Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/2740/25

Дата документу 30.04.2026 Справа № 332/2740/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №332/2740/25 Головуючий у 1-й інстанції: Завіновська А.П. Провадження № 22-ц/807/879/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Железняк Лариси Володимирівни на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, - ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Позовні вимоги мотивуючи тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому шлюб між сторонами було розірвано. 17 вересня 2014 року рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , стягнуто аліменти у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14 серпня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Цим же рішенням суду з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частки всіх його видів прибутку, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , трьох років, починаючи стягнення з 14 серпня 2014 року. Обов`язок сплати аліментів на утримання колишньої дружини припинився 28 січня 2016 року, у зв`язку з досягненням дитиною трирічного віку. 29 листопада 2017 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_4 . Від даного шлюбу позивач має малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, на утриманні позивача перебуває малолітня донька його дружини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, на утриманні позивача перебуває троє неповнолітніх дітей та дружина, яка на даний час також не працює, всі вони потребують значного матеріального забезпечення, що є істотною обставиною, яка значно збільшила його фінансове навантаження, а отже наразі обставини змінилися так, що він не взмозі сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 у визначеному рішенням суду розмірі. На підставі вищевикладеного, позивач просив зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів його доходу до 1/8 частини всіх видів його прибутку, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року задоволено частково. Розмір аліментів, визначений рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2014 року зменшено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у виді 1/5 частки заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Железняк Лариси Володимирівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що зміна сімейного стану позивача, а саме укладення шлюбу з іншою жінкою, народження дитини від іншого шлюбу, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни (зменшення) розміру аліментів, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами погіршення у зв`язку з цим його майнового стану, як і народження іншої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Майже 7 років тому, позивач вступив у повторний шлюб ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у нього народився син ОСОБА_8 . Тож у ОСОБА_1 зазначені у позові сімейні обставини існували з 2017-2019. Однак, ці обставини тоді не спонукали його звернутись із позовом про зменшення аліментів на сина ОСОБА_7 . Зазначає, що суд першої інстанції лише на підставі факту народження в позивача іншої дитини дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, що суперечить прецедентній практиці Верхового Суду. Надані позивачем докази про його доходи, зазначені державним виконавцем в розрахунку заборгованості по аліментам, навпроти свідчать про достатній рівень грошового забезпечення та спроможність сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. А утримання доньки дружини ОСОБА_9 взагалі не є обов`язком позивача, як і утримання його дружини, яка самостійно може влаштуватися на роботу. Крім того, мати ОСОБА_6 ОСОБА_10 є одинокою матір`ю, і тому отримує матеріальну допомогу від держави. Водночас відповідачка ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 є внутрішньо-переміщеними особами, в м. Запоріжжі власного житла не мають, а тому відповідачка несе витрати на оренду житла, а також регулярне лікування сина, у зв`язку з наявною у останнього родовою травмою (сколіоз). Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу ОСОБА_1 було направлено в електронний кабінет представнику ОСОБА_1 адвокату Усковій І.І. 17 березня 2026 року 6:24:38 ( т. 2 а.с. 36). Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частину шосту статті 19 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 460-1X від 15 січня 2020: в редакції Закону № 3831-1X від 19 червня 2024 року відповідно до якої малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства ( материнства) Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн (3328,00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Встановлено, що предметом позову в цій справі є зменшення розміру аліментів стягнутих раніше за рішенням суду на утримання неповнолітньої дитини. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та враховуючи зміни в п. 3 ч. 6 статті 19 ЦПК України в редакції Закону № 3831-1X від 19.06.2024, що дана справа відноситься до малозначних справ, тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 та 3 частини шостої статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Задовольняючи частково позов, суд першої станції вважав доведеним факт зміни матеріального становища позивача внаслідок народження у другому шлюбі сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Зазначене підтверджує наявність підстав, передбачених статями 192 СК України, для зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача за рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2014 року (справа №315/1090/14-ц), а саме 1/4 частки на 1/5 частку від усіх доходів заробітку (доходу) позивача щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Визначений розмір аліментів на утримання дитини, з урахуванням доходів позивача зазначених виконавцем в розрахунку заборгованості по аліментам, забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та відповідатиме її потребам, при цьому не порушить права іншої дитини, народженої у іншому шлюбі, так і права позивача. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 31.01.2025 року Оріхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 14). В подальшому шлюб між сторонами розірвано. 17.09.2014 року рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , стягнуто аліменти у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14 серпня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Цим же рішенням суду з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частини всіх його видів прибутку, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , трьох років, починаючи стягнення з 14 серпня 2014 року (а.с. 155-156). На підставі рішення Гуляйпільським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист № 315/1090/14-ц, який перебуває на примусовому виконанні. 29.11.2017 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_4 (а.с. 5). Від даного шлюбу позивач має малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 09 січня 2019 року Гуляйпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (а.с. 6). У ОСОБА_4 є донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 13 липня 2016 року Гуляйпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (а.с. 7). Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 13 жовтня 2022 року ОСОБА_10 , її чоловік ОСОБА_2 повністю забезпечує її малолітню доньку ОСОБА_6 (а.с. 8). З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України за № 00016868618 від 13 липня 2016 року, відомості про батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 17). Згідно з довідкою Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості за № 2318 від 14.05.2025 року, ОСОБА_10 не зареєстрована у Запорізькій філії Запорізького обласного центру зайнятості, як безробітня. Допомогу по безробіттю не отримує, та в інших центрах зайнятості України на обліку не перебуває (а.с. 18). Актом про фактичне проживання осіб зазначено, що ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 з 23 жовтня 2022 року мешкають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19). Згідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом № 315/1090/14-ц, виданим Гуляйпільським районним судом Запорізької області 01.10.2014 року, ОСОБА_2 станом на квітень 2025 року не має заборгованості по аліментам (а.с. 20-21). З довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 12.12.2023 року за № 2326-5003064333 та за № 2326-5003064335 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є внутрішньо переміщеними особами (а.с. 77, 78). З договору оренди квартири від 16 березня 2024 року, вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 є орендарем квартири (а.с. 82-87). З виписного епікризу мультидисциплінарної реабілітаційної команди вбачається, що ОСОБА_3 перебував на амбулаторному лікуванні з 26.07.2024 по 15.08.2024 року з діагнозом: S-подібний скаліоз грудо-поперекового відділу хребта І ст., кіфоз 2 ступеню, плоско-вальгусна деформація обох стоп 1-2 ст. (а.с. 88-89). З консультативних висновків дитячого ортопеда вбачається, що ОСОБА_3 проходив обстеження у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Діасервіс» та в КНП «Міська дитяча лікарня № 5» Запорізької міської ради (а.с. 90-92). Відповідно до консультативного висновку спеціаліста ОСОБА_3 було призначено курси масажу, на підтвердження чого, представником відповідача надано квитанцію про оплату вказаних послуг, а також квитанцію щодо сплати послуг за відвідування ОСОБА_3 фітнес клубу «Тонус» (а.с. 133-135, 190-191). З висновку оцінки потреб сім`ї вбачається, що діти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зазнали психологічного насильства внаслідок внутрішнього переміщення та проживання в умовах війни (а.с. 106-110). З довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 01.08.2025 року за № 2330-5003753284, 2330-5003753321 та за № 2330-5003753305 встановлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є внутрішньо переміщеними особами та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 та довідки до акту огляду медико-соціальної експерС.) є інвалідом І групи «Б» (а.с. 116, 118). На підтвердження фінансового навантаження позивача, представником надано документи щодо лікування дітей, які перебувають на його утриманні, а саме: УЗД щитоподібної залози ОСОБА_5 , УЗД гепатопанкреатодуоденальної зони Куріленка І.А., УЗД наднирників ОСОБА_5 , копії оглядів педіатром ОСОБА_5 16.09.2025 року, 06.10.2025 року, 19.11.2025 року, 21.11.2025 року, УЗД щитоподібної залози ОСОБА_6 , УЗД гепатопанкреатодуоденальної зони Забави С.І., УЗД наднирників ОСОБА_6 , копії оглядів педіатром ОСОБА_6 02.10.2024 року, 09.09.2025 року, 16.09.2025 року, 19.11.2025 року, 21.11.2025 року, та копії з їх медичних карток (а.с. 157-183). Між сторонами виник спір про зменшення розміру стягнення аліментів на неповнолітнього сина, у визначеному раніше за рішенням суду розмірі, через зміну сімейного стану позивача, що спричинило зміну і матеріального стану, оскільки зазначена обставина очевидно потребує додаткових фінансових витрат. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі N 727/1599/22 (провадження N 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі N N 682/2454/22 (провадження N 61-10748св23), від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462\23 ( провадження № 61-6943 св24) Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2014 року «справа №315/1090/14-ц) з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його прибутку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 14 серпня 2014 року. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_10 народився син ОСОБА_12 від іншого шлюбу з ОСОБА_10 . Отже у нього на утриманні перебувають двоє дітей і непрацююча дружина, а також неповнолітня дитина дружини ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено, що другому шлюбі у ОСОБА_2 народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Задовольняючи частково позов шляхом зменшення розміру частки заробітку, який стягується з позивача рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2014 (справа №315/1090/14-ц) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/5 частини заробітку, суд урахував, що змінився сімейний стан ОСОБА_1 , а саме народилася ще одна дитина від іншого шлюбу з ОСОБА_10 , син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на утриманні батька на рівні із спільним з відповідачкою сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважав, що з такою зміною сімейного стану змінився і майновий стан позивача, та, оцінивши докази, надані сторонами, виснував, що вказані обставини є достатньою підставою для зменшення розміру стягуваних із позивача аліментів на користь відповідачки на утримання сина з 1/4 до 1/5 частини його заробітку. У апеляційній скарзі відповідачка посилається на те, що суд першої інстанції неправильно визначив норму права, що підлягає застосуванню та не застосував висновки Верховного Суду про те, що зміна сімейного стану позивача, зокрема народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Апеляційний суд не бере до увага вказані доводи апеляційної скарги. Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову це обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову потрібно відрізняти правові підстави позову ( правове обгрунтування позову) правову кваліфікацію обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеними у позовній заяві правовим обгрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно із принципом jura novit cuia («суд знає закон») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Такий підхід є сталим та знайшов відображення, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), від 23 листопада 2022 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-205 цс21), від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23 (провадження № 12-25 гс24). Тож для суду під час визначення меж судового розгляду є визначальними фактичні підстави позову, наведені у поданій позовній заяві, а саме посилання на наявність обставин для зменшення розміру аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 1/4 до 1/8 частини заробітку позивача. Суд у його процесуальній діяльності не обмежується визначеними позивачем правовими підставами позову, оскільки саме суд, керуючись принципом (суд знає закон), зобов`язаний здійснити правову кваліфікацію обставин справи під час вирішення спору. Як уже зазначалося вище, що в статті 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Суд, першої інстанції правильно встановив, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню, стаття 192 СК України. Аналіз статті 192 СК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів, і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції за наявності обставин справи, установивши зміну сімейного стану ОСОБА_1 , зокрема народження ще однієї дитини, яка перебуває на утриманні батька на рівні із спільною із відповідачкою дитиною, дійшов обгрунтованого висновку про те, що є підстави для зменшення розміру стягнутих із нього аліментів на користь відповідачки з 1/4 на 1/5 частину. У апеляційній скарзі відповідачка посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах її апеляційної скарги. Для визначення подібності правовідносин апеляційний суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197 цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктивним та об`єктивним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктивний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не є обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. У справі, що переглядається, встановлено, що народження у позивача ще однієї дитини в інших шлюбних відносинах вплинуло на майновий стан позивача та ураховано інтереси цієї дитини, яка не може бути у гіршому становищі, ніж інша дитина позивача, яка знаходиться на його утриманні, тому висновки Верховного Суду, які зазначені у апеляційній скарзі не суперечать висновкам суду першої інстанції. Розмір аліментів має бути встановлений таким чином, щоб забезпечити рівномірний та справедливий розподіл коштів на утримання усіх дітей від різних шлюбів, оскільки обидві дитини позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мають рівні права на матеріальне забезпечення від батька, що дорівнює принципу рівності прав дітей (ст.8 СК України) Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наявних у справі доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Відповідно до підпунктів «б» "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині судового рішення повинен зазначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишається апеляційний судом без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін підстав для зміни розподілу судових витрат немає. Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Железняк Лариси Володимирівни - залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року -залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 30 квітня 2026 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.