Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/4230/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 р. Справа № 480/4230/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Любчич Л.В. суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2019, суддя Є.Д. Кравченко, вулиця Герасима Кондратьєва, 159, Суми, Сумська область, 40000, повний текст складено 02.01.20 по справі № 480/4230/19 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про скасування рішення, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС ( далі- відповідач), в якому просив скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.05.2019 № UA805200/000002/2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.05.2019 № UA805200/000002/2. Не погодившись з даним судовим рішення Сумська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив вимоги пункту 3 частини 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства ( далі-КАС України), оскільки у його мотивувальній частині не міститься жодної мотивованої оцінки аргументів відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву і якими обґрунтовувались заперечення проти позову. Суд не вірно застосував норми матеріального права, які містяться в статті 53 Митного Кодексу України ( далі- МК Укрїани), а саме проігнорував те, що норми даної статті містять вимоги щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної в документах, які підтверджують митну вартість товару. Не врахував, що норма ч.2 статті 53 МК України визначає вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких зазначено банківські платіжні документи, інші платіжні документи або бухгалтерські документи, які не були подані декларантом до митного оформлення. Єдиним документом, який підтверджував би вартість автомобілю є договір купівлі-продажу від 17.05.2019, що суперечить вимогам вказаної статті. Крім того, суд першої інстанції не надав правової оцінки факту розбіжності в митній вартості автомобіля, заявленій самим декларантом та поданим ним же висновком ХНДІ ім.Бокаріуса від 27.05.2019 № 11676, відповідно до якого вартість автомобілю OPEL ASTRA GTC (VIN): НОМЕР_1 становить 42 288,82 грн., що складає 1427,84 євро на дату огляду по курсу НБУ, що суттєво відрізняється від вартості автомобіля зазначеного в договорі від 17.05.2019, а тому не підтверджує заявлену митну вартість автомобіля. 13.03.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження. 01.04.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку до розгляду та призначено справу у відкритому судовому засіданні. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду судом повідомлені належним чином. Відповідно до положень ч.2 ст.313 КАС України розгляд справи проведено без участі сторін. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. 17.05.2019 ОСОБА_1 придбав у UAB "ONTE" (Литва) за 2455,00 Євро уживаний автомобіль марки Opel, модель Astra, номер кузова НОМЕР_1 , що підтверджується договором б/н від 17.05.2019. 28.05.2019 декларантом ОСОБА_1 подано до митного оформлення митну декларацію (далі - МД) № UA805200/2019/003836, згідно якої вартість автомобіля визначено декларантом за ціною договору купівлі-продажу. У графі 31 МД № /2019/003836 "Кількість та розпізнавальні особливості" окрім іншого зазначено: наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначено в акті митного огляду. Крім самої МД до митного оформлення були подані також інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД, а саме: - акт про проведення огляду товару № UA 205010/2019/418400 від 19.05.2019; - свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 17.05.2019 НОМЕР_5; - свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 17.11.2016 НОМЕР_6; - договір купівлі-продажу б/н від 17.05.2019; - договір про надання послуг митного брокера № 559/2019 від 17.05.2019; - паспорт громадянина України № НОМЕР_3 від 14.03.1996; - паспорт громадянина України № НОМЕР_4 від 20.12.2018; - довіреність від 13.05.2019; - платіжне доручення про сплату митних платежів від 17.05.2019. Під час проведення митних формальностей за МД автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) згенеровано наступні форми митного контролю: 103-1 та 105-2 «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - ЕUR, вартість - 5400,00. Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів. Перевірити дані електронного інвойсу. Провести перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів. У випадках, передбачених частинами третьою-четвертою ст. 53 МК України, здійснити запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою ст. 55 МК України, прийняти рішення про коригування митної вартості. Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МК України.» Сумською митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом направлення на його адресу запиту про необхідність відповідно до статті 53 МК України подати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. На запит митного органу декларантом надано висновок ХНДІ ім. Бокаріуса від 27.05.2019 № 11676 відповідно до якого вартість автомобілю OPEL ASTRA GTC (VIN): НОМЕР_1 становить 42 288,82 грн., що складає 1427,84 Євро на дату огляду по курсу НБУ. За результатом проведеного митного контролю Сумська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 28.05.2019 № UA805200/2019/000002/2 та склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805200/2019/00003. Не погодившись з таким рішення відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Сумська митниця ДФС, як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірності свого рішення про коригування митної вартості автомобіля позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. З урахуванням наведеного, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам. З письмових доказів у справі слідує, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем у зв`язку з невизнанням заявленої декларантом (позивачем) митної вартості товару. Такі висновки ґрунтуються на відсутності у поданих до митного оформлення документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно п. 2 ч. 6 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України) Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України). Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З матеріалів справи встановлено, що платником було подано митну декларацію , акт про проведення огляду товару № UA 205010/2019/418400 від 19.05.2019; акт про проведення огляду товару № UA 205010/2019/418400 від 19.05.2019; свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 17.05.2019 НОМЕР_5; свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 17.11.2016 НОМЕР_6; договір купівлі-продажу б/н від 17.05.2019;договір про надання послуг митного брокера № 559/2019 від 17.05.2019;паспорт громадянина України № НОМЕР_3 від 14.03.1996; паспорт громадянина України № НОМЕР_4 від 20.12.2018; довіреність від 13.05.2019; платіжне доручення про сплату митних платежів від 17.05.2019. Відповідач визнав такий перелік документів недостатнім та зазначив, що єдиним документом, який підтверджував би вартість даного товару є договір купівлі-продажу від 17.05.2019. Тому, керуючись положеннями статті 54 МК України, направив позивачу запит про надання документів, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні ( перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про перевезення оцінюваних товарів;якщо здійснювалось страхування- страхову документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Так, відповідно до п. п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Колегія суддів зазначає, що направлений запит відповідача має загальний характер та не містить переліку документів, із зазначенням конкретних відомостей, які необхідно подати ОСОБА_1 для підтвердження числових значень складових митної вартості автомобіля. А тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про ненадання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, оскільки такі документи відповідачем чітко не вказані. Посилання Сумської митниці ДФС на наявність розбіжності у вартості автомобіля, визначеній позивачем у митній декларації та вартості товару, визначеній у висновку ХНДІ ім. Бокаріуса від 27.05.2019 № 11676 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у вказаному вище запиті відповідач не вимагав надати висновок про якісні та вартісні характеристики товару, а тому відомості, що містяться у вказаному висновку не можуть бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості. Крім того, колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, яку відповідно до ч.5 ст.242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин. Відповідно до п.2 ч.4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. Колегія суддів зазначає, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом позивача, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Проте, колегія суддів зазначає, що запит відповідача не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тобто, не наведено, які недоліки в поданих документах або їх відсутність стали підставою для відмови у митному оформленні за митною вартістю зазначеною декларантом позивача. Отже, враховуючи наведене вище колегія суддів дійшла висновку про не підтвердження відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом позивача, та як наслідок правомірності витребування додаткових документів. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України"). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено, в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом, а відповідно і підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року по справі № 480/4230/19 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Постанова складена в повному обсязі 26.05.2020