Постанова 4807 № 336/913/20

Дата документу 19.05.2020 Справа № 336/913/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/913/20 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А. Провадження № 22-ц/807/1517/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «19» травня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кузьміна Ольга Володимирівна, Перша Слов`янська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції у Донецькій області, ВСТАНОВИВ: В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кузьміна О.В., Перша Слов`янська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції у Донецькій області. Просила встановити, що інформація стосовно арешту нерухомого майна, зареєстрованого 13 лютого 2006 року за №2870701, реєстратор Перша Макіївська державна нотаріальна контора Донецької області, підстава обтяження6 ухвала, б/н від 20 вересня 1990 року, Червоногвардійський районний суд, об`єкт обтяження: невизначене майно, власник: ОСОБА_2 (архівний запис: 9978-148 від 20 вересня 1990 року, нк4.1990.40), не стосується майна ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, не дослідження долучених до заяви доказів, обґрунтованість її вимог, відповідність заяви вимогам ст. 318 ЦПК України, просила скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття окремого провадження. Справа розглянута у відсутність осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кузьміної О.В. із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 . При перевірці можливих обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_2 було виявлено арешт на невизначене нерухоме майно, у зв`язку з чим було відмовлено заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). Окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність і прикладну значимість, і які визначаються такою суттєвою ознакою як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Безспірність слід розуміти лише як відсутність спору про суб`єктивне матеріальне право, але не відсутність спору про існування факту, що встановлюється. Відтак, слід враховувати не тільки конкретну мету встановлення факту, а його зв`язок із певним суб`єктивним матеріальним правом. Отже, в окремому провадженні можуть бути розглянуті справи про встановлення фактів, якщо від цього залежить охорона прав, свобод та інтересів особи, створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року роз`яснено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. За приписами ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України у суду відсутні підстави для вирішення заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, оскільки із заяви вбачається спір про право, розгляд якого передбачений в позовному провадженні. В даному випадку, заявник фактично просить встановити факт, який буде доказом та надаватиме її право на спадкування після померлого ОСОБА_2 , проте при розгляді судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, докази не фіксуються, і не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що такими доказами підтверджується чи оспорюється. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за заявленими вимогами існує спір щодо спадкування після померлого, правовідносини не є безспірними. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично зводиться до обґрунтованості її заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, та її відповідності вимогам ст. 318 ЦПК України щодо форми. Посилання ОСОБА_1 про створення оскаржуваною ухвалою перешкод для неї у доступі до правосуддя, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись до суду в порядку позовного провадження. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст постанови складений 20 травня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова