Постанова 4856 № 120/3652/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3652/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 29 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни та третьої особи на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.08.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни надійшов виконавчий документ - виконавчий напис №1411 від 20.06.2020, що виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м.Києва у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. Також апелянт зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 №512/5, чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, не передбачено обовязку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів, ухвалою від 20.10.2020 вирішила апеляційний розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України та зобов`язала відповідача надати суду належним чином засвідчену копію виконавчого напису №1411 від 20.06.2020, який став підставою для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2020 №62493243. 22.10.2020 на виконання вимог ухвали до суду надійшла заява відповідача про долучення до матеріалів справи. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції, 20.06.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 1411 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 29568 грн на користь ТОВ "Авентус Україна". В подальшому, на адресу приватного виконавця направлено заяву б/н від 23.06.2020 року, про примусове виконання рішення, за підписом представника за довіреністю ТОВ "Авентус Україна", з проханням відкрити за місцем проживання (перебування) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису. Згідно із додатками до заяви долучено оригінал виконавчого документа та докази, що підтверджують повноваження особи, яка підписала заяву. Згідно з постановою від 07.07.2020 року за ВП № 62493243 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до змісту цієї постанови, зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2956,80 грн. Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскаржувана постанова про відкриття провадження № 62493243 від 07.07.2020 року прийнята відповідачем з порушенням приписів ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки останнім виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача). Вказана в оскаржуваній постанові адреса місця проживання позивачки АДРЕСА_1 ) не підтверджена жодним доказом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404-VІІІ). Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ, примусовому виконанню підлягають, зокрема, рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Частинами 1, 2 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім : 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII). В силу ст. 1 Закону № 1403-VIII, примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону № 1403-VIII, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Частинами 1, 2 ст. 25 Закону № 1403-VIII передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Разом з тим, п. 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. Згідно п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. Виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ). За приписами п. 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону. Аналіз вище зазначених правових норм, дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. За змістом постанови про відкриття виконавчого провадження № 62493243 від 07.07.2020 року, вказана постанова прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. Відтак, виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич В.Л. є місто Київ. Так, згідно виконавчого напису № 1411 від 20.06.2020 боржником визначено ОСОБА_1 , адреса реєстрації якої: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 . Такі ж адреси місця реєстрації та місця проживання боржника зазначено стягувачем у заяві про примусове виконання рішення (а.с.28). Відповідно до абз.9 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. Згідно з копією паспорту громадянина України НОМЕР_1 , виданого Жмеринським РВ УМВС України в Вінницькій обл. 27.10.2011 зареєстрованим місцем проживання позивача значиться АДРЕСА_2 (а.с.5). Звідси, на час відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження боржник був зареєстрований за адресою, яка не відноситься до виконавчого округу відповідача. Доказів про наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м.Києві (в межах виконавчого округу відповідача) під час судового розгляду учасниками не представлено, не здобуто таких судом. Відповідно до п.10 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону. Згідно з п.13 розділу III цієї Інструкції приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою. У виконавчому документі містилась адреса місця реєстрації боржника, яка до виконавчого округу відповідача не відноситься, а будь-які відомості (докази) на підтвердження проживання боржника у м.Києві є відсутніми. Водночас, інформація зазначена у виконавчому написі щодо проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження. Більше того, як слідує із супровідного листа приватного виконавця про направлення до виконання та відома постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2020 №630064 (а.с.8), в останньому, зазначено дві адреси боржника: АДРЕСА_1 (адреса яка міститься у оскаржуваній постанові) та АДРЕСА_3 (як адреса його реєстрації). Разом з тим, відповідно довідки виданої ЖВПДУ "Лабораторний центр на залізничному транспорті Міністерства охорони здоровя України" від 16.07.2020 №10 ОСОБА_1 працює на посаді біолога з 02.01.2013 по час видачі довідки. Отже, відкриваючи виконавче провадження, відповідач належним чином не пересвідчився з достовірних джерел про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи. При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на те, що Закон України «Про виконавче провадження», Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 №512/5 не передбачає обов`язку виконавця перевіряти будь-яку інформацію стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, оскільки дані твердження жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду по суті даного спору. Отже, на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві. Оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, у неї не було повноважень щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №1411 від 20.06.2020, що свідчить про протиправність спірної постанови. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржувана постанова про відкриття провадження № 62493243 від 07.07.2020 року прийнята відповідачем з порушенням приписів ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до ч.1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З приводу заяви позивача про винесення судом окремої ухвали згідно статті 249 КАС України, суд зазначає наступне. Фактично така вимога мотивована систематичними порушеннями закону з боку приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горай О.С. під час вчинення виконавчих написів за кредитними договорами, відсутніми у Переліку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, а також спотворенню інформації про місце проживання боржників. Відповідно до статті 249 частини 1 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Аналіз положень наведеної статтею 249 КАС України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази систематичних порушень закону з боку приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горай О.С. Доводи позивача про систематичні порушення закону з боку приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горай О.С. під час вчинення виконавчих написів за кредитними договорами, відсутніми у Переліку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 не є предметом розгляду даної справи та підлягають доказуванню у цій справі, а тому суд вважає, що у задоволенні вимоги позивача щодо винесення окремої ухвали слід відмовити. Колегія суддів звертає увагу, що доводи позивача стосовно постановлення окремої ухвали є підставою для звернення з вимогою щодо оскарження виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, а у даній справі задоволення позовних вимог в частині скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження є достатнім заходом для усунення порушень прав позивача, причин та умов, що цьому сприяли, та відновлення прав позивача. Отже, за наслідками розгляду цієї справи суд не вбачає передбачених статтею 249 КАС України підстав для постановлення окремої ухвали. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.