Постанова 4857 № 260/515/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/515/19 пров. № А/857/4100/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Носа С. П., суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С.М.; за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Іршавської міської ради об`єднаної територіальної громади на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року в справі № 260/515/19 (головуючий суддя Гаврилко С. Є., м. Ужгород, повне судове рішення складено 24 лютого 2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Іршавської міської ради об`єднаної територіальної громади та Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: 15 квітня 2019 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Іршавської міської ради об`єднаної територіальної громади та Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови № ЗК02/1131/ПД/АВ від 14.03.2019 року "Про накладення штрафу уповноваженими особами", винесену міським головою Іршавської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_2 , якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що доводи викладені відповідачем у акті інспекційного відвідування та постанові є безпідставними та є такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки 07 лютого 2019 року між ФОП ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_3 було укладено цивільно-правову угоду, а саме угоду на надання послуг із маркетингового менеджменту на певний строк, що в свою чергу підтверджується самою угодою. Однак, інспекторами, що проводили інспекційне відвідування вищезгадану цивільно-правову угоду не взято до уваги, а все зведено до того, що між ФОП ОСОБА_1 га громадянином ОСОБА_3 існують фактичні трудові відносини. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову міського голови Іршавської об`єднаної територіальної громади Бобик С.С. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК02/1131/ПД/АВ від 14 березня 2019 року. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Іршавська міська рада об`єднаної територіальної громади, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, 20 лютого 2019 року інспектором прані Іршавської міської ради Куртинець Г.І. за участю головного державного інспектора Управління Держпраці у Закарпатській області Севч В. С., у відповідності до статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 34 частини 3 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, яка була чинною на час проведення інспекційного відвідування, проведено інспекційне відвідування фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи) яка використовує найману працю № ЗК02/1131/АВ від 20 лютого 2019 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 , за місцем здійснення господарської діяльності залучила до роботи працівника ОСОБА_3 , на підставі цивільно-правої угоди, без укладання трудовою договору, чим порушила вимоги статті 24 частини 3 Кодексу Законів про працю України. За результатами розгляду вказаного акту міським головою Іршавської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК02/1131/ПД/АВ-ТД-ФС-01 від 14 березня 2019 року. Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в задоволенні такої в повному обсязі. Інші особи, у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав. Встановлено, що на підставі службової записки інспектора праці Іршавської міської ради Куртинець Г.І. про видачу направлення на проведення інспекційного відвідування 15 лютого 2019 року розпорядженням про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання за підписом міського голови Іршавської міської ради ОСОБА_2 - інспектору праці з питань додержання законодавства про працю Іршавської міської ради Куртинець Г.І. доручено здійснити інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про в частині виявлення неоформлених трудових відносин з 19 лютого 2019 року терміном 2 дні (а.с.а.с. 84, 85). Листом Іршавського міського голови від 15 лютого 2019 року № 02-20/307 на адресу начальника Управління Держпраці Закарпатській області для проведення спільного інспекційного відвідування з інспектором праці міської ради Куртинець Г.І . ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , просив направити інспектора Управління Держпраці Закарпатській області (а.с. 86). Згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року № 1338 "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів" затверджено форми документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів. 20 лютого 2019 року інспектором праці відділу праці Іршавської міської ради Куртинець Г.І. та головним державним інспектором Управління Держпраці Закарпатській області Севч В.Є. за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю за № ЗК-02/1131/АВ, яким зафіксовано (встановлено), що ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , допустила до роботи працівника без оформлення трудових відносин, а саме виявлено найманого працівника ОСОБА_3 , який виконував роботу продавця в магазині-складові і з яким не укладено трудовий договір встановленого взірця чим порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України. (а.с.а.с. 91-95). 20 лютого 2019 року складено припис № ЗК-02/1131/АВ/П щодо усунення ФОП ОСОБА_1 встановлених актом інспекційного відвідування від 20 лютого 2019 року порушень в строк до 02 березня 2019 року (а.с.а.с. 96, 97). Листом від 25 лютого 2019 року № 01, інспектором праці Іршавської міської ради позивачу було направлено акт інспекційного відвідування № ЗК-02/1131/АВ від 20 лютого 2019 року у двох примірниках та припис про усунення виявлених порушень № ЗК-02/1131/АВ/П від 20 лютого 2019 року у двох примірниках (а.с. 98). Підписаний примірник акту та припису позивачем не було повернуто до Іршавської міської ради у триденний термін з дня отримання, а тому інспектором праці Іршавської міської ради Куртинець Г.І. було складено акт про відмову від підпису № 07 березня 2019 року № ЗК-02/1131/АВ/ВП, який листом від 07 березня 2018 року № 02 було направлено на адресу позивача (а.с.а.с. 100, 101). Листом від 05 березня 2019 року № 02 позивача було повідомлено, що розгляд справи за наслідками інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт № ЗК-02/1131/АВ від 20 лютого 2019 року, яким встановлено, порушення позивачем вимог статті 265 КЗпП України, відбудеться 14 березня 2019 року у приміщенні Іршавської міської ради за адресою Закарпатська область м. Іршава, пл. Народна, 2 (а.с. 102). 14 березня 2019 року Іршавським міським головою ОСОБА_2 було ухвалено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК02/1131/ПД/АВ-ТД-ФС-01, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190 грн (а.с.а.с. 23-27). Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. У відповідності статті 259 частини 1 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову про накладення штрафу, суд першої інстанції вказав, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", також судом проаналізовано Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України" та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до статті 259 частини 1 КЗпП України, на підставі чого проводилося інспекційне відвідування позивача, і зроблено висновок, що хоча на час здійснення перевірки даний Порядок був чинним, але судом встановлено, що даний Порядок суперечив вимогам статті 259 КЗпП України і Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", та на час розгляду справи в суді визнаний нечинним. Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає такі мотиви безпідставними з огляду на наступне. Згідно з вимогами статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органам місцевого самоврядування (ОМС) делеговано повноваження Держпраці щодо здійснення на відповідних територіях державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення і накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством. Контроль здійснювався на підставі та відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України" та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", який на момент проведення перевірки був чинним та не скасований, і безперечно підлягав застосуванню як чинний нормативно-правовий акт. Наслідки визнання нормативного акту нечинним визначено ч. 2 ст. 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набранням законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 втратила чинність з 14 травня 2019 року, а тому саме з цієї дати застосування її положень при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства про працю буде вважатись протиправним. У даному випадку спірні правовідносини виникли до втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017р. № 295 і регулюються саме нею, тому у проміжку між прийняттям вказаної постанови і визнанням її нечинною за рішенням суду інспектори праці Іршавської міської ради правомірно здійснювали контрольні (наглядові) функції на її підставі. Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків передбачена відповідальність фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Відповідно до Акту інспекційного відвідування, яка використовує найману працю № ЗК-02/1131/АВ від 20 лютого 2019 року зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 , яке полягає в тому, що станом на 20 лютого 2019 року у своїй діяльності ФОП ОСОБА_1 залучає найманого працівника, а саме ОСОБА_3 без оформлення трудових відносин, хоч ОСОБА_3 виконує трудову функцію продавця магазину в магазині-складові ФОП ОСОБА_1 , яка даний склад-магазин орендує. В той же час ФОП ОСОБА_1 надано цивільну-правову угоду від 07 лютого 2019 року, укладену між нею та ОСОБА_3 про надання послуг менеджером з маркетингу. Також встановлено, що ОСОБА_6 надано пояснення, в яких зазначено, що він працює продавцем у ФОП ОСОБА_1 , та підпорядковується графіку роботи магазину, а саме зранку з 08:00 год до 16:00 год, неділя - вихідний. Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Відповідно до статті 23КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Згідно з статтею 24КЗпП Українитрудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Апеляційний суд звертає увагу, що визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність чи відсутність ознак трудових правовідносин між позивачем та особами, з якими укладено цивільно-правовий договір підряду. Апеляційний суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства чи фізичної особи-підприємця. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. За змістом статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Суд апеляційної інстанції вказує, що з матеріалів перевірки достовірно встановлено, підтверджується достатніми доказами факт того, що ОСОБА_3 виконував роботу продавця у магазині-складі ФОП ОСОБА_1 , так як ОСОБА_3 здійснив продаж та тютюнових виробів при проведенні перевірки, пояснив, що працює продавцем та підпорядковується графіку роботи магазину, тобто був допущений до роботи продавцем без укладенням трудового договору, що є порушенням норм трудового законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Іршавської міської ради об`єднаної територіальної громади - задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року в справі № 260/515/19 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Іршавської міської ради об`єднаної територіальної громади та Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 26 травня 2020 року.