Постанова 4855 № 620/939/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/939/20 Суддя (судді) першої інстанції: Поліщук Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація», в якому просив з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича про відкриття виконавчої провадження від 25.11.2019 № 60694363. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, приватним виконавцем у повній відповідності до норм Закону, відкрито виконавче провадження за місцем знаходженням майна боржника та винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсії, стипендію та інші доходи боржника від 27.11.2019 року, не застосовуючи заходів примусового стягнення. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі щодо скасування рішення Чернігівського окружного апеляційного суду від 26 березня 2020 року є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства України. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 14.11.2019 видано виконавчий напис № 4015 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Афінаж», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за договором про відступлення права вимоги від 30.10.2019 № 30/10/19-1 є ТОВ «Фінансова Компанія «Фіннанс інновація», заборгованості в загальному розмірі 10050 грн. ТОВ «Фінансова Компанія «Фіннанс інновація» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Ярошенка Костянтина Юрійовича із заявою від 15.11.2019 № 4015-М/Н про примусове виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса, яким 25.11.2019 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60694363. Вважаючи оскаржувану постанову протиправною з підстав, що на момент відкриття виконавчого провадження відповідач помилково дійшов висновку про знаходження на території міста Києва на рахунку грошових коштів (майна) позивача, так як не володів достовірною, документально підтвердженою інформацією, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття спірної постанови у позивача було відсутнє будь-яке майно, у тому числі, грошові кошти, які б знаходились в межах виконавчого округу відповідача. Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.1 ст.74 Закону України №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Частиною 1 ст. 5 Закону України № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404 визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання. У ч. 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. Відповідно до приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 25 Закону №1404-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Наявні в матеріалах справи відомості свідчать про те, що виконавчим округом приватного виконавця Ярошенка Костянтина Юрійовича визначено місто Київ. Відповідно до абз. 9 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. Так, відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту позивача серії НОМЕР_1 , виданого Менським РВ УМВС України в Чернігівській області 08.12.2005, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 14.11.2019 № 4015 адресою місця реєстрації боржника - ОСОБА_1 , є: АДРЕСА_2 , яка також вказана у оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження від 25.11.2019 ВП № 60694363. Отже, з наведеного вбачається, що місце проживання (реєстрації) боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Ярошенко К. Ю. здійснює діяльність, а виконавчий документ прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання перебування боржника - фізичної особи. З матеріалів прави вбачається, що відповідно до заяви третьої особи про примусове виконання рішення від 15.11.2019 № 4015-М/Н зазначено, що у ОСОБА_1 наявне майно, а саме грошові кошти на рахунку відкритого в АТ «КБ «Приватбанк», платіжна карта № НОМЕР_2 , у валюті гривня, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. В заяві третьої особи про примусове виконання рішення від 15.11.2019 №4015-М/Н зазначено, що у позивача відкрито рахунок № НОМЕР_3 від 30.10.2019. Згідно з довідки ТОВ «Фінансова Компанія «Фіннанс інновація» від 15.11.2019 № 4015-В/П, яка додається до вказаної вище заяви, у позивача є рахунок № НОМЕР_3 від 30.11.2019 у валюті гривня, відкритий у ТОВ «Фінансова Компанія «Фіннанс інновація», розташованому за адресою: бульвар Вацвела Гавела, 4, оф. 520, м. Київ. Залишок на рахунку 100 грн 00 коп., які нараховані відповідно до бонусної програми. Водночас, апелянт зазначає, що з відповіді Пенсійного фонду України №1058757149 від 26.11.2019 на запит №68977245 від 25.11.2019 про осіб, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи вбачається, що місцем роботи позивача є Департамент патрульної поліції за адресою м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646. Тобто, місцем отриманням доходів позивача є м. Київ, що відноситься до виконавчого округу відповідача, а грошові кошти на рахунку в банку є майном з місцем їх знаходженням за місцем знаходженням банку - м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д. Так, зазначення стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження відомостей, щодо ідентифікації боржника чи відомостей, які можуть сприяти примусовому виконанню рішення, в тому числі рахунків боржника в банківських установах, визначено ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, зазначені відомості підлягають перевірці при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Згідно з ст. 179 цього Кодексу річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Нормою ч. 1 ст. 192 Цивільного кодексу України встановлено, що «Гроші (грошові кошти)», є законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Згідно з Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73 грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Водночас, колегія суддів підкреслює, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що «картковий рахунок» є майном в розумінні ст. 190 ЦК України як і не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку. При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до наведених вище норм законодавства майном боржника можуть бути визнані саме кошти особи на рахунках у банках. Частиною 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з ч.ч. 6.1 та 6.2 ст. 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам). Особи, визначені в п. 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Пунктом 4 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затверджена постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (надалі - Інструкція), передбачено, що банки мають право відкривати поточні, вкладні (депозитні) рахунки та рахунки умовного зберігання (ескроу). Втім, ТОВ «Фінансова Компанія «Фіннанс інновація» ні в заяві про примусове виконання рішення, ні у довідці від 15.11.2019 № 4015-В/П про наявність у боржника рахунку не зазначає, який конкретно рахунок відкритий на ім`я позивача. З наведеного вбачається, що наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому жодних коштів чи цінностей не породжує цивільні права та обов`язки для боржника, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів. Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», у якому йдеться про «кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках». Системний аналіз норм свідчить, що виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника. (Постанова Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у складі колегії суддів Касаційного господарського суду). Відтак, наявність карткового рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів, оскільки документальне підтвердження того, що на відповідному рахунку обліковувались грошові кошти, належні боржнику, на час відкриття виконавчого провадження, в матеріалах справи відсутнє. Так, у заяві про примусове виконання виконавчого напису № 4015 стягувач ТОВ «Фінансова Компанія «Фіннанс інновація» просив звернути стягнення на грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_3 позивача, відкритого ТОВ «Фінансова Компанія «Фіннанс інновація». Втім, колегія суддів зазначає, що поняття «картковий рахунок» було передбачено Постановою НБУ від 19 жовтня 2005 року «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» №137, яке втратило чинність на підставі Постанови НБУ №223 від 30 квітня 2010 року. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що «картковий рахунок» є майном в розумінні ст.190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження «карткового рахунку» за місцем знаходження будь-якого банку. Разом з тим, до заяви про примусове виконання виконавчого напису № 4015 стягувачем додано довідку ТОВ «Фінансова Компанія «Фіннанс інновація» від 15.11.2019 № 4015-В/П, відповідно якої, залишок на рахунку позивача за № НОМЕР_3 від 30.11.2019 у валюті гривня, відкритий у ТОВ «Фінансова Компанія «Фіннанс інновація», розташованому за адресою: бульвар Вацвела Гавела, 4, оф. 520, м. Київ, становить 100 грн. 00 коп., які нараховані відповідно до бонусної програми. У п. 3 Інструкції № 492 визначено, що: вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, які передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» для накопичення заощаджень на виплату пенсії; поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України; рахунок умовного зберігання (ескроу) - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зарахування на рахунок коштів та перерахування їх / видачі коштів готівкою у випадках, передбачених законодавством України, особі (особам), зазначеній (зазначеним) клієнтом (бенефіціару або бенефіціарам), або повернення таких коштів клієнту за настання підстав, передбачених договором. Втім, доказів того, що на поточному рахунку у ТОВ «Фінансова Компанія «Фіннанс інновація» № НОМЕР_3 у гривні позивача містяться кошти, матеріали справи не містять. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що наявність у позивача певного рахунку не свідчить про наявність на цьому рахунку грошових коштів. Тобто, саме кошти боржника, які знаходяться на рахунку є майном, а не сам рахунок, відкритий боржником у банківській установі. Колегія суддів звертає зазначає, що для визначення місцезнаходження майна боржника важливим аспектом є саме наявність грошових коштів, а не рахунку боржника, що не є тотожним. Отже, у відповідача - приватного виконавця на час відкриття виконавчого провадження не було доказів наявності у боржника майна у виконавчому окрузі міста Києва, а тому оскаржена постанова прийнята протиправно і підлягає скасуванню. Відтак, відповідач протиправно та всупереч чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі. Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 1404 у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. За приписами п. 13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою (додаток 3). Враховуючи, що відповідач всупереч вищезазначеним нормам під час відкриття виконавчого провадження не пересвідчився з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем приписів ч. 2 ст. 24 Закону № 1404 та наявність підстав для скасування спірної постанови про відкриття виконавчого провадження. Апелянт також зазначає про порушення позивачем строків звернення до суду щодо оскарження постанови від 25.11.2019 про відкриття виконавчого провадження №6069436. Як вбачається з пояснень апелянта, відповідачем 26.11.2019 надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження №60694363 від 25.11.2019 з рекомендованим номером 0100111344730, яку позивач відмовився отримувати. Апелянт стверджує, що позивач свідомо ухилявся від отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, яка була надіслана за місцем його проживання. Також, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25.11.2019 була надіслана за місцем роботи позивачу 27.11.2019 та отримана 28.11.2019 (номер рекомендованого відправлення 0100111344269). З приводу наведеного колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження № 60694363 була винесена 25.11.2019. Відповідач в своєму листі від 26.02.2020 № 1132 зазначає, що копію даної постанови того ж дня було направлено позивачу (трек номер 0100111344730). Однак, постанова за спливом тридцятиденного терміну була повернута відповідачу з відміткою про закінчення строку зберігання, що підтверджується інформацією з офіційного вебсайту національного оператора поштового зв`язку - АТ «Укрпошта» згідно з пошуку за зазначеним вище трек номером. Позивач за інформацією з приводу виконавчого провадження № 60694363 звернувся до відповідача шляхом подання запиту від 22.01.2020 (вх. № 240 від 28.01.2020). Документи виконавчого провадження № 60694363 позивач за супровідним листом приватного виконавця Ярошенка К.Ю. від 26.02.2020 № 1132 отримав 03.03.2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Натомість, копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек номером 0100111344269 матеріали справи не містять, що не дозволяє суду пересвідчитися в дійсності надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25.11.2019 за його місцем роботи. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивач ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 03.03.2020. Відтак, строк звернення до суду у спірних правовідносинах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, становить до 12.03.2020. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича протиправно та всупереч чинного законодавства прийнято до виконання постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.11.2019 № 60694363, відтак, вказана постанова вважається такою, що підлягає скасуванню. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Ганечко О.М. Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2020 року