Постанова 4807 № 332/5454/25

Дата документу 16.06.2026 Справа № 332/5454/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 332/5454/25 Головуючий у 1-й інстанції: Завіновська А.П. Провадження № 22-ц/807/1280/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Батюга Вікторії Сергіївни на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів на неповнолітніх дітей, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника, адвоката Батюга Вікторії Сергіївни звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру стягнення аліментів, шляхом їх зменшення, який в подальшому уточнив (а.с.31-40). В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 21.03.2025 року судовим наказом Заводського районного суду м. Запоріжжя з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12.03.2025 і до досягнення дитиною повноліття. 04.08.2025 року за вказаним судовим рішенням відкрито виконавче провадження. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 08 лютого 2017 року рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуті аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини доходу платника аліментів, щомісячно, з усіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 25.01.2017 року. Цим же рішенням суду з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуті аліменти на утримання дружини у розмірі 1/4 частки всіх його видів доходу, до досягнення дитиною ОСОБА_6 , трьох років, починаючи стягнення з 25 січня 2017 року. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано. 15.03.2017 року за вказаним судовим рішенням відкрито виконавче провадження № 53567972. Отже, з ОСОБА_1 в примусовому порядку стягуються аліменти на двох малолітніх дітей по 1/4 частці заробітку (доходу) щомісячно, що в сукупності складає 1/2 частину доходів позивача, що на думку позивача не узгоджується нормами Сімейного кодексу та судової практики, за яких на двох дітей стягується по 1/3 частці доходу платника аліментів. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд зменшити розмір аліментів, утриманих з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2025 року у справі № 332/1305/25 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12.03.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, на 1/6 частину з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно з моменту звернення до суду з цією позовною заявою до досягнення дитиною повноліття. на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2017 року у справі № 332/285/17 на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 25.01.20217 року, на 1/6 частину з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитини відповідного віку, щомісячно з моменту звернення до суду з цією позовною заявою до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2026 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Батюга Вікторії Сергіївни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є неврахування судом належно підтвердженого факту погіршення матеріального становища платника аліментів. Суд першої інстанції не надав належної оцінки витребуваному доказу у справі, а саме відповіді органу ДПС України, відповідно до якої, протягом 2025 року лише у січні 2025 року апелянт мав дохід. Вказує, що суд формально підійшов до розгляду справи та не врахував, що враховуючи тяжке матеріальне становище, стягнення за двома судовими рішеннями по 1/4 частки заробітку на кожну дитину, що разом на двох дітей складає 1/2 доходів є надмірним фінансовим тягарем для платника аліментів. Наголошує, що пояснення, надані одним із відповідачів щодо способу життя та доходів позивача, які суд першої інстанції поклав в основу прийнятого рішення не відповідають дійсності та не підтверджені належними у справі доказами. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 29 квітня 2026 року та апеляційну скаргу відповідачу ОСОБА_3 доставлено до її електронного кабінету 02 травня 2026 року, про що свідчить довідка працівника Запорізького апеляційного суду (а.с 207), а відповідачу ОСОБА_2 направлено засобами поштового зв`язку, супровідний лист від 30.04.2026 (а.с. 206). Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частину шосту статті 19 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 460-1X від 15 січня 2020: в редакції Закону № 3831-1X від 19 червня 2024 року відповідно до якої малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства ( материнства). Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн (3328,00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Встановлено, що предметом позову в цій справі є зміна розміру стягнення аліментів, шляхом їх зменшення. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та враховуючи зміни в п. 3 ч. 6 статті 19 ЦПК України в редакції Закону № 3831-1X від 19.06.2024, що дана справа відноситься до малозначних справ, тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 та 3 частини шостої статті 19 ЦПК України Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 в належний процесуальний спосіб не довів суду законних підстав для зменшення розміру аліментів, як на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і на користь відповідачки ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.19). 21.03.2025 року судовим наказом Заводського районного суду м. Запоріжжя з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12.03.2025 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 47-48). 04.08.2025 року за вказаним судовим рішенням відкрито виконавче провадження № 78755098 (а.с. 27). ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Прізвище дитини в подальшому змінено, що сторонами не заперечувалось (а.с. 18). 08 лютого 2017 року рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуті аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини доходу платника аліментів, щомісячно, з усіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 25.01.2017 року. Цим же рішенням суду з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуті аліменти на утримання дружини у розмірі частки всіх його видів доходу, до досягнення дитиною ОСОБА_6 , трьох років, починаючи стягнення з 25 січня 2017 року (а.с. 45-46). Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано. 15.03.2017 року за вказаним судовим рішенням відкрито виконавче провадження № 53567972 (а.с. 27). Виходячи з довідки, виданої Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради від 08.07.2025, ОСОБА_3 перебувала на обліку з 01.12.2023 по 30.06.2025, їй призначено допомогу при народженні дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 83). Згідно відповіді Відділення поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 06.08.2025 року, за заявою ОСОБА_8 (матері відповідачки ОСОБА_3 ) було здійснено вихід за адресою мешкання ОСОБА_1 , в ході проведення перевірки двері відчинила мати останнього, яка підтвердила, що її син наразі перебуває на території іншої держави, а саме Норвегії у місті Бери (а.с. 84). З відповіді Головного управління ДПС у Запорізькій області (м. Запоріжжя) Державної податкової служби України від 12.02.2026 року за № 2294/5/08-01-12-03-04 вбачається, що у січні 2025 року ОСОБА_1 від ДНЗ «Запорізький ПЛС» отримав стипендію в розмірі 1 250 грн, за період з лютого по грудень 2025 року інформація про доходи ОСОБА_1 , відсутня (а.с. 150-151). З розрахунку заборгованості за виконавчим провадженням № 53567972, наданого Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_9 станом на лютий 2026 року в сумі 125 726,02 гривень (а.с. 163). З розрахунку заборгованості за виконавчим провадженням № 78755098, наданого Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 станом на лютий 2026 року в сумі 74 966,45 гривень (а.с. 164). Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. За змістом частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі N 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі N 554/3355/20 сформовано висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року в справі № 522/8836/23, від 27 листопада 2024 року в справі № 613/1404/23. Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру стягнення аліментів, шляхом їх зменшення, позивач вказував, що у нього змінився матеріальний стан, тому покладання на нього обов`язку зі сплати аліментів на обох дітей в загальному розмірі 1/2 від доходів платника створило для нього надмірний фінансовий тягар, що є більшим ніж встановлений законом розмір аліментів на двох дітей - 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу). Крім того, вказував на суттєве погіршення його матеріального становища. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Встановлено, що в ході судового розгляду, у порядку задоволення клопотання представника позивача, судом першої інстанції було витребувано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за виконавчими провадженнями та відомості ДПС України щодо джерел/сум нарахованих доходів позивача за 2025 рік. Відповідно до відомостей, наданих Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, вказано, що єдиним джерелом доходу позивача у 2025 році була стипендія у розмірі 1250 грн, яку він отримував один місяць у січні 2025 року. Відомостей про отриманий дохід з лютого по грудень немає (а.с. 151). Досліджуючи наданий державним виконавцем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № 53567972 встановлено, що з червня 2022 року по серпень 2023 року позивач не мав доходів, натомість для обрахунку суми аліментів, яка підлягає стягненню, державним виконавцем застосовувались показники середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості. У подальшому, у відомостях про дохід значилась отримувана позивачем стипендія, яка нараховувалась йому з вересня 2023 року по січень 2025 року. Починаючи з лютого 2025 року розрахунок знову здійснювався за показниками середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості у зв`язку з відсутністю доходів у платника аліментів, так за грудень 2025 року, лютий 2026 року середня заробітна плата працівника для цієї місцевості становила 28 620 грн сума аліментів, яка підлягає стягненню на кожну дитину щомісячно становить - 7155 грн ( 28620 /1/4)(а.с. 163). Сукупний розмір аліментів які стягуються за ВП № 53567972 та за ВП № 78755098 у лютому 2026 року, на час проведення розрахунків, на обох дітей становить загалом 14310,00 грн на місяць. За обома виконавчими провадженнями наявна заборгованість 125726,02 грн та 74966,45 грн відповідно. З жовтня 2025 року позивачем у виконавчому провадженні № 53567972 була частково погашена заборгованість у розмірі 9060,00 грн, що відображено у розрахунку та відповідає наданим у справі поясненням позивача. Таким чином, з наданих доказів вбачається, що на час звернення позивача із позовною заявою про зменшення розміру стягуваних аліментів, ОСОБА_1 втратив єдине джерело доходу у вигляді стипендії, що говорить про погіршення його матеріального становища. Крім того, судовим наказом та судовим рішенням з позивача було стягнуто по 1/4 частині доходів на кожну з двох дітей. Відповідно до ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження", розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2026 рік" установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень; працездатних осіб - 3328 гривень. Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», загальний розмір усіх відрахувань із заробітку не може перевищувати 50% ( а в окремих випадках-70%) доходу, отже, стягнення по на кожну дитину фактично призводить до граничного або надмірного рівня відрахувань, що суперечить принципу пропорційності. Порушується баланс між інтересами дітей та правом боржника на гідний рівень життя, адже Конституція України ( ст. 48) гарантує кожному право на достатній життєвий рівень. Надмірне навантаження у вигляді кількох відрахувань по частки ставить боржника у становище матеріальної неспроможності, що порушує баланс між правом дітей на утримання і правом платника на гідні умови існування. Принцип рівності утримання дітей не означає автоматичного множення частки, тобто як вже зазначалося вище частки у доходу традиційно застосовується до однієї дитини (ст. 183 СК України), для двох дітей і більше дітей законом передбачено зменшення частки до 1/3 на двох дітей, до - на трьох і більше дітей. Таким чином, стягнення по 1\4 частки на кожну дитину призводить до надмірного тягару. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вказані обставини не взяв до уваги та дійшов хибного висновку про залишення позову без задоволення, зазначивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо зміни його матеріального стану, що було б підставою для зменшення розміру аліментів, які визначені судовим наказом Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2025 року у справі № 332/1305/25 та судовим рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2017 року у справі № 332/285/17. Доводи відповідачки ОСОБА_3 викладені нею у відзиві на позовну заяву, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки факт покращення матеріального стану платника аліментів у зв`язку з його можливим виїздом за кордон до Норвегії у місто Бери є лише припущеннями та не підтверджуються наявними у справі доказами. За таких обставин, зважаючи, що при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати як інтереси обох дітей, на користь яких будуть стягуватися аліменти, так і інтереси платника аліментів, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), на 1/6 частину з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитини відповідного віку, щомісячно із дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття. При цьому колегія суддів зауважує, що аліменти у розмірі 1/6 частини на кожну дитину, які стягуються з урахуванням середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості (у зв`язку з відсутністю джерел доходу платника) перевищують мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, а відтак це не призведе до обмеження прав доньки ОСОБА_10 та сина ОСОБА_11 , оскільки буде становити 4770 грн щомісячно на кожну дитину виходячи із розміру доходу середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості 28620 грн. Такий розмір аліментів, на переконання колегії суддів є розумним, справедливим та співмірним, оскільки дозволяє, з одного боку, забезпечити належний рівень утримання двох дітей позивача, а з іншого не позбавляє його можливості задовольняти власні життєві потреби. Аргументи апеляційної скарги є виправданими. Слід зауважити, що в разі зміни матеріального стану платника аліментів, одержувачі аліментів не позбавлені права звернутися до суду щодо їх збільшення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, перерозподіл судових витрат вирішується відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір". За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати позивача по оплаті судового збору за подання позовної заяви (1211,20 грн) та апеляційної скарги (1816,80 грн) потрібно стягнути з відповідачок пропорційно розміру задоволених позовних вимог по 1514,00 грн з кожної. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Запорізький апеляційний суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Батюга Вікторії Сергіївни - задовольнити . Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2025 року у справі № 332/1305/25 користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно із дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08.02.2017 року у справі № 332/285/17 на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно із дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору по 1514,00 грн з кожної. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 16 червня 2026 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Кочеткова І.В. Кухар С.В.