Постанова 4851 № 480/3887/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 р.Справа № 480/3887/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Сіренко О.І., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С. спеціаліста ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції із Сумським окружним адміністративним судом у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитлужби на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, повний текст складено 13.11.19 року по справі № 480/3887/19 за позовом ОСОБА_2 до Слобожанської митниці Держмитлужби про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС, в якій просить: - визнати протиправною та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA805000/2019/000191/1 від 04.07.2019. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що згідно договору купівлі-продажу вартість його автомобілю складає 5100 доларів США, що вказано в рахунку-фактурі № 16.06\2543. Згідно поданих митних декларації від 03.07.2019 року, митна вартість товару визначена за ціною 133513,0710 грн. (5100 доларів США), тобто за першим методом визначення митної вартості товарів - за вартістю операції. Також, було сплачено відповідний платіж у розмірі 60917,00 грн за розмитнення автомобілю. Звертає увагу на те, що суму платежу та реквізити вказав відповідач, враховуючи задекларовану вартість автомобілю 5100 доларів США. Вказав на те, що для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля декларант разом із митною декларацією надав митному органу наступні документи: копію реєстраційного документу США (№ 29742043436250193); договір купівлі-продажу автомобілю як підтвердження купівлі автомобілю за 5100 доларів США в Грузії; Інвойс № 16.06\2543 від 16.06.2019 року як підтвердження вартості автомобілю за договором купівлі-продажу; рахунок 7316-Р від 24.06.2019 на 510 доларів США за доставку автомобілю з порту Батумі в порт Черноморськ; квитанція про сплату 60917,00 грн за розмитнення автомобілю. Проте, Сумська митниця ДФС прийняла думку позивача необґрунтоване рішення №UА805000/2019/000191/1 від 04.07.2019 про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної вартості з огляду на інформацію, отриману із мережі Інтернет. Таким чином, вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення про коригування митної вартості товарів. 13 листопада 2019 року рішенням Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA805000/2019/000191/1 від 04.07.2019. Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС суму судового збору в розмірі 768 грн 40 коп. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття судом першої інстанції необґрунтованого рішення, оскільки судом не було повністю з`ясовано всі обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. З огляду на інформацію, отриману із мережі Інтернет, а також незначного пошкодження автомобіля, заявлена декларантом ціна продажу відновленого транспортного засобу відповідно до рахунку від 16.06.2019 №16.06/2543 не є достатньо об`єктивною. Також, звертає увагу на те, що виходячи із умов Договору позивач мав здійснити 100% передплату за транспортний засіб і лише після цього його отримати, проте до митного оформлення надано рахунок №16.06/2543 на оплату 5100дол. США, однак не надано підтвердження про його оплату, як цього вимагає чинне митне законодавство України. Отже, посилаючись на викладені доводи вважає, що в даному випадку правомірно застосовано резервний метод при коригуванні митної вартості, тому оскаржуване рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA805000/2019/000191/1 від 04.07.2019 винесено правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, яке вважає законним та обгрунтованим. Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 року замінено відповідача по справі Сумську митницю ДФС на належного відповідача Слобожанську митницю Держмитлужби. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 16.06.2019 року між громадянином Грузії ОСОБА_3 (надалі продавець) та громадянином України ОСОБА_2 в особі довіреної особи Георгія Благідзе (надалі покупець) укладено договір №1612258 купівлі-продажу легкового автомобілю марки HYNDAI; модель SONATA; ідентифікаційний номер ( НОМЕР_1 ) 5 НОМЕР_2 ; календарний рік виготовлення: 18/07/2014 року; модельний рік виготовлення 2015 рік; колір червоний, тип двигуна-бензиновий; робочий об`єм циліндрів- 2000 см3; кількість місць для сидіння, включаючи місце для водія-5; тип кузова-седан; призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; відповідає екологічним нормам не нижче Євро-2 вартістю 5100 Дол.США. (а.с. 14-16). 28.06.2019 з метою митного оформлення товару до сектору оформлення митного поста Центральний Сумської митниці ДФС подано митну декларацію № UА805180/2019/17781 та митну декларацію № UА805180/2019/018650 від 03.07.2019 року, відповідно до яких митна вартість товару визначена за ціною 133513,0710 грн. (5100 доларів США), тобто за першим методом визначення митної вартості товарів - за вартістю операції. Та було сплачено відповідний платіж у розмірі 60917,00 грн за розмитнення автомобілю (а.с. 18). 04.07.2019 Сумська митниця ДФС прийняла рішення №UА805000/2019/000191/1 про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, збільшивши вартість автомобілю з 5100 доларів США до 10 030 доларів США та зобов`язавши позивача доплатити кошти за розмитнення автомобілю у розмірі 35503,00 грн (а.с. 19). Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи фактично підтверджують ціну імпортованого товару та правильність визначення за вказаною ціною його митної вартості, а також з відсутності правових підстав для визначення позивачу митної вартості за другорядним методом та, як наслідок, протиправності оскаржуваного рішення митного органу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 - далі МК України). Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу. Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України). Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України. Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України). Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ). Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з ч.1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Зокрема, ч.1, ч.2 та ч.3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу Згідно з п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Аналіз положень ч. 3 ст. 53, п.1 ч.4 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу Українидає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію відповідача, при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Відповідно до змісту норм ст.53 Митного кодексу України право органу доходів та зборів на витребування додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані до Сумської митниці ДФС наступні документи: копія реєстраційного документу США (№ 29742043436250193); договір купівлі-продажу автомобілю як підтвердження купівлі автомобілю за 5100 доларів США в Грузії; Інвойс № 16.06\2543 від 16.06.2019 року як підтвердження вартості автомобілю за договором купівлі-продажу; рахунок 7316-Р від 24.06.2019 на 510 доларів США за доставку автомобілю з порту Батумі в порт Черноморськ; квитанція про сплату 60917,00 грн за розмитнення автомобілю. Наведені документи визначають ціну транспортного засобу у розмірі 5100 доларів США. Так, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом, зокрема ціни, зазначеної в інвойсі та договорі. Таким чином, декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі необхідні документи, що передбачені ч. 2 ст.53 Митного кодексу України. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача не було підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також, колегія суддів звертає увагу на те, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовувати додаткові документи у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16, що в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в рішенні Сумської митниці ДФС не вказано, в чому полягає необ`єктивність та недостатність поданих позивачем документів. Зазначено лише про те, що з відкритих джерел інформації-довідників, а саме даних з Інтернет сайту отримано інформацію щодо торгів по даному транспортному засобу по конкретному ідентифікаційному номеру. У зв`язку із суттєвими розбіжностями даних додаткових джерел та поданих до митного оформлення документів декларанту направлено було запит на надання додаткових документів. При цьому в запиті відсутній був перелік документів, який повинен був надати декларант, посилання на будь-які розбіжності в документах відсутні, не зазначено перелік документі, лише було посилання на ст. 53 МКУ. Стосовно посилання відповідача на те, що у документах позивача існують розбіжності, колегія суддів зазначає, що такі обставини не були зазначені в спірному рішенні, а відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач, як суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Посилання митного органу на те, що інвойс було виписано не власником автомобіля (який зазначено в свідоцтві на транспортний засіб), колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначено в інвойсі він виписаний був дилером, про що і зазначено в самому інвойсі, тобто особою, яка реалізовувала автомобіль. Декларантом всі документи на автомобіль були надані, досліджувалися інспектором, при цьому зауваження були відсутні, запити до позивача щодо надання додаткових документів чи пояснень не було надіслано декларанту. Такі обставини не були покладені в основу оспорюваного рішення. Крім зазначеного, колегія суддів вказує на те, що можливе ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 11.09.2012 р. № 21-262а12, від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, що в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції Також, колегія суддів звертає увагу на те, що метод 6 (резервний) застосовується лише, якщо декларант не може визначити митну вартість, застосовуючи додаткові методи - 1-5, враховуючи вимоги частин 3-8 статті 57 МК України, згідно з якими кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Зокрема, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що митний орган, при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA805000/2019/000191/1 від 04.07.2019, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, без дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії та прийняті рішення. Колегія суддів звертає увагу на те, митний орган, на який в силу приписів частини другої статті 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності своїх рішень, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для коригування митної вартості автомобіля позивача. Доводи апелянта про відсутність доказів оплати автомобіля колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність факту оплати товару не впливає на саму ціну домовленостей між продавцем та покупцем товару. Посилання апелянта на інформацію розміщену на сторінці інтернет-сайтів www.AutoAStat.com та www.en.bidfax.ifo, колегія суддів відхиляє, лоскільки відомості з таких сайтів не можуть свідчити про реальну вартість товару. Інформація з інтернет-сайтів www.AutoAStat.com та www.en.bidfax.ifo не може бути використана, як належне джерело цінової інформації, оскільки адміністратор сайту не несе відповідальності за надану інформацію, вся інформація є показовою, про що зазначено на офіційних сайтах www.AutoAStat.com та www.en.bidfax.ifo в умовах користування даним сайтом. Вказане свідчить про відсутність підтвердження наявності обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Таким чином, в порушення статті 58 Митного кодексу України, відповідачем здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору, як основним методом, а із застосуванням резервного методу, без достатніх на те підстав. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, отже, наявні підстави для визнання протиправним та скасування вищезазначеного рішення Слобожанської митниці Держмитлужби. Таким чином, колегія суддів вказує на наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .. За змістом п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитлужби залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року по справі № 480/3887/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 21.02.2020 року