Постанова 4818 № 638/150/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 22 травня 2020 року м. Харків справа № 638/150/18 провадження № 22ц/818/940/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І., імена (найменування) сторін: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційні скарги ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 та Істамової Ірини Володимирівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2019 року в складі судді Хайкіна В.М., у с т а н о в и в: В січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», зміненого на Акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про усунення перешкод у користуванні майном. Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 25 січня 2017 року вона уклала з АТ КБ «ПриватБанк» договір № SAMDNWFD0071458788200 вклад "Депозит Плюс» терміновий строком на 3 місяці (далі - договір № SAMDNWFD0071458788200), відповідно до умов якого вона внесла до каси банку готівкові кошти в сумі 200 000,00 грн для розміщення на депозитному вкладі під 16% річних з виплатою 2% надбавки річних до процентної ставки по вкладу з перерахуванням надбавки на бонусний рахунок «Бонус плюс» строком до 25 квітня 2017 року. 27 лютого 2017 року їй зателефонував співробітник банку та повідомив, що картку заблоковано, оскільки на неї були переведені грошові кошти, які нібито були отримані шляхом обману. Таким чином, відповідач в односторонньому порядку припинив виконання договору № SAMDNWFD0071458788200. Вона неодноразово в усній та письмовій формі зверталась до відповідача за інформацією та за власними коштами, однак відповіді не отримала. Натомість 01 листопада 2017 року на мобільний телефон вона отримала смс-повідомлення про продовження дії договору банківського вкладу. Вважала, що такими діями відповідач здійснює їй перешкоди у користуванні та розпорядженні належними їй грошовими коштами. Блокування рахунків за всіх умов можливе на 2 дні, а при блокуванні правоохоронними органами - на місяць. Вказала, що такими діями АТ КБ «ПриватБанк» їй завдано моральної шкоди, оскільки вона позбавлена можливості користуватися належним їй майном, що потягло за собою порушення подальших планів на життя. Вона постійно знаходиться у нервовому напруженні та хвилюваннях, пов`язаних з сумнівами щодо реальної можливості повернення коштів в розмірі 200 000,00 грн, які накопичувалися нею впродовж багатьох років. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати дії АТ КБ «ПриавтБанк» з одностороннього блокування коштів неправомірними; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні її грошовими коштами, що знаходяться на її рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» згідно з договором № SAMDNWFD0071458788200; стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 200 000,00 грн, нараховані відсотки по депозитному вкладу, пеню у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочки та 25 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. 25 січня 2019 року ОСОБА_3 - представник АТ КБ «ПриватБанк» подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив мотивовано тим, що банком було призупинено здійснення операцій з використанням платіжної картки (електронного платіжного засобу), держателем якої є позивач, на підставі аналізу руху грошових коштів та висновків службового розслідування про те, що ОСОБА_1 використовує платіжну картку як засіб доступу до відкритого на її ім`я рахунку з порушенням умов укладеного між нею та АТ КБ «ПриватБанк» договору № SAMDNWFD0071458788200, а саме - для отримання грошових коштів та здійснення їх переказу в рамках функціонування протиправної схеми, що містить ознаки кримінального діяння. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Дії АТ КБ «ПриватБанк» за договором № SAMDNWFD0071458788200 визнані неправомірними. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» усунути ОСОБА_1 перешкоди у використанні та розпорядженні грошовими коштами на карткових рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих на її ім`я. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що банк не надав суду належних та допустимих доказів наявності законних підстав для блокування карткових рахунків позивача в порядку, встановленому законом, порушення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, вчинення інших дій, які підпадають під дію статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та визначають правомірність зупинення банком фінансових операцій понад встановлені зазначеною правовою нормою строки. Оскільки АТ КБ «Приват» зобов`язано усунути ОСОБА_1 перешкоди у використанні та розпорядженні грошовими коштами на карткових рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих на її ім`я, суд першої інстанції вважав, що позов в частині стягнення відсотків по депозитному вкладу та пені задоволенню не підлягає з урахуванням того, що ухвала Дзержинського районного суду м Харкова від 24 червня 2019 року про витребування доказів відповідачем не виконана. Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог в цій частині, незважаючи на рішення Європейського суду з прав людини «Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Case of ABDULAZIZ, CABALES AND BALKANDALI), 1985 року. 10 грудня 2019 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення відсотків, пені та моральної шкоди та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що договір був автоматично пролонгований двічі строком до 25 липня 2017 року та до 25 жовтня 2017 року. Оскільки позивачка 09 жовтня 2017 року повідомила банк про небажання продовжувати договір, просила його розірвати після спливу строку, на який його було продовжено, та повернути суму вкладу з процентами, то договір є розірваним з 26 жовтня 2017 року. Вважає, що відсотки за період з 26 січня 2017 року по 25 жовтня 2017 року складають суму в розмірі 23 933,91 грн (загальний розмір процентів: 200 000,00 грн х 16% річних = 32 000,00 грн/365 днів = 87,67 грн х 273 днів), який відповідачем не спростовано. Вказує, що відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського вкладу сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3% від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Отже, пеня складає суму в розмірі 3 753,60 грн (200 000,00 грн + 23 933,91 грн = 223 933,91 грн * 3% = 6 718,01 грн/365 днів = 18,40 грн * 204 дні), що узгоджується з правовою позицією, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц. Крім того, зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено за наявності доказів щодо заподіяння ОСОБА_1 одностороннім заблокуванням коштів моральних страждань. 08 січня 2020 року Істамова Ірина Володимирівна - представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав правових підстав для часткового задоволення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернень позивачки до банку з вимогою про повернення вкладу та на підтвердження блокування особового рахунку № НОМЕР_1 , на який було зараховано суму вкладу. Зазначає, що рахунок № НОМЕР_2 був заблокований на підставі проведеного внутрішньобанківського розслідування, яким було встановлено, що позивачка використовувала платіжну карку для отримання грошових коштів та здійснення їх переказу в рамках функціонування протиправної схеми, що містить ознаки кримінально-караного діяння. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційних скарг - судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга Істамової І.В. - представника АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає в частині вирішення спору про стягнення відсотків та пені. Матеріали справи свідчать, що 25 січня 2017 року ОСОБА_1 уклала з АТ КБ «ПриватБанк» договір № SAMDNWFD0071458788200, відповідно до умов якого вона внесла до каси банку готівкові кошти в сумі 200 000,00 грн для розміщення на депозитному вкладі під 16% річних з виплатою 2% надбавки річних до процентної ставки по вкладу з перерахуванням надбавки на бонусний рахунок «Бонус плюс» строком до 25 квітня 2017 року (а. с. 15 т. 1). 27 лютого 2017 року ОСОБА_1 зателефонував співробітник банку та повідомив, що картку заблоковано, оскільки на неї були переведені грошові кошти, які нібито були отримані шляхом обману. 14 березня 2017 року та 09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 зверталась до банку з заявами, в яких просила повідомити підстави встановлених обмежень, де та коли вона по закінченні строку договору може отримати кошти, що розміщені на депозитному вкладі, та відповідні проценти, а також повідомила, що не має наміру продовжувати дію договору № SAMDNWFD0071458788200 (а. с. 17-18, 28 т. 1). За результатами перевірки звернення ОСОБА_1 до Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області старшим о/у Савоскіним С.С. 01 квітня 2017 року складено висновок. Так, було встановлено, що через мережу інтернет ОСОБА_6 познайомилась з ОСОБА_7 , який попрохав надати йому номер її банківської картки та пізніше перерахувати кошти, які надійдуть на її картку, на картку ОСОБА_1 . Після того, як ОСОБА_6 надійшли грошові кошти, вона перерахувала їх на картку ОСОБА_1 . Хто перерахував грошові кошти на картку ОСОБА_6 , остання не знає. В бесіді з ОСОБА_7 було з`ясовано, що в мережі інтернет він розмістив оголошення про продаж кави через мережу інтернет. Після цього йому зателефонували особи, яких зацікавило вказане оголошення. Він попросив зацікавлену особу переказати гроші на картку ОСОБА_1 , після чого відправив товар та отримав переказом грошові кошти. Оскільки проведеними заходами встановити особу, яка перерахувала грошові кошти за купівлю кави не виявилось можливим, перевірку за даним фактом було припинено (а. с. 22 т. 1). По факту шахрайських дій за заявою ОСОБА_8 Південно-Західним РУ АТ КБ «ПриватБанк» проведено службове розсліування. Із Витягу з Службового розслідування вбачається, що ОСОБА_1 присвоєно статус шахрая в електронних операціях та встановлено обмеження на картковий рахунок № НОМЕР_2 (а. с. 92-94 т. 1). На момент розгляду справи судом першої інстанції рахунок позивачки № НОМЕР_2 було заблоковано. Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина перша статті 1068 ЦК України). Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсіюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). При цьому документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції клієнтом ідентифікація, верифікація клієнта здійснюються також у разі проведення ним фінансової операції на суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону, незалежно від того, проводиться така фінансова операція одноразово чи як кілька фінансових операцій, які можуть бути пов`язані між собою. У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний провести поглиблену перевірку клієнта. Відповідно до частини другої статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України, зокрема: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов`язані (пов`язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000,00 грн, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150 000,00 грн, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості; клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150 000,00 грн, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах. Тобто положеннями статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та частиною сьомою статті 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсіюдження зброї масового знищення» передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Частиною п`ятою статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що у разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються). Згідно з частиною шостою статті 64 Закону України «Про банки і анківську діяльність» банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Враховуючи встановлену судами відсутність у банку інформації (офіційних документів), необхідної (необхідних) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання цим суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, дії відповідача щодо зупинення фінансових операцій за рахунком позивача відповідали вказаним вище вимогам чинного законодавства України та не свідчать про порушення зобов`язань за договором банківського рахунка. Однак зазначені дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають відповідати усім вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсіюдження зброї масового знищення». Згідно з частинами першою-третьою статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно). Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Криміналього процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Частиною п`ятою статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів. Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій-п`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають. Оскільки дії відповідача щодо обмеження права користування поточним картковим рахунком шляхом його блокування не відповідають вимогам законодавства, зокрема Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині. Відповідно до пункту 91 постанови Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року № 417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» банк зобов`язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій. Доводи апеляційної скарги Істамової І.В. - представника АТ КБ «ПриватБанк» щодо відсутності порушення прав ОСОБА_1 внаслідок блокування її рахунків спростовуються матеріалами справи та обґрунтованим висновком суду першої інстанції в цій частині, згідно з яким статтею 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» щодо зупинення банком фінансових операцій клієнта встановлена відповідна процедура та строки, які банком дотримано не було, банк не надав належних та допустимих доказів звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні дії клієнта, у зв`язку з чим порушено права клієнта. Щодо вирішення позову в частині стягнення відсотків по депозитному вкладу та пені у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочки, то судова колегія керується таким. Згідно з частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Згідно з частиною другою статтві 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань». Враховуючи вказану норму права, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню проценти, нараховані до дати, вказаної позивачкою у заяві від 09 жовтня 2017 року про розірвання депозитного договору, - до 25 жовтня 2017 року в розмірі 23 933,91 грн (загальний розмір процентів: 200 000,00 грн х 16% річних = 32 000,00 грн/365 днів = 87,67 грн х 273 днів). Розмір та порядок нарахування відсотків відповідно до вимог статті 1070 ЦК України відповідач не оспорював. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України). Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Виходячи з того, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, з відповідача підлягає стягненню пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі 3% від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі, а саме - 3 753,60 грн із розрахунку: 200 000,00 грн + 23 933,91 грн = 223 933,91 грн * 3% = 6 718,01 грн/365 днів = 18,40 грн * 204 дні, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення спору про стягнення відсотків та пені з ухваленням нової постанови в цій частині про стягнення з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 процентів в розмірі 23 933,91 грн та пені в розмірі 3 753,60 грн. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги. Ураховуючи, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» склалися договірні правовідносини, а відповідно до статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 000,00 грн є безпідставними. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За правилами частини третьої статті 22 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХП (з наступними змінами) «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Отже, судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 задовольнити частково; апеляційну скаргу Істамової Ірини Володимирівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2019 року скасувати в частині вирішення спору про стягнення відсотків та пені та ухвалити в цій частині нову постанову. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення відсотків та пені задовольнити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти в розмірі 23 933,91 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот тридцять три грн 91 коп) та пеню в розмірі 3 753,60 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят три грн 60 коп). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 22 травня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.П.Коваленко А.І.Овсяннікова