Постанова 4851 № 520/14516/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 р. Справа № 520/14516/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.03.20 року по справі № 520/14516/19 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, в якому просила суд: - визнати незаконним та скасувати рішення про відмову управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району м. Харкова в призначення та виплаті допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; - зобов`язати управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району м. Харкова призначити та виплатити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 у розмірі 41 280,00 гривень 00 коп. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначала, що не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає його таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району м. Харків про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення про відмову управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району м. Харкова в призначення та виплаті допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2019 рік» розмір виплати державне соціальної допомоги при народженні дитини становить 41 280 гривень. Отже, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Позивач визнає, що нею пропущено строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, але зазначає, що пропущення строку відбулось за поважних причин. Крім того, позивач отримала свідоцтво про народження дитини встановленого зразка лише 12.12.2019 року, одразу після набрання чинності рішення суду про встановлення факту народження дитини. Вказаним рішенням суду встановлено поважність причин, за яких позивач впродовж одного місяця після народження дитини не зареєструвала її у органах реєстрації актів громадянської стану України. Позивач зазначає, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. 21.01.2020 р. позивач та її донька були зняті з обліку в Управлінні як внутрішньо переміщені особи, оскільки позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації для взяття її на облік як ВПО (проживає фактично у с. Яковлівка). Тобто, на на момент розгляду справи, позивач та її донька у Немишлянському районі м. Харкова як ВПО не перебувають, фактично в районі не проживають, особова справа на підставі відповідного запиту направляється до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України про «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 8 червня 2016 р. № 365, а саме п. 4 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Позивач зауважує, що вказаним положенням передбачено, що виплата соціальної допомоги здійснюється органами, що здійснюють соціальні виплати, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування заявника. На думку позивача, вказане свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції про неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у повному обсязі. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, яку змусили покинути своє місце проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини на тимчасово непідконтрольній території (районі проведення антитерористичної операції). Позивач вважає, що вказане свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції про неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на відзив на апеляційну скаргу позивача в якому зазначено, що відповідно до п.12 Порядку допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Жодних виключень чинне законодавство не містить. У своїй діяльності відповідач керується нормами Конституції України, законів України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики, іншими нормативно- правовими актами. Відповідач не керується та не повинен керуватися роз ясненнями органів судової влади. Відповідач вважає, що апелянт свідомо зловживав своїми правами і причина пропуску, встановленого законодавством строку, не є поважною, апелянт мав усі можливості звернутися до відповідача своєчасно, однак цього не зробив. Відповідно до Порядку № 1751 Допомога призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання заявника. Тобто, відповідно до норм чинного законодавства для того, щоб призначити та виплатити в Немишлянському районі м. Харкова Допомогу, місце проживання особи повинно бути зареєстровано (взяття особи на облік внутрішньо переміщених осіб не є реєстрацією місця проживання) в даному районі або особа повинна фактично проживати на території району. На момент розгляду справи в суді, апелянта взято на облік як внутрішньо переміщену особу за адресою: АДРЕСА_1 . На думку відповідача, апелянт суперечить сам собі, зокрема, посилається на п. 7 Порядку № 365, в якому зазначено для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власного ініціативою або За зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. Якщо апелянт фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яким чином буде підтверджено факт проживання в Немишлянському районі. При цьому для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник, подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач разом із малолітньою дитиною з 2019 року у зв`язку із проведенням антитерористичної операції (Наказ Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення»), змушена була покинути своє місце проживання, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та переміститись до міста Харкова. На виконання вимог Закону №1706-У1І та в порядку реалізації Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (надалі по тексту - «Постанова №509»), позивач 17.12.2019 р. звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Немишлянського району м. Харкова із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб для отримання довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. 17 грудня 2019 року позивачем отримано Довідку № 6334- НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Донька позивача, ОСОБА_2 , народилася у м. Донецьк ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку із тим, що народження дитини відбулося на території України, яка не знаходиться під контролем офіційної влади, позивач була вимушена звернутися до Волноваського районного суду Донецької області із заявою про встановлення факту народження її сина. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05.12.2019 року було встановлено факт народження ОСОБА_2 громадянкою України, ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк, Україна. На підставі вказаного рішення суду 12.12.2019 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ`янському районах у місті Харкові Головного управління юстиції у Харківській області було видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 про народження ОСОБА_2 , актовий запис № 1428. На виконання вимог ст.ст. 10-12 Закону № 2811-XII від 21.11.1992 року «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», Позивач у липні 2019 р. звернулась до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району м. Харкова із заявою про надання їй державної соціальної допомоги. 19 грудня 2019 року Позивачем отримано Повідомлення про відмову у призначенні державної соціальної допомоги при народженні дитини у зв`язку із тим, що відповідна заява була подана Позивачем до органу соціального захисту населення пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Із вказаним рішенням Позивач не згодна та вважає його таким, що підлягає скасуванню , а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність винесення рішення про відмову управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району м. Харкова в призначення та виплаті допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, щодо позовної вимоги про зобов`язання управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району м. Харкова, призначити та виплатити ОСОБА_1 , допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не матиме змоги його виконати рішення суду в цій частині, враховуючи вимоги чинного законодавства (норми Порядку та Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», які передбачають фактичне проживання особи (заявника) на території району, на яку розповсюджуються повноваження органів соціального захисту населення). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 рою. № 2402-ІІІ (далі - Закон №2402-111) з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (далі - Закон №2811 -XII) та іншими законами України. Статтею 3 Закону № 2811-XII визначені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема допомога при народженні дитини. Відповідно до ст. 10 Закону № 2811-ХІІ допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Згідно ч. 7 ст. 11 Закону № 2811-ХІІ допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дні народження дитини. Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від"27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок), також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, її:; звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2019 рік» розмір виплати державне соціальної допомоги при народженні дитини становить 41 280 гривень. Отже, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Щодо позовних вимог про зобов`язання управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району м. Харкова, призначити та виплатити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 у розмірі 41 280,00 гривень 00 коп., колегія суддів переглядаючи рішення суду першої інстанції в цій частині зазначає наступне. Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини визначаються і Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (далі - Порядок № 1751). Механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визначається Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок). Враховуючи, що ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_3 мають статус внутрішньо переміщених осіб при призначенні будь-якого виду державної допомоги Управління зобов`язано враховувати норми Порядку. Відповідно до Порядку № 1751 Допомога призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання заявника. Відповідно до п. 4 Порядку соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві, держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад , робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства для того, щоб призначити та виплатити в Немишлянському районі м. Харкова допомогу, місце проживання особи повинно бути зареєстровано в даному районі або особа повинна фактично проживати на території району. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. Довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи. Відповідно до п. 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Тобто, відповідна довідка підтверджує фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи. З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2020 р. ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 були зняті з обліку в Управлінні як внутрішньо переміщені особи (далі - ВПО), оскільки ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації для взяття її на облік як ВПО (проживає фактично у АДРЕСА_1 ). Інформація про зняття як ВПО в Немишлянському районі додана до матеріалів справи. Тобто, на на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та її донька у Немишлянському районі м. Харкова як ВПО не перебувають, фактично в районі не проживають, особова справа на підставі відповідного запиту направляється до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації , що підтверджено копіями запитів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не матиме змоги його виконати рішення суду в цій частині, враховуючи вимоги чинного законодавства (норми Порядку та Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», які передбачають фактичне проживання особи (заявника) на території району, на яку розповсюджуються повноваження органів соціального захисту населення). Колегія суддів звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації. Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про зобов`язання управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району м. Харкова, призначити та виплатити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 у розмірі 41 280,00 гривень 00 коп. є необгрунтованими та задоволенню не підлягають. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі № 520/14516/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 по справі № 520/14516/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.І. Сіренко