Постанова 4850 № 200/8244/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року справа №200/8244/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 р. (у повному обсязі складено 08 листопада 2019 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/8244/19-а (головуючий І інстанції суддя Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 (далі - позивач) 01.07.2019 року звернулась до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_1 ; визнання протиправною відмови відповідача у нарахуванні та виплаті їй допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років на доньку ОСОБА_2 ; зобов`язання відповідача призначити та здійснити виплату їй державної допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її заявою від 07.06.2019 року (а.с. 4-5). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 8 листопада 2019 року у справі № 200/8244/19-а позовні вимоги задоволено частково. Повідомлення від 10.06.2019 року № 08/3-01895 про відмову ОСОБА_1 в наданні державної допомоги сім`ям з дітьми - визнано протиправним та скасовано. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 у виплаті допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язано Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 згідно заяви від 07.06.2019 року. В задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовлено. Вирішено питання судових витрат (а.с. 46-49). Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач звернулась до відповідача з питання оформлення допомоги при народженні дитини відповідно до Закону України «Про держану допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811. Під час прийому спеціалістом були надані роз`яснення, що на допомогу при народженні дитини позивач вже не має права, що підтверджується написаною розпискою на зворотньому боці заяви, яку скріпила власним підписом. 10.06.2019 року позивачу було направлено повідомлення про відмову в наданні допомоги сім`ям з дітьми з роз`ясненнями щодо умов призначення допомоги при народженні дитини відповідно до Закону № 2811. Апелянт вважає, що, оскільки звернення за призначенням допомоги при народженні дитини надійшло поза межами 12 календарних місяців після народження дитини, управлінням позивачу правомірно відмовлено у призначенні обраного виду допомоги. Апелянт звертає увагу суду на те, що позивач надає неправдиві дані щодо місця свого фактичного перебування; пасивна поведінка позивача щодо реалізації своїх законних прав за наявності на те підстав та обставин не може ставитись у вину органу державної влади. До суду 30.01.2020 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Управління. За ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду не оскаржено. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , має неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.06.2019 року № 1421-5000138917 та № 1421-5000138904 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перемістились до м. Торецьк та мешкають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11-15). 07.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області з заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 (а.с. 33-34). 10.06.2019 року Управлінням соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області прийняте повідомлення № 08/3-01895 про відмову ОСОБА_1 у наданні держаної допомоги сім`ям з дітьми, яке обґрунтоване пропуском 12 місячного строку звернення та тим, що законні підстави для призначення допомоги при народження дитини відсутні (а.с. 20). Спірним у справі є правомірність відмови відповідача позивачу в призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_1 , у зв`язку з пропуском 12 місячного строку. Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 46 Конституції України гарантовано громадянам України право на соціальний захист. Забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України - вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" визначає гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з врахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. За змістом пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2811-ХII особі призначається державна допомога при народженні дитини. Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною (ч. 1 ст. 10 Закону № 2811-ХII). Статтею 11 Закону № 2811-XII встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. У статті 5 Закону № 2811-ХII передбачено, що всі види державної допомоги сім`ям з дітьми, крім допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника). На виконання зазначених положень Закону № 2811-XII прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми" (далі - Порядок № 1751). За пунктом 2 Порядку № 1751 призначення і виплата державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюються управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення). Отже, вищезазначеними нормами окреслено, що призначення і виплата допомоги при народженні дитини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України органами соціального захисту населення України. Тобто, у даному випадку законодавство передбачає єдиний спосіб отримання такої допомоги: шляхом звернення до відповідного органу. За приписами статті 6 Закону № 2811-ХII документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. Статтею 11 Закону № 2811-ХII встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. За змістом п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. У пункті 13 Порядку зазначено, що допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Суд вважає, що нормами Закону № 2811-ХII та Порядку № 1751 передбачено єдину підставу для відмови у призначені допомоги, а саме: у разі народження мертвої дитини, інших підстав для відмови в призначені допомоги законодавство не містить. Разом з цим, вказаними нормами передбачені певні обмеження стосуються строку подання заяви про призначення виплати допомоги. Суд наголошує, що позивач повною мірою виконала вимоги, встановлені Законом для ініціювання розгляду питання про призначення допомоги. Позивач з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача у встановлені строки з відповідною заявою, оскільки всупереч своїй волі змушена була змінювати місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій, переїзд на постійне місце проживання до підконтрольної території, де і отримала статус внутрішньо переміщеної особи разом з дитиною. Позивач лише 06 червня 2019 року отримала довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1421-5000138917, 1421-5000138904. Суд вважає, що позивачем заявлений позов виключно в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення. За приписами 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Крім того, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Як відзначено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а (К/9901/12622/18), допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини (п. 34, 35). Керуючись принципом верховенства права, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом першої інстанції, позивач має право на звернення до органу соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги, враховуючи поважність причин пропуску строку такого звернення, оскільки механізм призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, не повинен звужувати права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме: скасування Повідомлення від 10.06.2019 року № 08/3-01895 про відмову ОСОБА_1 в наданні державної допомоги сім`ям з дітьми; визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 у виплаті допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язання Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 згідно заяви від 07.06.2019 року. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 р. - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 р. у справі № 200/8244/19-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 лютого 2020 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді Т.Г. Арабей І.В. Геращенко