Постанова 4818 № 619/4748/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 12 травня 2021 року м. Харків справа № 619/4748/20 провадження № 22-ц/818/2016/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 грудня 2020 року в складі судді Нечипоренко І.М., у с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 жовтня 2007 року до повноліття дитини. На підставі вказаного рішення судом видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні в Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції, ВП № 57889124. Заборгованість по аліментам відсутня. Зазначив, що його матеріальне становище погіршилось, він тимчасово не працює, соціальні виплати та допомогу по безробіттю не отримує. Крім того, 12 жовтня 2017 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , який зареєстровано в Палаці одруження № 1 Управління ЗАГС Москви, актовий запис 4329. Мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посилаючись на вказані обставини, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 з 1/4 до 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 11 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів підстави позову. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що сам факт народження малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не свідчить про погіршення матеріального стану ОСОБА_1 11 січня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована доводами, які є аналогічними доводам позовної заяви. Вважає, що народження іншої дитини, яку він зобов`язаний утримувати, свідчить про погіршення його майнового стану. 06 квітня 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 грудня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі пункту 1 частини четвертої статті 274 та частини п`ятої статті 279 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 жовтня 2007 року до досягнення дитиною повноліття. На виконання рішення 14 листопада 2014 року Дергачівським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 619/3863/18, який було пред`явлено до Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції, ВП № 57889124 (а. с. 9). Відповідно до довідки про розмір заборгованості по аліментам Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції від 13 жовтня 2020 року заборгованість по сплаті аліментів, які стягуються за виконавчим листом № 619/3863/18 - відсутня (а. с. 13). ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 , який зареєстровано 12 жовтня 2017 року в Палаці одруження № 1 Управління ЗАГС Москви, актовий запис 4329, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а. с. 12). Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а. с. 11). Відповідно до довідки Дергачівської районної філії Державного центру зайнятості Харківського обласного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України № 406 від 12 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 на обліку як безробітний не перебуває (а. с. 17). Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що він не працює, його доходи є такими, що він не спроможний виплачувати аліменти у присудженому судом розмірі та на його утриманні перебуває малолітній син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від іншого шлюбу, тобто посилався на зміну не тільки матеріального, а й сімейного стану. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК Кодексу достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що ОСОБА_1 не надав суду достатніх доказів на підтвердження погіршення його матеріального стану. При цьому судом першої інстанції враховано наявність в платника аліментів іншої малолітньої дитини, однак визначений рішення Дергачівського районного суду Харківської області розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має малолітнього сина та відсутність у ОСОБА_1 постійного та стабільного заробітку, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № справа № 760/9783/18-ц (провадження № 61-702св19). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що жодних доказів щодо погіршення стану здоров`я позивача матеріали справи не містять, а тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 є працездатною особою та має задовільний стан здоров`я. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 12 травня 2021 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді О.М.Хорошевський В.Б.Яцина