Постанова 4851 № 480/4330/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2020 р.Справа № 480/4330/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П. представника відповідача Дудченка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 20.01.20 року по справі № 480/4330/19 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці Державної фіскальної служби України, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.04.2019 № UA805150/2019/000097/2. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що відповідач протиправно визначив вартість придбаного автомобіля за другорядним методом, тоді як позивачем надані у повному обсязі підтверджуючи документи для визначення митної вартості за першим методом та його вартість повинна складати 1500 євро. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Сумської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення задоволені. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 23.04.2019 № UA805150/2019/000097/2. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Слобожанська митниця Держмитслужби звертає увагу на відомості, зазначені у ЕМД № UA05150/2019/000946 від 03.05.2019: - у графі 43 в лівому підрозділі зазначено порядковий номер «6». що відповідає резервному методу визначення митної вартості товарів, а у правому відсутні будь-які відомості: - у колонці «Спосіб платежу» графи 47 зазначено виключно код способу розрахунку «01»: - у графі 48 відсутні будь-які відомості. Відповідач вважає, що позивачем при поданні ЕМД № UA805150/2019/000946 від 03.05.2019 самостійно обрано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та в повному обсязі сплачено митні платежі за цією декларацією без забезпечення сплати різнитті між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. На думку відповідача, зважаючи на положення п.2 ч.3 ст.52, п.5 ч.2 та ч.7 ст.55 МКУ, відомості, зазначені у графах 43, 47, 48 ЕМД №ІІА805150/2019/000946 від 03.05.2019 свідчать про те, що позивач не скористався правом випуску товару у вільний обіг на умовах, передбачених ч.7 ст.55 МКУ для випадку, коли декларант не згоден з рішенням про коригування митної вартості товарів, а фактично погодився із митною вартістю, визначеною Сумською митницею ДФС у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA805150/2019/000097/2 від 23.04.2019. У відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України, до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Відповідач зазначає, що аналіз інформації, яка міститься у вищевказаних графах митної декларації є необхідним для встановлення наявності або відсутності згоди декларанта із скоригованою митним органом митною вартістю. У випадку, якщо декларант погодився із митною вартістю, визначеною митним органом - правовий спір між сторонами відсутній, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволені позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. Вищевикладена позиція Слобожанської митниці Держмитслужби підтверджується висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 по справі №816/2396/17 (адміністративне провадження №К/9901/618/18): Відповідач звертає увагу, що предметом спору у даній справі, з огляду на підстави звернення позивача із позовною заявою до суду, є правильність визначення контролюючим органом у спірному рішенні митної вартості транспортного засобу. З огляду на зазначене вище, сума ПДВ та мита на транспортний засіб, визначені в електронній митній декларації типу ІМ-40 № UA 805150/2019/000946 від 03.05.2019, є узгодженими сумами податкових зобов`язань. На думку відповідача, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA 805150/2019/000097/2 від 23.04.2019 Сумської митниці ДФС, як правовий акт індивідуальної дії, після подання позивачем нової електронної митної декларації типу ІМ-40 № UA 805150/2019/000946 від 03.05.2019, фактично вичерпало свою дію та не порушує прав позивача, оскільки визначає митну вартість товарів в тому ж самому розмірі, що й визначив самостійно позивач в новій ЕМД, узгодивши суму податків до сплати. Також відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №11А805150/2019/000097/2 від 23.04.2019 прийнято Сумською митницею ДФС у межах та у спосіб, що передбачені законодавством, що підтверджується наступним. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача, не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 , на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу Засоріним А.І., уповноважив громадянина ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку у будь-якій країні Європи придбати на його ім`я шляхом купівлі-продажу транспортний засіб, розмитнити та перегнати придбаний транспортний засіб до України та зареєструвати його у відповідних органах реєстрації. Так, як вказує позивач, 17 квітня 2019 року ОСОБА_2 придбав для позивача на території Литви транспортний засіб, а саме: автомобіль SKODA OCTAVIA, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за ціною 1500,00 євро. В підтвердження факту придбання вказаного автомобіля позивач надав: виписку із договору купівлі-продажу транспортного засобу серії RR0№06508 від 17.04.2019, рахунок-фактуру RRA№6358 від 17.04.2019 та документ, що підтверджує оплату за транспортний засіб LF WC 06400102 від 17.04.2019. 18.04.2019 автомобіль SKODA OCTAVIA було ввезено на територію України, що підтверджується митною декларацією для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних з провадженням підприємницької діяльності. 23.04.2019 уповноваженою особою позивача до відділу митного оформлення «Конотоп», митного поста «Центральний» Сумської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію (далі - МД), якій був присвоєний номер UA805150/2019/000899, для оформлення в митний режим імпорт: Товар № 1 - Автомобіль легковий, що був у використанні, - 1 шт. Марка SKODA. Модель OCTAVIA. Номер кузова (VIN) НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення 2005. Модельний рік виготовлення 2005. Тип двигуна бензиновий. Робочий об`єм циліндрів двигуна 1984см3. Тип кузова седан. Колір сірий. Місць для сидіння, включаючи місце водія

5. Колісна формула 4x2. Відповідає екологічним нормам не нижче рівня "ЄВРО-4". Разом з митною декларацією уповноваженою особою позивача було надано наступні документи, зокрема: рахунок фактура (інвойс) від 17.04.2019 № 6358; договір купівлі-продажу від 17.04.2019 №06508; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.04.2008 № НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.04.2008 №UE-K-0-l 19/08-00040; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, від 18.04.2019 № UA205010/2019/317154; квитанція від 17.04.2019; довіреність від 12.04.2019 року ННЕ201380. Цього ж дня позивачем було отримано від відповідача картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805150/2019/00006, а також рішення про коригування митної вартості товарів № UA805150/2019/000097/2 на суму 4117,00 євро. Різниця між заявленою ОСОБА_1 митною вартістю автомобіля (1500,00 євро) та між відкоригованою вартістю митним органом (4117,00) становить 2617,00 євро, що по курсу НБУ на 23.04.2019 (1 євро = 30,122292 грн.) становить 78830,04 грн. У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA805150/2019/000097/2 зазначено, що обставинами прийняття даного рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості є: ст. ст. 51, 53, 54, 55, 60, 61, 368 Митного кодексу України, також ст. 337 Митного кодексу України; Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015р. № 684; методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015р. № 689; Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затверджений постановою КМУ від 12.12.2018р. № 1077, цінова інформація АСАУР (вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, валюта - EUR, вартість 4117). У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805150/2019/00006 відповідач зазначив, що основний метод не застосовувався, оскільки використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (зі змінами та доповненнями) декларанту направлено запит на надання додаткових документів. Декларантом ще надано: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 2) копію митної декларації країни відправлення; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та, або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Між декларантом і митним органом проведено консультацію. Інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів в ЄАІС ДФС відсутня. Застосовано другорядний метод визначення митної вартості: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Підстави для визначення митної вартості - цінова інформація АСАУР (Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Валюта - EUR, вартість - 4117). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларант позивача одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до митниці документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, тоді як митниця не довела, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 - далі МК України). Згідно із частиною 1 статті 7 Митного Кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу. Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України). Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом всього часу дії митного режиму. Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України. Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України). Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2). Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2). Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2). Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Як встановлено судом, підставою коригування митної вартості відповідачем вказано: "Спрацювання форми митного контролю 105-2 - Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами НОМЕР_1 , валюта EUR., вартість 4117,00". З метою отримання від відповідача належних доказів визначення вищевказаної вартості автомобіля, суд зобов`язав відповідача надати суду копії документів в підтвердження вказаної суми, однак будь-яких копій ВМД з вказаною вартістю, відповідач суду не надав. Колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні взагалі не вказано чому вартість транспортного засобу, який пред`явлено до митного оформлення, нижча наявної цінової інформації та не зазначено у зв`язку з чим вказана ціна визначена відповідачем. При цьому відповідач не бере до уваги всі подані позивачем разом з митною декларацією документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-фактуру №RRA від 17/04/2019, договір купівлі-продажу від 17.04.2019 №06508 та квитанцію від 17.04.2019. Заперечуючи проти врахуванням судом квитанції від 17.04.2019, відповідач вказує, що вона не містить реквізитів, які дають можливість індифікувати товар (vin код), однак відповідач не пояснив у зв`язку з чим квитанція від 17.04.2019, надана у формі чеку, повинна мати вказані реквізити відповідно до законодавства країни у якій був придбаний автомобіль. Колегія суддів дослідивши матеріали справи вважає, що зміст наявних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Тобто, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України. При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У пунктах 1 та 4 частини 4 статті 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно частини 6 цієї статті, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України). Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України). Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України). За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу. Згідно рішення про коригування митної вартості товарів за №UA805150/2019/000097/2, митна вартість транспортного засобу визначена за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), зазначено, що обставинами прийняття даного рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості є: ст. ст. 51, 53, 54, 55, 60, 61, 368 Митного кодексу України, також ст. 337 Митного кодексу України; Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015р. № 684; методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні; контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09,2015р. № 689; Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затверджений постановою КМУ від 12.12.2018р. № 1077, цінова інформація АСАУР (вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, валюта - ЕІЖ, вартість 4117). Тобто, в рішенні Сумської митниці ДФС взагалі не вказано (не конкретизовано), в чому полягає необ`єктивність та недостатність поданих позивачем документів. Крім того, колегія суддів зазначає, що застосований відповідачем метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів врегульований статтею 59 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість. Проте, Сумською митницею ДФС в порушення вимог статті 59 Митного кодексу України, при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, митна вартість була визначена не в порядку передбаченому статтею 59 Митного кодексу України, а у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1077 Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 і від 4 червня 2007р. №795. Колегія суддів вважає, що визначення відповідачем митної вартості в порядку визначеним Постановою Кабінету Міністрів України №1077, а не Митним кодексом України є протиправним, виходячи з наступного. Так, пунктом 1 вказаного Тимчасового порядку визначено, що механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 р. до 25 листопада 2018 р., а також: 1) перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа; 2) перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25 листопада 2018 р. та ввезені повторно. З матеріалів справи вбачається, що автомобіль позивача не ввозився в Україну в період з 1 січня 2015 року до 25 листопада 2018 року, не перебував у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа, не перебував у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, був вивезений за межі митної території України після 25 листопада 2018р. та ввезений повторно. Тобто, дія постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1077 на спірні правовідносини не розповсюджується. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а. Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови, а також у відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа №809/278/17. Також, представник Сумської митниці ДФС не надав суду жодних доказів того, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 23.04.2019 № UA805150/2019/000097/2. за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів було враховано стан транспортного засобу (вигляд, комплектація, які зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу. Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору. На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 30.10.2018 по справі №816/2396/17 (адміністративне провадження №К/9901/61818/18) у якій у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості відмовлено у зв`язку з тим, що декларант не скористався правом випуску товару у вільний обіг на умовах, визначених ч. 7 ст. 55 МК України, та подав нову декларацію у якій вказав ціну визначену митним органом, що вказує на фактичне погодження ним із визначеною митною вартістю товару, то колегія суддів вважає за необхідне відступити від правової позиції, викладеної у вказаному рішенні Верховного Суду, виходячи з такого. Статтею 24 МК України встановлено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні (п.1.ч. 2 ст.24 МК України). Правила цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності (ч. 3. ст.24 МК України). Відповідно до ч.1 ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом. Посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону (ч.1 ст. 30 МК України). Згідно з ч.3 ст.54 та ч. 1 ст. 55 МК України орган доходів і зборів наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про коригування митної вартості з підстав та порядку визначеному названими нормами МК України. Дослідивши постатейний зміст положень Митного Кодексу України, колегією суддів встановлено, що положення обумовленого нормативно-правового акту не містять жодних обмежень для декларанта з приводу неможливості оскаржити рішення митного органу про коригування митної вартості після випуску товарів у вільний обіг не залежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості». Враховуючи положення ч. 2 ст. 2 КАС України суд в свою чергу зобов`язаний в ході розгляду справи про оскарження названого рішення перевірити чи прийнято (вчинено) вказане рішення в момент його прийняття митним органом зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, жодна норма, як матеріального так і процесуального права не позбавляє можливості позивача звернутись до суду впродовж шести місяців (з моменту отримання рішення про коригування митної вартості) щодо його оскарження та не звільняє суд від обов`язку перевірити чи прийняте суб`єктом владних повноважень рішення (на момент його прийняття) відповідало вимогам, визначеним ч. 2 ст.2 КАС України та ст. 54,55 МК України. Натомість, відмовляючи у задоволенні позову суд касаційної інстанції перелічених вище обставин (саме на момент прийняття оскаржуваного рішення) не з`ясовує, а в якості підстав для відмови наводить обставини (з приводу подання декларантом нової декларації із зазначенням ціни визначеної митним органом), які виникли в часі значно пізніше після ухвалення такого рішення. Водночас, суд не звертає уваги, що зазначені ним обставини не були правовою підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості. Стосовно ж доводів суду, щодо факту подання декларантом нової декларації із зазначенням ціни, визначеної митним органом свідчить про визнання декларантом правомірності оскаржуваного рішення, то колегія суддів зазначає, що частиною 2 ст. 122 КАС України надано проміжок часу в шість місяців для того, щоб особа з`ясувала обставини з приводу того чи винесене суб`єктом владних повноважень відповідає приписам визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України та ст. 54, 55 Митного Кодексу та чи не порушує належних їй прав. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку національним законодавством з недостатньою чіткістю врегульовано питання щодо неможливості оскарження та скасування рішень про коригування митної вартості постановлених митним органом з порушенням закону у випадку випущення товарів у вільний обіг за новою декларацією із зазначенням митної вартості, вказаної митним органом в оскаржуваному рішенні. Підтвердженням вказаних обставин щодо недостатньої чіткості закону на противагу від зазначеного судового рішення Верховного Суду від 30.10.2018 по справі №816/2396/17 (адміністративне провадження №К/9901/61818/18) мають місце численні судові рішення Верховного суду, а зокрема від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі №825/1990/17, 27 червня 2019 року у яких Верховний суд надає правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» та встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення про визнання протиправним та скасування рішенню про коригування митної вартості. Як підсумок колегія суддів вважає, що висновки щодо фактичного погодження апелянта із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, зазначених контролюючим органом у рішенні про коригування митної вартості товару від 23.04.2019 № UA805150/2019/000097/2 є безпідставним. Враховуючи встановленні обставини справи та норми чинного законодавства колегія суддів прийшла до неспростовного переконання, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними, відтак прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 23.04.2019 № UA805150/2019/000097/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на достовірних, вичерпних доказах і нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів від 23.04.2019 № UA805150/2019/000097/2 відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси позивача. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 року по справі № 480/4330/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 року по справі № 480/4330/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 18.06.2020 року