Постанова Чернігівський апеляційний суд № 742/2243/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 20 грудня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/2243/23 Головуючий у першій інстанції Циганко М. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1437/23 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шитченко Н.В., суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є., стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2023 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 травня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини. У С Т А Н О В И В: У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області від 16 травня 2023 року у справі № 742/2243/23 про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Вимоги заяви мотивовано тим, що під час видачі 16 травня 2023 року судового наказу судом не було враховано наявність рішення Згурівського районного суду Київської області від 25 червня 2012 року, яким стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від його доходу заробітку, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 квітня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повнолітня. Указане рішення набрало законної сили 06 липня 2013 року, пред`явлено до примусового виконання до Солом`янського ВДВС у м. Києві, а виконавче провадження завершено за заявою ОСОБА_1 . Заявник указує на те, що ОСОБА_1 , зловживаючи процесуальними правами, фактично приховала від суду наявність рішення Згурівського районного суду Київської області від 25 червня 2012 року, яке вже виконувалось і за її заявою виконавче провадження завершено, намагаючись таким чином збільшити розмір аліментів. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 травня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою його заяву про перегляд судового наказу про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, відмовляючи у перегляді судового наказу за нововиявленими обставинами, допустив одночасне існування двох судових рішень про стягнення аліментів з однієї людини на утримання однієї дитини, що є неприпустимим. Указує на те, що суд, залишаючи чинним судовий наказ Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 травня 2023 року фактично порушив принцип юридичної визначеності, проігнорувавши наявність чинного рішення Згурівського районного суду Київської області від 25 червня 2023 року. Закінчення виконавчого провадження за заявою стягувача не позбавляє ОСОБА_1 права повторно пред`явити виконавчий лист до виконання протягом всього строку стягнення аліментів, а також не позбавляє її права на стягнення аліментів за минулий час, як це передбачено ст. 194 СК України. У наданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, а твердження скаржника безпідставними, просить у скасуванні ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2023 року відмовити. Доводи відзиву зводяться до того, що на час звернення ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавче провадження з виконання рішення Згурівського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року було завершено у зв`язку з виконанням та досягненням старшою донькою повноліття, про що вказує скаржник у апеляційній скарзі. Заявник перебуває на військовій службі в ЗСУ та має регулярний дохід. Стягнення аліментів за іншими виконавчими документами з ОСОБА_2 не здійснюється, а отже він спроможний сплачувати аліменти на дитину. У судове засідання апеляційного суду, призначене на 11 год. 00 хв 20 грудня 2023 року учасники справи або їх представники не з`явилися. 19 грудня 2023 року на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності. За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цієї справи та матеріали судового наказу у справі № 742/2243/23 (провадження № 2-н/742/420/23), обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а ухвалу суду скасувати, враховуюче наступне. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених вимог. З цим висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, зважаючи на таке. У справі встановлено, рішенням Згурівського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року у справі № 365/345/13-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 квітня 2013 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.11-12). Наведене рішення набрало законної сили 06 липня 2013 року. 12 травня 2023 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 1-2 справи № 742/2243/23 (провадження № 2-н/742/420/23). 16 травня 2023 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи з 12 травня 2023 року в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (а.с. 14 справи № 742/2243/23 (провадження № 2-н/742/420/23). Як свідчить лист Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 39616639 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 365/345/13-ц від 08 липня 2013 року, виданого Згурівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 квітня 2013 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. 02 травня 2023 року до Відділу надійшла заява стягувачки про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення. 02 травня 2023 року державним виконавцем Туром А.О., керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39,40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №39616639 (а.с. 31). Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. За змістом п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Згідно із ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4 ст. 423 ЦПК України). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч. 2 ст. 423 ЦПК України). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених вимог. Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим та передчасним. Аналіз приписів розділу II ЦПК України дає підстави для висновку, що визначеними законом способами захисту порушеного права боржника у випадку видачі судового наказу про стягнення аліментів (п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України) є подання позову про зменшення розміру аліментів або звернення до суду із заявою про перегляд такого судового наказу за нововиявленими обставинами. Разом із цим, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, серед іншого, ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Так, при розгляді цієї справи, з метою належного виконання судом покладеного на нього цивільним процесуальним законодавством обов`язку щодо здійснення захисту порушеного права заявника, необхідним є врахування конкретних обставин цієї справи щодо неможливості одночасного існування двох судових рішень із тотожних підстав, застосування загальних засад цивільного права - принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також застосування однієї з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами суд першої інстанції не звернув увагу, що положенням п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Матеріали справи свідчать про наявність обставини, яка суттєво впливає на прийняте судом рішення, зокрема те, що при видачі судового наказу від 16 травня 2023 року судом не враховано наявність рішення Згурівського районного суду Київської області від 24 травня 2013 року, яким вже було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_1 , тобто наявні два судові рішення про вирішення спору між тими ж сторонами, про той самий предмет, а саме: стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця обставина, з огляду на п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України принципово унеможливлює видачу судового наказу щодо того ж предмету між тими ж особами. Твердження ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу про те, що на час її звернення із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавче провадження з виконання рішення Згурівського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року завершено у зв`язку з виконанням та досягненням старшою донькою повноліття, колегією суддів відхиляється, оскільки на даний час рішення Згурівського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року є чинним. Крім цього, як свідчить відповідь ВДВС, виконавче провадження завершено саме за заявою стягувачки. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 25 червня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 квітня 2013 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Статтею 6 СК України передбачено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Неповнолітня ОСОБА_3 , яка являється найстаршою дитиною ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже, на час розгляду цієї справи їй виповнилось 16 років і вона не досягла повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. За таких обставин, стягувач ОСОБА_1 не позбавлена права повторно пред`явити виконавчий лист з примусового виконання рішення Згурівського районного суду Київської області від 25 червня 2023 року, оскільки строк виконання документа ще не минув. Апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 2, 3, 8 ст. 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах. Тлумачення вищенаведених положень статті 429 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд має перевірити законність такого судового рішення суду першої інстанції, та відповідно до положень статті 374 ЦПК України прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. При цьому за відсутності нововиявлених обставин, суд першої інстанції постановлює ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, тому незалежно від форми процесуального документу (ухвала чи постанова), яку суд першої інстанції постановив з порушенням норм процесуального права (за відсутності нововиявлених обставин), апеляційний суд в межах своїх повноважень повинен скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого у цій справі віднесено вирішення питання про розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті. Норми ЦПК не передбачають права суду апеляційної інстанції постановляти ухвалу про задоволення такої заяви чи відмову у її задоволенні. Такі висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 2610/12441/2012, від 07 грудня 2022 року у справі № 212/1739/22. Таким чином, беручи до уваги вищенаведені норми та наявні матеріали справи, апеляційний суд вважає необґрунтованим та передчасним висновок районного суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 грудня 2023 року. Головуюча: Н.В. Шитченко Судді: Н.В. Висоцька О.Є. Мамонова