Постанова 4856 № 120/7847/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/7847/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 25 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року (місце ухвалення рішення - м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП №61553685 від 28 жовтня 2020 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. безпідставно 16 березня 2020 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. №7780 від 02 березня 2020 року, оскільки приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи лише за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Однак, позивач проживає в місті Шаргород Вінницької області та у нього відсутнє майно, яке розташоване у місті Київ, а тому приватним виконавцем відкрито виконавче провадження всупереч приписам статті 24 Законом України "Про виконавче провадження" та статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року позов задоволено. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову та у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. Також зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена на підставі статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", згідно із частиною 2 якої приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, окрім іншого, за місцезнаходженням майна боржника. При цьому, відповідно до пункту 3 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", звернувшись 13 березня 2020 року із заявою про примусове виконання вчиненого приватним нотаріусом виконавчого напису №7780 від 02 березня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 21128,17 гривень, надало довідку про рахунок та виписку по вказаному рахунку. Отже, на думку апелянта, стягувачем подано документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця Клітченко О.А., а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 16 березня 2020 року є неправомірною. Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення. Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Колегією суддів встановлено, що 02 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис №7780 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 21128,17 гривень. 13 березня 2020 року акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. подано заяву про примусове виконання вчиненого приватним нотаріусом виконавчого напису №7780 від 02 березня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 21128,17 гривень. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. від 16 березня 2020 року відкрито виконавче провадження серії ВП №61553685 щодо примусового виконання виконавчого напису №7780 від 02 березня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості в розмірі 21128,17 гривень. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у приватного виконавця не було повноважень щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №7780 від 02.03.2020, оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача. Крім того, наявність у позивача самого карткового рахунку в банку, не породжує будь-які цивільні права та обов`язки, адже сам рахунок не може бути власністю громадянина, оскільки призначений для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів. Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII). Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Статтею 10 Закону №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч.ч. 2-4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. Частиною 3 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Відповідно до чч. 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Отже, з аналізу вещезазначених норм законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приватний виконавець обмежений у праві приймати до виконання виконавчі документи не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (чи за місцезнаходженням боржника - юридичної особи) або за місцезнаходженням майна боржника. В ході судового розгляду справи встановлено, та не спростовується сторонами, що приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №61553685 від 16 березня 2020 року, приватний виконавець керувалася тим, що кошти позивача у сумі 1 гривні, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в акціонерному товаристві "Перший Український Міжнародний Банк", є майном боржника, місцезнаходженням якого є адреса акціонерного товариства (м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4). В той же час, із інформації, що міститься у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, держателем якого є Міністерство юстиції України, слідує, що виконавчий округ, в межах якого приватний виконавець Клітченко О.А. має право приймати до виконання виконавчі документи, визначено місто Київ. Водночас, ч. 3.1 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Статтею 7 Закону №2346-III передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Грошові кошти на рахунках банку в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України є майном. Судом першої інстанції вірно зазначено, що наявність лише самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів не породжує цивільні права та обов`язки. Банківський рахунок не є власністю громадянина та призначений для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунково-касових операцій. При цьому, майном, на яке може бути звернено стягнення є, зокрема, кошти, а не рахунки у банку. Наявність у боржника банківських рахунків не свідчить про наявність у боржника майна у такому банку та не є таким майном. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача на відкритий в АТ "Перший Український Міжнародний Банк" картковий рахунок позивача із наявними на ньому коштами в сумі 1 грн, як на доказ наявності у нього майна в м. Києві, адже із наданих відповідачем доказів, як на момент прийняття оскаржуваної постанови, так і на момент розгляду даної справи, неможливо встановити чи є відповідний рахунок поточним рахунком позивача на якому акумулюються його кошти, як вкладника. Більше того, у випадку, якщо такий рахунок призначений для надходження коштів для погашення кредитної заборгованості за кредитним договором, тоді такі кошти не можуть вважатися майном особи. Водночас, приватний виконавець володіла інформацією про фактичне проживання боржника та реєстрації позивача за адресою - АДРЕСА_1 , яка не відноситься до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність, а виконавчий документ у виконавчому провадженні прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання/перебування боржника - фізичної особи. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем з порушенням приписів ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», так як приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування позивача або місцем знаходження його майна. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.