Постанова Харківський апеляційний суд № 953/1040/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/1040/20 Головуючий суддя І інстанції Бородіна Н.М. Провадження № 22-ц/818/2960/20 Суддя доповідач Яцина В. Б. Категорія: сімейна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : судді-доповідача Яцини В.Б. суддів колегії - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 18 березня 2020 року про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд справи за нововиявленими обставинами по справі № 953/1040/20 судового наказу від 23 січня 2020 року, встановив: 28 лютого 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 23 січня 2020 року, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від заробітку(доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дітьми повноліття. У поданій заяві ОСОБА_1 просить суд скасувати зазначений судовий наказ, посилаючись на такі нововиявлені обставини, які підтверджуються відповідними доказами: діти, на утримання яких було видано судовий наказ, мають постійне місце проживання з батьком, ОСОБА_1 , а не з матір`ю, яка фактично має інше місце проживання і не мешкає разом з дітьми. Ухвалою суду 03 березня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином оформлену заяву (примірник для суду та усіх учасників справи), у якій зазначити нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового наказу, дату їх відкриття або встановлення; посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин. Зазначену ухвалу було отримано заявником ОСОБА_1 12.03.2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. 12 березня 2020 ОСОБА_1 було надано до суду заяву на виконання недоліків ухвали про залишення без руху, однак всі недоліки, які були зазначені в ухвали не усунуті, а саме не зазначено дату відкриття або встановлення нововиявлених обставин. Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 18 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд справи за нововиявленими обставинами визнано неподаною та повернуто заявнику у зв`язку із не усуненням недоліків. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції 02 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу про скасування згаданої ухвали Київського районного суду міста Харкова від 18.03.2020. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом неправильно застосовано п. 5 ч. 2 ст. 426 ЦПК України та порушено ч. 3 ст. 185 ЦПК України. Судом не було ретельно досліджено надані ОСОБА_1 докази, не проаналізовано їх природу як таких, що є нововиявленими, так як вони існували на час розгляду справи, не були відомі суду та ОСОБА_1 . Вказав, що він усунув недоліки, зазначивши нововиявлені обставини, якими обґрунтовується його вимога про перегляд судового наказу, дату їх відкриття або встановлення з посиланням на докази. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.ч. 2, 3 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені, зокрема у п. 6 частини першої статті 353 цього Кодексу повернення заяви позивачеві (заявникові)), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням того, що апеляційна скарга стосується суто правового питання, який не передбачає дослідження нових доказів, підстав для розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи - немає. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав. Відповідно до п.п. 3, 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Повертаючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у визначений термін заявник не усунув усі недоліки, які були зазначені в ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року, а саме: не зазначено дату відкриття або встановлення нововиявлених обставин. Тому, з урахуванням положень ст. 185 ЦПК України, заяву слід вважати неподаною та повернути заявнику. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 167 ЦПК України:

1. Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

2. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

3. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом. За змістом ч.8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Відповідно до норм статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Аналіз згаданих норм ЦПК вказує на те, що під обставинами, які зазначаються у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, слід розуміти конкретні юридичні факти, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи. Статтею 426 ЦПК України передбачено вимоги до форми та змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Відповідно до пункту 5,6 частини другої статті 426 ЦПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються: нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення; посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського районного суду м.Харкова від 25 листопада 2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Судовим наказом від 23 січня 2020 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від заробітку(доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання щодо судових витрат. Залишаючи заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами без руху, суд першої інстанції вказав, зокрема про відсутність дати відкриття або встановлення цих обставин, що не дозволяє суду перевірити дотримання заявником строків на звернення з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Відповідно до положень ст. 426 ЦПК України заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції. У заяві має зазначатися, зокрема: нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення. Згідно з ч. 3 ст. 427 ЦПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 426 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу і строку їх усунення у строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху). Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Ухвалою суду 03 березня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином оформленої заяви (примірник для суду та усіх учасників справи),у якій зазначити нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового наказу, дату їх відкриття або встановлення; посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин. Зазначену ухвалу було отримано заявником ОСОБА_1 12.03.2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. 12 березня 2020 ОСОБА_1 було надано до суду заяву на виконання недоліків ухвали про залишення без руху, в якій він зазначив, зокрема документи про проживання дітей з батьком, які мають відповідну дату їх складання - посвідчення багатодітної родини від 26 березня 2018 року; акт обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини від 19 лютого 2020, акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 17 січня 2018 року, акт обстеження матеріально-побутових умов проживання № 307 від 04.07.2017; відповідь головного лікаря КНП «Міська дитяча поліклініка № 23» ХМР № 234 від 17.02.2020 (а.с. 24-25). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Всупереч положенням вказаної норми ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки згаданим вище доказам, на підставі яких можливо з`ясувати дату, з якої боржник ОСОБА_1 набув можливості підтвердити місце проживання дітей разом з ним. Крім того, процесуальні дії суду стосовно вимог щодо змісту заяви ОСОБА_1 в частині визначення дати, коли він дізнався про нововиявлені обставини, не відповідають змісту ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, в яких передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Виходячи з норми ст. 167 ЦПК України у поєднанні з положеннями ст. 163 ЦПК України щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу - розгляд такої заяви проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. При цьому за відсутності обов`язку заявника звертатися до боржника з відповідною претензією у досудовому порядку, боржник про можливе звернення до суду з заявою про видачу судового наказу та його видачу судом дізнається постфактум і тому апріорі він не взмозі надавати свої заперечення та докази на їх підтвердження для спростування обставин, про які вказується у заяві про видачу судового наказу. За змістом ІІ Розділу ЦПК України, яким врегульований порядок наказного провадження, діє процесуальна преюдиція про відсутність обставин, які виключають можливість стягнення з боржника вказаної у заяві суми, оскільки наказне провадження стосується лише тих вимог, що мають безспірний характер. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу (про стягнення аліментів) боржник має процесуальну можливість для спростування вказаної преюдиції про безспірність заявлених вимог лише відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України в порядку перегляду за нововиявленими обставинами, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. У статті 424 ЦПК України визначено про строк подання заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами:

1. Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Покладення судом на боржника, якого згідно наведених норм цивільного процесуального права суд не залучає до розгляду заяви про видачу судового наказу, процесуального обов`язку доводити дату, коли від дізнався або міг дізнатися про існування обставин, які він вважає ново виявленими, в якості умови розгляду його заяви про перегляд судового наказу, - не відповідає легітній меті, з якою такий процесуальний порядок передбачений у 8 ст. 170 ЦПК України. Іншого правового механізму для спростування безспірного характеру судового наказу, виданого відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України цей Кодекс не передбачає. Подання позову боржником до стягувача про стягнення присуджених за судовим наказом аліментів в такій ситуації не є ефективним способом захисту права чи інтересу, оскільки скасування судового наказу з метою захисту цивільних прав та інтересів у ст. 16 ЦК України, якою визначені способи їх захисту, - не передбачено. Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та пропорційності, які передбачають, що норми ЦПК України застосовуються судом відповідно до легітимної мети, з якою вони були прийняті законодавцем та пропорційно між застосованими засобами та поставленою метою. У даному випадку вимога суду доводити дату, з якої боржник дізнався чи міг дізнатися про ново виявлені обставини та повертати з підстав невиконання такої вимоги заяву боржника, подану відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України, накладає на ОСОБА_1 непропорційний тягар доведення фактів, які є для нього нововиявленими в ситуації, коли він не залучається судом до розгляду заяви про видачу судового наказу, і тому є непропорційним обмеженням у доступі до суду, що гарантується передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. права на доступ до суду, верховенства права та свідчить про невиконання судом визначеного у ст. 2 ЦПК України позитивного обов`язку забезпечити ефективний захист порушених цивільних прав. Як вбачається із заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 23 січня 2020 року, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від заробітку(доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дітьми повноліття. Заявником зазначено про те, що підставою для його перегляду є істотні для справи обставини, які не були відомі сторонам та суду на час розгляду справи, а саме: дата документів, які були вказані у заяві, як ті, що підтверджують проживання дітей саме з батьком (посвідчення багатодітною родини від 26 березня 2018, акти обстеження матеріально-побутових умов від 19 лютого 2020, 17 січня 2018 року, 04 липня 2017). Документи, на які заявник посилається як на підставу для перегляду судового рішення, були долучені до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 23 січня 2020 року. Тобто заявник вважав, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України вказані обставини є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що заявник у своїй заяві зазначив обставини, які вважає нововиявленими та послався на докази, які підтверджують їх наявність, що відповідає вимогам п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 426 ЦПК України. Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу. У своїй заяві ОСОБА_1 вказав, що судовий наказ ним отримано 20 лютого 2020 року, що також підтверджується матеріалами справи, а саме його розпискою на заяві (а.с.14), тобто раніше дати отримання судового наказу йому про нього не було відомо. Таким чином, необхідно вважати, що ОСОБА_1 усунув недоліки вказані у ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 03 березня 2020 року. В порушення зазначених вимог, суд першої інстанції заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 23 січня 2020 року повернув, чим порушив процесуальний порядок розгляду його заяви. Оскільки суд першої інстанції з порушенням ст. 185 ЦПК України визнав позовну заяву неподаною і повернув її позивачеві, то судова колегія на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України вважає за необхідне оскаржену ухвалу скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 382-384, 388-391 ЦПК України постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2020 року - скасувати. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 23 січня 2020 року направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 травня 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В. Бурлака. О.М.Хорошевський.