Постанова 4820 № 686/2988/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/2988/20 Провадження № 22-ц/4820/985/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 686/2988/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2020 року (суддя Демінська А.А.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Хмельницькобленерго» про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. В обґрунтування позову зазначалось, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/13854/18 від 16.07.2018 на його користь з відповідача було стягнуто 1134,53 грн., які до даного часу не сплачені, а відтак він має право на виплати згідно з ст. 625 ЦК України з моменту звернення з позовною заявою у справі № 686/13854/18, тобто з 15.06.2018 до 01.02.2020, а саме: 112,32 грн. інфляційних втрат і 5,49 грн. як 3 % річних від суми, еквівалентної сумі інфляційних втрат. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану на свою користь 117,81 грн. інфляційних втрат та 3 % річних. Крім того, в ході розгляду справи позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 115,78 грн. інфляційних втрат та трьох процентів річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Хмельницькобленерго» в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в ухваленні додаткового рішення. Не погоджуючись з вказаним вище рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови у стягненні інфляційних витрат та 3 % річних за період з 15.06.2018 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; визнати понесені ним витрати з оплати послуг ПП «Банкір» такими, що понесені в зв`язку з наданням послуг, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та віднести ці витрати на рахунок відповідача в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що частково задовольняючи позов, суд не погодився з датою виникнення грошового зобов`язання та не надав оцінку тому факту, що розрахунок розміру зобов`язання у справі № 686/13854/18 був зроблений станом на 15.06.2018, на дату його звернення до суду, а не на 16.07.2018. На думку апелянта, судом було безпідставно відмовлено у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, оскільки зазначені витрати були документально підтверджені і повністю доведені позивачем. За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних за період з 16.07.2018 по 01.02.2020 заявником не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається. АТ «Хмельницькобленерго» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2020 року без змін. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16.07.2018 у справі № 686/13854/18 стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 960 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 174 грн. 33 коп. 3 % річних, всього - 1134,53 грн. (а.с. 30-31). Зазначене рішення суду набрало законної сили 16.08.2018, що підтверджується відміткою на його копії, і відповідачем не виконано, присуджений платіж не сплачено ані повністю, ані частково, що відповідачем визнається. Станом на 01.02.2020 прострочення склало 534 календарних дні. Позивач при подачі позову посилається на те, що внаслідок ухвалення рішення суду у вищезазначеній справі у відповідача виникло перед ним грошове зобов`язання з виплати коштів, а отже їх несплата тягне за собою спеціальну відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Так, у частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при обрахунку інфляційних втрат та 3 % річних правильно виходив з того, що оскільки грошове зобов`язання виникло на підставі рішення суду, то за основу має братися прострочена сума, визначена у судовому рішенні, яке набрало законної сили 16.08.2018, і тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання - з 16.08.2018 до моменту його усунення. А тому, дійшов правильного висновку щодо необґрунтованого розрахунку платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, наданого позивачем з дня звернення до суду з позовом у справі № 686/13854/18, а саме з 15.06.2018, та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на те, що позивач самостійно вирішує питання про вибір свого представника у суді, однак держава гарантує такій особі право на відшкодування витрат на правничу допомогу, надану лише адвокатом. Враховуючи, що правова допомога ОСОБА_1 надавалась особою, яка не має статусу адвоката, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для віднесення до судових витрат сум, сплачених позивачем за послуги, наданій йому особою, яка не є адвокатом. Доводи апеляційної скарги в частині необхідності віднесення сум, сплачених позивачем за послуги, наданій йому ПП «Банкір» відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги (юридичних послуг) в розмірі 7500 грн., до витрат, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду, та покладення їх відшкодування на відповідача, є такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки не є витратами, пов`язаними з розглядом справи в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність. Рішення суду першої інстанції в оспорюваній частині ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Повне судове рішення складено 26 травня 2020 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай