Постанова Чернігівський апеляційний суд № 742/6734/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 05 червня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/6734/23 Головуючий у першій інстанції Бездідько В. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/844/24 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., із секретарем Герасименко Ю.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 квітня 2024 року (місце ухвалення м. Прилуки, повний текст складено 08.04.2024) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування посилався на те, що згідно судових рішень з позивача стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 1/4 частині заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Позивач посилається, що за двома виконавчими документами з нього на користь відповідачок на утримання двох неповнолітніх дітей стягуються аліменти в сумі 1/2 частини його заробітку, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 183 СК України. Зазначає, що він є військовим, банківських вкладів та рухомого майна не має, дивідендів не отримує, заробітна плата військовослужбовця є єдиним його доходом. Вважає, що зменшення його доходу та відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів на двох дітей є порушенням його прав та є підставою для зменшення розміру аліментів. У позові ОСОБА_1 просить зменшити розмір аліментів, які утримуються з ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23.11.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з розміру 1/4 частини до розміру 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття; відкликати виконання виконавчого листа Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23.11.2022 №742/745/22; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн; зменшити розмір аліментів, які утримуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.09.2023 №742/845/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з розміру 1/4 частини до розміру 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття; відкликати виконання виконавчого листа Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.09.2023 №742/845/23; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.04.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів задоволено повністю. В обґрунтування рішення суд прийшов до висновку, що позивач має на утриманні двох малолітніх дітей та з його заробітку стягується половина на утримання двох дітей, тому при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі судом зменшено стягуваний розмір аліментів з 1/4 частини до 1/6, що на думку суду є розумним, не суперечить нормам матеріального права та буде справедливим балансом щодо захисту прав. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 05.04.2024 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . За доводами скарги оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, матеріали справи не містять жодного доказу щодо неможливості позивача сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, а рішення суду не містить посилань на докази, якими б підтверджувались ці обставини. В обґрунтування скарги заявниця посилається на те, що позивачем не було надано доказів погіршення його майнового стану, а факт наявності іншої дитини від іншого шлюбу не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, адже батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Зазначає, що раніше визначений судом розмір аліментів на утримання дитини, які стягуються з позивача, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні ще одну дитину, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини заявниці та суперечитиме її інтересам. В апеляційній скарзі посилається, що позиція відповідачки ОСОБА_3 , яка не заперечувала проти зменшення розміру аліментів, не є визначальною у даній справі і не була достатньою підставою для задоволення позову, оскільки така позиція суперечить інтересам не лише дитини заявниці, а й інтересам її дитини. Разом з тим, звертає увагу, що визнання позову відповідачкою ОСОБА_3 обґрунтовується тим, що даний позов спрямований виключно проти апелянтки та її дитини з метою зменшити утримання саме дитини апелянтки, оскільки задоволення цього позову для відповідачки ОСОБА_3 носить формальний характер, бо фактично ніяким чином не вплине на утримання їх спільної з позивачем дитини. Крім того, позивач та відповідачка ОСОБА_3 є подружжям, шлюб між ними не розірваний, і вони продовжують проживати за однією адресою повноцінним подружнім життям, однією сім`єю, мають спільний бюджет, тому навіть стягнення аліментів на утримання дитини з чоловіка на користь його дружини не змінює загального фінансового стану їх сім`ї. Вважає, що таке стягнення аліментів є формальним. Таким чином позивач та відповідачка ОСОБА_3 намагаються зменшити загальні витрати їх сім`ї за рахунок зменшення розміру утримання дитини від першого шлюбу. В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення суду ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме те, що суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, хоча справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, на що заявниця звертала увагу у своєму відзиві, однак суд це залишив поза увагою. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Чумак В.П. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.04.2024. Посилається на законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційної скарги. Доводи відзиву зводяться до того, що позиція апелянтки щодо заперечення про зменшення розміру аліментів є безпідставною, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення про зменшення розміру аліментів врахував інтереси обох малолітніх дітей. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 до суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 8). 14.12.2022 Прилуцьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на підставі виконавчого листа №2/742/745/22 виданого Прилуцьким міськрайонним судом від 23.11.2022, головним державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №70414931, згідно якого з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання їхньої спільної дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до досягнення дитини повноліття (а.с. 11-12). Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 являються батьками сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9). 29.09.2023 старшим державним виконавчецем Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі судового наказу № 2-н/742/845/23 виданого 25.09.2023 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 заробітку платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13-14). Матеріали справи містять копію довідки № 356 від 26.10.2023, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 10). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач має на утриманні двох малолітніх дітей та з його заробітку стягується половина на утримання двох дітей, тому при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі судом зменшено стягуваний розмір аліментів з 1/4 частини до 1/6, що на думку суду є розумним, не суперечить нормам матеріального права та буде справедливим балансом щодо захисту прав. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, враховуючи наступне. Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до положень ч. 1 ст. 192 СК України та роз`яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, законодавцем чітко встановлена наявність конкретних підстав для зміни розміру аліментів. З аналізу ст. 181, 192 СК України вбачається, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Приписами ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є батьком дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на яких за рішеннями судів стягнуто аліменти на кожного в розмірі по 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до досягнення дитини повноліття, рішення звернуті до виконання. Обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення розміру аліментів на утримання дітей з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) на утримання кожної дитини, позивач зазначив, що наразі розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання двох дітей, сумарно складає 1/2 частину доходу та задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір аліментів, які із нього стягуються на утримання дітей, сукупно становить половину доходу позивача за місяць. У постанові Верховного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 зазначено, що ст. 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів. Тобто народження у заявника у іншому шлюбі дитини відповідно до положень ст. 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України). Відповідно до ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір аліментів, які стягуються з боржника, не повинен перевищувати 50% заробітної плати цієї особи. Встановлено, що позивач має на утриманні двох малолітніх дітей, тобто згідно судових рішень з його заробітку (доходу) стягується половина на утримання двох дітей. Таким чином, місцевий суд прийшов до правильного висновку про зменшення розміру аліментів з 1/4 частини до 1/6 на утримання неповнолітніх дітей, що є розумним та не суперечить нормам матеріального права. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано доказів погіршення його майнового стану, а факт наявності іншої дитини від іншого шлюбу та позиція відповідачки ОСОБА_3 , яка не заперечувала проти зменшення розміру аліментів, не є достатніми підставами для зменшення розміру аліментів, а також посилання у скарзі на те, що даний позов спрямований виключно проти Жовнер Н. та її дитини з метою зменшити утримання саме її дитини, не спростовують правильних висновків суду щодо наявності підстав для зменшення розміру аліментів. Разом з тим ч. 3 ст. 376 ЦПК України містить перелік порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового. Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими. Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України). Відповідно до пункту 3 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, зокрема, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження. Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин. Так, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (пункт 1 частини перша та друга статті 274 ЦПК України). У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (пункт 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України). При цьому законодавцем визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 7 частини третьої статті 376 ЦПК України). У справі, що переглядається, предметом спору є зменшення розміру аліментів на дітей. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 16). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року в справі № 682/2454/22-ц (провадження № 61-10748св23), зроблено висновок про те, що ураховуючи предмет та правові підстави позову у цій справі (зменшення розміру аліментів), вона є справою, що виникає із сімейних правовідносин, а отже, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження. Аналогічний правовий висновок щодо вирішення вказаного процесуального питання викладено в постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 752/1058/23. Усупереч вищенаведеним нормам процесуального права та правовим висновкам Верховного Суду суд першої інстанції розглянув і вирішив справу у спорі, що виникає із сімейних правовідносин, в порядку спрощеного позовного провадження. У даній справі спір виник із сімейних відносин та не стосувався стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплати додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів, зміни способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділу майна подружжя, а тому ця справа не могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.04.2024 з ухваленням нового рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 ч. 3 п. 7, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 квітня 2024 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів задовольнити. Зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі виконавчого листа № 2/742/745/22 виданого 23.11.2022 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу). Зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.09.2023 №2-н/742/845/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу). Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1073,60 грн за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1073,60 грн за розгляд справи в суді першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Повний текст судового рішення складено 06.06.2024. Головуючий Судді :