також зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому не було роз`яснено права, оскільки просто назвати статті, в яких вказано права, є недостатнім, так як він не є фахівцем у галузі права, а отримати правову допомогу він не мав змоги. Скаржник зауважує, що районним судом порушені його права на справедливий розгляд, оскільки суд відмовив у розгляді його усного клопотання щодо подачі доказів. З огляду на зазначене, апелянт просив апеляційний суд скасувати постанову судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 квітня 2020 року, а провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У судове засідання апеляційного суду 22.05.2020 року з`явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , якому роз`ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП. З заявою про відкладення розгляду справи апелянт до апеляційного суду не звертався, на присутності в судовому засіданні захисника в своїх інтересах не наполягав. До початку судового засідання апелянтом до канцелярії апеляційного суду подано заяву про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду та судові витрати. Проте, апеляційним судом зазначене клопотання на стадії розгляду заяв та клопотань перед початком розгляду апеляційної скарги по суті повернуто заявнику без розгляду та роз`яснено, що вимоги цієї заяви про стягнення моральної шкоди підлягають розгляду в порядку, передбаченому КАС України, у разі одночасної заяви вимог про визнання дій суб`єкта владних повноважень (органу або посадової особи Національної поліції України) незаконними до суду першої інстанції або в порядку цивільного судочинства у разі, якщо стягнення моральної шкоди не вирішується одночасно з вимогами про визнання дій протиправними. Витрати на правову допомогу в справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за наявності закриття справи про адміністративне правопорушення з підстав відсутності події або складу адміністративного правопорушення, можуть розглядатися, як збитки понесені особою, або такі, що особа має понести для відновлення свого порушеного права. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явились в судове засідання, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Висновок судді районного суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів. Доводи апелянта про незаконність судового рішення, відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, порушення норм матеріального, процесуального права та неповноту з`ясування обставин під час розгляду справи апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на наступне. Стаття 245 КУпАП встановлює, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. У відповідності до положень ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно КУпАП ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, та іншими документами. Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Матеріалами справи встановлено наступне. Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення від 07 березня 2020 року серії АПР18 №004218 ОСОБА_1 06 березня 2020 року об 11-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив хуліганські дії відносно ОСОБА_2 , в ході яких виражався в бік останнього грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП (а. с. 2). Стаття 173 КУпАП закріплює, що дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб. Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Об`єктом адміністративного проступку, передбаченого ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Для визначення поняття громадський порядок суд виходить із загальноприйнятого тлумачення цього поняття та встановленої судової практики про те, що громадський порядок це стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традиції, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які замаються корисною суспільною діяльністю. Поняття громадського місця міститься в Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» та передбачає частину (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Крім того, ознакою суб`єктивної сторони, яка є складовою правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії. Так, суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, проставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Слід зазначити, що з суб`єктивної сторони правопорушення також характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, особа усвідомлює, що її дії, протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. У матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_2 від 07.03.2020 року, відповідно до яких 06.03.2020 року об 11-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив хуліганські дії, а саме виражався грубою нецензурною лайкою, погрожуючи при цьому фізичною розправою та неадекватно поводячи себе (а. с. 5). Згідно пояснень ОСОБА_1 , наданих 07.03.2020 року, 06 березня 2020 року об 11-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив відносно ОСОБА_1 хуліганські дії, а саме виражався грубою нецензурною лайкою, погрожував йому фізичною розправою (а. с. 6). До матеріалів справи також додано пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а. с. 7-11). З цих пояснень вбачається, що зазначені особи стали свідками як 06.03.2020 року об 11-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 виражався в бік гр. ОСОБА_2 грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою. Зазначеним особам були роз`ясненні права, закріпленні в ст. 28, 29, 55, 56, 59, 62, 63 Конституції України, про що вони особисто розписалися. Апеляційний суд критично ставиться до твердження апелянта, що дані докази є неналежними доказами так, як зазначені особи будучи підлеглими працівниками ОСОБА_2 , є залежними від нього, та що під час зазначеної події дані особи знаходились на відстані 12 метрів, а тому не могли чути розмову між апелянтом та ОСОБА_2 . Апеляційний суд зауважує, що свідкам були роз`ясненні їхні права та обов`язки і їх свідчення було добровільним. Крім того, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили свої пояснення в суді першої інстанції. Також, сам факт того, що вищезазначені особи стверджують про те, що чули нецензурну лайку ОСОБА_1 свідчить, що наслідком таких його дій стало порушення останнім громадського порядку і спокою громадян. Перебування свідків в будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , дає підстави вважати, що ця будівля має ознаки громадського місця відповідно до визначення, наведеного в цій постанові. Апелянт також посилається на те, що в судовому засіданні суду першої інстанції не було встановлено, що саме є нецензурною лайкою, а лінгвістичну експертизу слів, які висловлювалися під час приватної розмови двох бізнес-партнерів проведено не було, внаслідок чого, на думку апелянта, робити однозначний висновок, що ОСОБА_1 нецензурно лаявся на адресу ОСОБА_2 немає підстав. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що нецензурна лайка це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. У правовій літературі справедливо зазначається, що незалежно від того у зв`язку з якими обставинами особа висловлює своє роздратування у формі нецензурної лайки, вона скоює проступок, за який підлягає відповідальності в адміністративному порядку. Хоча словесне хуліганство не загрожує життю та здоров`ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих при чому безвідносно до кількості таких оточуючих (від одного та більше). Наявні в матеріалах справи докази (протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується, від 07.03.2020 року, підписаного ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_2 від 07.03.2020 року, пояснення свідків) дають підстави вважати, що 06.03.2020 року за АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 застосовував словосполучення, які ОСОБА_2 та іншими присутніми особами були сприйняті, як нецензурна лайка, що проявило образливе та зневажливе ставлення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в присутності інших осіб, приниження ОСОБА_2 перед іншими громадянами, які стали очевидцями цієї події 06.03.2020 року. Щодо тверджень апелянта, що співробітниками поліції під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення йому не було роз`яснено зміст статті, що передбачає його право на отримання безоплатної вторинної допомоги, слід зауважити, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 07.03.2020 року в графі пояснення особа, що притягається до адміністративної відповідальності, зазначив лише те, що він не згоден з протоколом, при цьому скаржник не вказав, що зміст його прав йому не був роз`яснений та що він потребував правничої допомоги і просив відкласти розгляд адміністративної справи. Крім того, у поясненнях ОСОБА_1 від 07.03.2020 року приведений зміст ст. 59 Конституції України, яка закріплює право кожного на правову допомогу, при цьому ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що зазначені права йому роз`ясненні. При цьому сам по собі факт незнання законів в розумінні статті 68 Конституції України не звільняє від юридичної відповідальності. Щодо посилання апелянта про порушення районним судом його права на справедливий розгляд, оскільки відмовив у розгляді його усного клопотання про приєднання доказів про погрози ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , то апеляційний суд погоджується з районним судом, що в межах цієї справи судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, а тому районний суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання про приєднання доказів. Враховуючи вищевикладене, під час перегляду постанови судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 квітня 2020 року за доводами апеляційної скарги, апеляційним судом не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов`язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами та не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе