Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/12415/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12415/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року (суддя Савченко А.В.) в адміністративній справі №160/12415/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області третя особа: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування вимоги,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області третя особа: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просила: - скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2146-55 У від 03.02.2023, видану ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856 про сплату ЄСВ у розмірі 35014,56 грн., яка включає заборгованість за вимогами від 09.08.2019 на суму 23785,08 грн., від 14.11.2019 року на 2754,08 грн., від 13.02.2020 на 2754,08 грн., від 18.11.2021 на суму 6295,30 грн., від 15.02.2021 на 11249,48 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було нараховано позивачу заборгованість з єдиного внеску. Проте, позивач здійснював трудову діяльність як найманий працівник. Страхові внески у цей період були сплачені роботодавцем. Отже, позивач у розумінні Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, тому стягнення ЄСВ спричинить його подвійну сплату, що є неприпустимим та суперечитиме меті збору ЄСВ. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки№Ф-2146-55 У від 03.02.2023 в частині нарахування суми 30106,56 грн. В решті позову відмовлено. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції зазначив, що внески за серпень-грудень 2017 р., 2018 р., січень-травень та листопад-грудень 2019 р., 2020 р. період сплачено роботодавцем ОСОБА_1 , а тому за цей період відповідачем протиправно нараховано заборгованість з ЄСВ за цей період. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що з довідки ОК-5 та ОК-7 позивач у повному обсязі не сплачений єдиний внесок за період січень-серпень та жовтень 2017 року, а також з червня по листопад 2019 року. Позивач надав пояснення, в яких просив відмовити у задоволені апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, всебічно та повно з`ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, що позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що вчинено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.04.2000 р. та 18.03.2024 р. припинено підприємницьку діяльність. За даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску за 2017-2020 р. на загальну суму 37788,74 грн., а саме: - по строку сплати 09.02.2018 р. нараховано за 2017 рік у сумі 8448,00 грн.; - по строку сплати 19.04.2018 р. нараховано за перший квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; - по строку сплати 19.07.2018 р. нараховано за другий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; - по строку сплати 19.10.2018 р. нараховано за третій квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; - по строку сплати 21.01.2019 р. нараховано за четвертий квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; - по строку сплати 19.04.2019 р. нараховано за перший квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.; - по строку сплати 19.07.2019 р. нараховано за другий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.; - по строку сплати 21.10.2019 р. нараховано за третій квартал 2019 року у сумі 27540,18 грн.; - по строку сплати 20.01.2020 р. нараховано за четвертий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.; - по строку сплати 21.04.2020 р. нараховано за перший квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн.; - по строку сплати 20.07.2020 р. нараховано за другий квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн.; - по строку сплати 19.10.2020 р. нараховано за третій квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн.; - по строку сплати 19.10.2020 р. нараховано за четвертий квартал 2020 року у сумі 2200,00 грн. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2146-55 У від 03.02.2023 про сплату ЄСВ у розмірі 35014,56 грн. В матеріалах справи міститься довідка форми ОК-5, яка надана Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу позивача та довідка форми ОК-7, яка надана Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 . Незгода позивачки із оскаржуваною вимогою стала підставою для звернення до суду із цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію, згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. До вказаного Закону №2464-VI Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для ФОП (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. п. 4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону). Пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Закону України №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953. Згідно п. 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. Абзацом 2 п. 2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Відповідно абз. 3 п. 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадках, передбачених абз. 3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у пп.пп.3, 4, 6 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції № 449). Судом було вірно зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI. Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо). Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано. Суд вірно встановив, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. З матеріалів справи слідує, що відповідно до даних ОК-5, ОК-7 за ОСОБА_1 сплачено страхові внески за періоди: серпень-грудень 2017 р., 2018 р., січень-травень та листопад-грудень 2019 р., 2020 р., доказів протилежного сторонами не надано. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно нараховано єдиний внесок за серпень-грудень 2017 р. (704 грн.*5 міс. = 3520 грн.), 2018 р. (2457,18 грн.*4 квартали = 9828,72 грн.), січень-травень та листопад-грудень 2019 р. (2754,18 грн. за 1 квартал, 1836,12 грн. за 2 місяці 2 кварталу, 2754,18 грн. за 3 квартал, 918,06 грн. за 1 місяць 4 кварталу = 8262,54 грн.), 2020 р. (2078,12 грн.+ 1039,06 грн. + 3178,12 грн. + 2200,00 грн. = 8495,30 грн.), на загальну суму 3520 грн. + 9828,72 грн. + 8262,54 грн. + 8495,30 грн. = 30106,56 грн., адже за цей період страхові внески сплачено за позивача роботодавцем. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, в той час як доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків. Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому не є предметом розгляду у суді апеляційної інстанції. З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - \ п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова суддя Ю. В. Дурасова