LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4852160/2698/19

від 16.01.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2698/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року (суддя 1 інстанції Олійник В.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради, в якому просили: визнати протиправною відмову відповідача здійснити коригування звітності за ЄСВ та зобов`язати Управління соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ряди здійснити коригування звітності за Єдиним соціальним внеском, шляхом скасування ЄСВ сплаченого Управлінням соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради за ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 року по 01.10.2018 року та донарахування ЄСВ за цей період за ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначено, що з 01 листопада 2013 року ОСОБА_1 , разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , працюють в Адвокатському об`єднанні «Шерман». В жовтні 2015 року позивач ОСОБА_1 вийшла у відпустку по вагітності та пологам та отримала відповідні компенсаційні виплати. На підставі наказу президента АО «Шерман» №01-К від 21.02.2016 року вийшла у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22.02.2016 по 23.12.2018 року. ОСОБА_2 продовжив працювати в АО « Шерман ». Заяву про отримання допомоги при народженні дитини, у зв`язку з неможливістю подати ОСОБА_1 , подав ОСОБА_2 . Згодом ОСОБА_1 дізналася, що допомога при народженні дитини була призначена не їй а її чоловікові - ОСОБА_2 . Позивачі стверджують, що нарахування ЄСВ на рахунок ОСОБА_2 було безпідставним, оскільки ЄСВ повинен нараховуватися органами соціального захисту лише особі, яка здійснює догляд за дитиною, а звітність за ЄСВ повинна відповідати дійсності. Перебуваючи в офіційно оформленій відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_1 фактично отримувала та витрачала допомогу по догляду за дитиною на її потреби. ОСОБА_1 не подала заяву про призначення допомоги, адже вважала, що її подав ОСОБА_2 від її імені, а органи соціального захисту здійснили її правильне оформлення. Єдиний соціальний внесок було перераховано відповідачем до бюджету в правильному обсязі та в строк, а помилка в особі, за яку сплачено єдиний соціальний внесок не призвела до будь-яких недоплат в бюджет, але порушує права ОСОБА_1 . Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 у період з 01.03.2016 по 30.09.2018 не перебувала на обліку в управлінні та не отримувала допомогу при народженні дитини, то підстави для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 у зазначений період відсутні. В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано оцінки фактичній обставині, що ОСОБА_2 не здійснював догляд за дитиною, а продовжував працювати. Скаржники наголошують, що ОСОБА_1 намагалася подати заяву про отримання допомоги, але спеціаліст відповідача надав некваліфіковану консультацію та не попередив ОСОБА_2 про негативні наслідки призначення допомоги йому, а не матері дитини, яка фактично здійснювала догляд за дитиною. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Відзив обґрунтований тимё що управління за період отримання допомоги при народженні дитини, 01.01.2016 по 30.09.2018 проводило нарахування сум страхових внесків до територіального органу Пенсійного фонду на ОСОБА_2 , а з 01.10.2018 по 31.12.2018 нарахування страхових внесків проводило на ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у період з 01.03.2016 по 30.09.2018 не перебувала на обліку в управлінні та не отримувала допомогу при народженні дитини, відсутні підстави для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за зазначений період. Відповідач зауважує, що здійснюючи нарахування сум страхових внесків управління керувалося Законом України «Про збір та облік єдиного внескуна загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», а також, Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми. В судовому засіданні позивач просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Надала суду пояснення ідентичні з доводами викладеними в апеляційній скарзі. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, доводів відзиву на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21 січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Управління соціального захисту населення із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рішенням управління соціального захисту населення від 22 січня 2016 року, ОСОБА_2 призначено допомогу при народженні дитини у розмірі: з 01.12.2015 по 31.12.2015 - 1320,00 грн.; з 01.01.2016 по 31.12.2018 - 860,00 грн. щомісячно. За заявою ОСОБА_2 від 29 вересня 2018 року про припинення нарахування допомоги при народженні дитини на його рахунок, останній просив здійснювати відповідні перерахування допомоги на ОСОБА_1 . Відповідно до змісту вказаної заяви, ця необхідність викликана тим, що при зверненні за призначенням даної допомоги ОСОБА_5 не був повідомлений про негативні наслідки для його дружини а саме: не зарахування до трудового стажу трирічного терміну перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3 - х років. Виплату допомоги при народженні дитини з 01 жовтня 2018 року ОСОБА_2 припинено. ОСОБА_1 , 26.09.2018, звернулася із заявою про призначення допомоги при народженні дитини до відповідача, рішенням якого від 28.09.2018, заявнику призначено допомогу при народженні дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі: з 01.10.2018 по 31.12.2018 - 860,00 грн. щомісячно. Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За правилами статті 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини. Пунктом 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою КМУ №1751 від 27.12.2001 року, визначено, що допомога при народженні дитини, яка народилась після 30 червня 2014, надається у розмірі 41 280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом на ступних 36 місяців рівними частинами. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Згідно підпункту 11 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці, в тому числі осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 178, (далі Порядок № 178) єдиний внесок за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, нараховується на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період. Згідно з пунктом 5 Порядку №178 обчислення єдиного внеску, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку і згідно із законом отримують допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, провадиться на підставі бухгалтерських та інших документів, що підтверджують нарахування (обчислення) допомоги або компенсації. Пунктом 3 Порядку передбачено, що єдиний внесок нараховується у розмірі 33,2% суми допомоги або компенсації за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку і відповідно до закону отримують допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, в тому числі у разі отримання декількох видів допомоги або компенсації одночасно, та визначається у розмірі мінімального страхового внеску за кожну особу, встановленого законом, але в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. За правилами пункту 4 Порядку №178 обчислення єдиного внеску для цієї категорії провадиться районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення (далі - страхувальник). Відповідно до пункту 6 Порядку сплата єдиного внеску здійснюється в межах та за рахунок загального обсягу видатків, передбачених в Державному бюджеті України на відповідний рік для Пенсійного фонду України. Отже, на виконання Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №178, управління за період отримання допомоги при народженні дитини, з 01.01.2016 по 30.09.2018 проводило нарахування сум страхових внесків до територіального органу Пенсійного фонду на ОСОБА_2 . Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до норм чинного законодавства України, оскільки ОСОБА_1 у період з 01.03.2016 по 30.09.2018 не перебувала на обліку в управлінні та не отримувала допомогу при народженні дитини, то відсутні підстави для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 у зазначений період. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивачів, наведені в апеляційній скарзі про надання спеціалістом відповідача ОСОБА_2 у січні 2016 року некваліфікованої консультації щодо отримання допомоги, що призвело до оформлення документів про призначення допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 , оскільки такі твердження не підтверджується жодними доказами. При цьому, суд звертає увагу на те, що така допомога була нарахована та виплачувалась ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, що свідчить про те, що позивачі були обізнані щодо документального оформлення вказаної допомоги та мали змогу, в разі необхідності, звернутися до відповідача з питань оформлення документів про призначення допомоги при народженні дитини на ОСОБА_1 впродовж вказаного періоду. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 16.01.2020 та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»