Постанова 4818 № 621/1093/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2024 року м. Харків справа № 621/1093/24 провадження № 22-ц/818/2360/24 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Мальований Ю.М., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01 травня 2024 року ухвалене у складі судді Шахової В.В.,- ВСТАНОВИВ: В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив суд ухвалити рішення, яким зменшити розмір аліментів, який визначений рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 09.01.2019 у справі № 621/2504/18, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову зазначив, що 28 серпня 2021він уклав шлюб з ОСОБА_6 та від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому, оскільки на теперішній час в його житті відбулись зміни матеріального та сімейного стану, позивач просить позов задовольнити. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 01 травня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Рішення обґрунтовано тим, що відповідно до рішення Зміївського районного суду Харківської області від 09.01.2019 по справі № 621/2504/18 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні сина у новому шлюбі, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення його доньки ОСОБА_5 та суперечитиме її інтересам. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ОСОБА_1 уклав 28.08.2021 шлюб з ОСОБА_6 Від шлюбу з ОСОБА_6 народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 29.03.2024 рішенням Харківського районного суду Харківської області у справі №635/2243/24, провадження №2/635/2360/2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.02.2024 року до досягнення дитиною повноліття, та аліменти на утримання ОСОБА_8 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 27.02.2024 року і до досягнення дитиною ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку. Апелянт зазначив, що зменшення розміру аліментів з 1/4 частини до 1/8 частини від усіх доходів, є розумним, справедливим та не суперечить нормам матеріального права. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 09.01.2019 Зміївським районним судом Харківської області по справі № 621/2504/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не меньше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.09.2018 і до досягнення дочкою повноліття. Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 уклав 28.08.2021 шлюб з ОСОБА_6 Від шлюбу з ОСОБА_6 народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 29.03.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.02.2024 і до досягнення дитиною повноліття. Також стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_8 у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 27.02.2024 і до досягнення дитиною ОСОБА_7 трирічного віку. Згідно копії свідоцтва про шлюб 25 листопада 2022 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_9 . У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК Українибатьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК Україниспособи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК Українивизначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК Українивстановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки ОСОБА_1 уклав 28.08.2021 шлюб з ОСОБА_6 Від шлюбу з ОСОБА_6 народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 29.03.2024 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.02.2024 і до досягнення дитиною повноліття. Також стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_8 у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 27.02.2024 і до досягнення дитиною ОСОБА_7 трирічного віку. Статтею 192 СК Українипередбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Колегія суддів зауважує, що сам факт народження у позивача дитини в іншому шлюбі за умови недоведеності значного погіршення майнового стану не є підставою для зменшення розміру аліментів. З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не довів погіршення майнового стану. Позивач не довів належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Подібний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) та від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21). Інші доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними та зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК Українита Закону України «Про судовий збір»не вирішувалося. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01 травня 2024 року -залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 липня 2024 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді Ю.М.Мальований Н.П.Пилипчук