Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/13019/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 року справа №200/13019/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розгляну в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 р. у справі № 200/13019/19-а (головуючий І інстанції Зеленов А.С., повний текст складено 09.12.2019 року в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (надалі - відповідач), в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_1 ; визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті їй допомоги при народженні дитини, на сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати відповідача призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її заявою від 22.10.2019 року (а.с. 4-6). Позовні вимоги мотивовані тим, що знаходячись у м. Донецьк Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина, ОСОБА_2 . Отримавши свідоцтво про народження дитини та зареєструвавшись з дитиною як тимчасово переміщена особа, в жовтні 2019 року вона звернулася до управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області із заявою про призначення та виплату державної допомоги при народженні дитини до досягнення нею 3-х років. Однак, у зв`язку із пропуском встановленого законом 12-місячного строку для звернення за цією допомогою, отримала відмову в її призначенні допомоги. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у виплаті державної допомоги при народженні дитини. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою від 22 жовтня 2019 року (а.с. 41-43). Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві, порушує норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач звернулась до відповідача з питання оформлення допомоги при народженні дитини відповідно до Закону України «Про держану допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811. Під час прийому спеціалістом були надані роз`яснення, що на допомогу при народженні дитини позивач вже не має права, що підтверджується написаною розпискою на зворотньому боці заяви, яку скріпила власним підписом. 23.10.2019 року позивачу було направлено повідомлення про відмову в наданні державної допомоги сім`ям з дітьми з роз`ясненнями щодо умов призначення допомоги при народженні дитини відповідно до Закону № 2811. Апелянт звертає увагу суду на те, що позивач надає неправдиві дані щодо місця свого фактичного перебування; пасивна поведінка позивача щодо реалізації своїх законних прав за наявності на те підстав та обставин не може ставитись у вину органу державної влади (а.с. 48-49). Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності п.2 ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_1 , виданим Покровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 30 серпня 2018 року (а.с. 12,13). Позивач та її син - є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованої території України (м. Донецьк Донецької області), фактичне місце проживання (м. Торецьк, Донецька область), що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 жовтня 2019 року (а.с. 14,15). 22 жовтня 2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй державної допомоги при народженні дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повідомленням про відмову наданні державної допомоги сім`ям с дітьми від 23 жовтня 2019 року позивача повідомлено про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, яке обґрунтоване пропуском 12 місячного строку звернення та тим, що законні підстави для призначення допомоги при народження дитини відсутні (а.с. 19). Спірним у справі є правомірність відмови відповідача позивачу в призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2 , у зв`язку з пропуском 12 місячного строку. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначає гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з врахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. За змістом пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2811-ХII особі призначається державна допомога при народженні дитини. Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною (ч. 1 ст. 10 Закону № 2811-ХII). Статтею 11 Закону № 2811-XII встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. У статті 5 Закону № 2811-ХII передбачено, що всі види державної допомоги сім`ям з дітьми, крім допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника). На виконання зазначених положень Закону № 2811-XII прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» (далі - Порядок № 1751). За пунктом 2 Порядку № 1751 призначення і виплата державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюються управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення). Отже, вищезазначеними нормами окреслено, що призначення і виплата допомоги при народженні дитини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України органами соціального захисту населення України. Тобто, у даному випадку законодавство передбачає єдиний спосіб отримання такої допомоги: шляхом звернення до відповідного органу. За приписами статті 6 Закону № 2811-ХII документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. Статтею 11 Закону № 2811-ХII встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. За змістом п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. У пункті 13 Порядку зазначено, що допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Суд вважає, що нормами Закону № 2811-ХII та Порядку № 1751 передбачено єдину підставу для відмови у призначені допомоги, а саме: у разі народження мертвої дитини, інших підстав для відмови в призначені допомоги законодавство не містить. Разом з цим, вказаними нормами передбачені певні обмеження стосуються строку подання заяви про призначення виплати допомоги. Суд наголошує, що позивач повною мірою виконала вимоги, встановлені Законом для ініціювання розгляду питання про призначення допомоги. Позивач з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача у встановлені строки з відповідною заявою, оскільки всупереч своїй волі змушена була змінювати місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій, переїзд на постійне місце проживання до підконтрольної території, де і отримала статус внутрішньо переміщеної особи разом з дитиною. Позивач лише 22 жовтня 2019 року отримала довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №№ 1421-5000217136, 1421-5000217168. Суд вважає, що позивачем заявлений позов виключно в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення. За приписами ч.7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Крім того, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №226/317/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України). Керуючись принципом верховенства права, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом першої інстанції, позивач має право на звернення до органу соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги, враховуючи поважність причин пропуску строку такого звернення, оскільки механізм призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, не повинен звужувати права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, а саме: скасування рішення управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою від 22 жовтня 2019 року. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 р. у справі № 200/13019/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 р. у справі № 200/13019/19-а - залишити без змін. Повний текст складено 03 березня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в повному обсязі в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Л.В. Ястребова Судді:. Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць