Постанова Київський апеляційний суд № 760/18906/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/2561/2024 Справа № 760/18906/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 21 лютого 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Діденка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Кушнір С.І. в м. Київ 14 листопада 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 01 вересня 2023 року, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Солом`янським районним судом м. Києва 01 вересня 2023 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву обґрунтовував тим, що після отримання 16 вересня 2023 року на електронну пошту копії вказаного судового наказу стали відомі істотні для справи обставини, що не були встановлені судом під час розгляду справи. Вказував, що при видачі судового наказу не враховано, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року в справі № 2-2676/11 ОСОБА_4 було відмовлено в позові до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, дане рішення позивачем не оскаржено, підстави, з яких позивачу було відмовлено в позові, не змінилися. Рішення розглядалось за позовом між тими самими сторонами та стосовно того ж предмету спору, тому у видачі судового наказу необхідно було відмовити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України. Вказану обставину ОСОБА_4 від суду приховала і не повідомила. По-друге, разом з батьком ОСОБА_1 проживає та перебуває на повному його матеріальному утриманні старший син сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який наразі навчається у вищому навчальному закладі, і ОСОБА_4 не надає матеріальної допомоги на його утримання. Про даний порядок розподілу обов`язків з утримання дітей сторони домовились при розірванні шлюбу 08 листопада 2009 року, вказану обставину ОСОБА_4 суду також не повідомила. Вказував, що заявником приховано від суду, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, єдиним його доходом є пенсія по інвалідності, більшу суму доходу він витрачає на матеріальне забезпечення старшого сина. При цьому ОСОБА_1 працює, має регулярний стабільний дохід та наразі проживає з молодшою дитиною в квартирі, що належить відповідачу на праві власності, однак не сплачує комунальні платежі, внаслідок чого утворився борг. При цьому в провадженні суду перебуває справа № 760/21191/21 за позовом ЖБК «Марс-5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, остаточне рішення по даній справі судом не прийнято. На підставі вищевикладеного просив скасувати судовий наказ та відмовити у видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів, роз`яснити заявнику його право звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, вирішити питання про поворот виконання судового наказу. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу частково задоволено, скасовано судовий наказ від 01 вересня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави судового збору в сумі 268,40 грн., в іншій частині вимог заяви відмовлено. ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, скасувати судовий наказ від 01 вересня 2023 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що 13 листопада 2023 року представником ОСОБА_1 подано клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку з зайнятістю в інших справах, які були призначені раніше, однак справу було розглянуто та ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 . В ухвалі зазначено, що представник заявника подав клопотання про відкладення розгляду справи, а інші учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. Наводив зміст п. 2 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 233 ЦПК України, вказував, що судом не було визнано надані адвокатом докази неможливості явки в судове засідання неповажними. Також, всупереч п. 3 ч. 3 ст. 233 ЦПК України суд першої інстанції розглянув справу в першому ж судовому засіданні без участі заявника та його представника. Посилаючись на ч. 1 ст. 199 СК України, наголошував, що судом першої інстанції при видачі судового наказу та постановленні ухвали від 14 листопада 2023 року не враховано проживання з ОСОБА_1 старшого сина сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на повному матеріальному утриманні ОСОБА_1 , і що заявник ОСОБА_4 не надає матеріальної допомоги на утримання старшого сина, не бере участі в його грошовому забезпеченні, оплаті навчання. Вказував, що судом першої інстанції не надано вірної оцінки доказам, поданим сторонами, а саме, що ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 фактично проживають за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , заявник працює, має регулярний стабільний дохід, а ОСОБА_1 не працює, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства. Вважав, що судом не надано належної оцінки та не прийнято до уваги наявності домовленостей між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо утримання дітей кожним із них. Від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просила залишити апеляційну скаргу без задоволення. Посилалась на те, що боржником не надано доказів на підтвердження витрат на утримання спільного повнолітнього сина, як і не вказано обсягу витрат на його утримання. Матеріали справи містять лише довідку про те, що ОСОБА_5 є студентом заочної форми навчання, жодних доказів понесення витрат на утримання сина безпосередньо боржником матеріали справи не містять. Жодні домовленості сторонами щодо порядку розподілу обов`язків з утримання дітей після розірвання шлюбу не погоджувалися. Отже, безпідставним є твердження боржника щодо нібито свідомого приховування певних домовленостей між сторонами. У той же час, обставини, наведені заявником в якості нововиявлених, були відомі заявнику під час розгляду справи, не входять до предмета доказування в справі та не могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь в справі, оскільки ч. 5 ст. 183 СК України, п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України розмір аліментів, які присуджуються за судовим наказом, чітко зафіксований і не залежить від таких обставин, як перебування на його утриманні інших осіб. Звертала увагу на неправдивість повідомленої заявником інформації, зокрема належності йому квартири, з даного приводу ОСОБА_1 звертався до суду з позовом, проте рішенням суду від 31 серпня 2023 року йому було відмовлено в позові. Повідомляючи про наявність другої групи інвалідності, боржник не надав суду докази, що це є перешкодою для працевлаштування та отримання доходу, отже, інвалідність не є підставою для несплати аліментів. Непрацездатність інваліда, неможливість забезпечити своє утримання власними коштами не позбавляє його обов`язку зі сплати аліментів. В переліку видів заробітної плати та інших доходів, з яких здійснюється утримання аліментів на неповнолітніх дітей, вказано, що до таких доходів відносяться всі види пенсій та допомог по тимчасовій непрацездатності. Таким чином, наведені боржником обставини не є нововиявленими, а тому відсутні підстави для скасування судового наказу в частині стягнення аліментів. Наводила правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року в справі № 308/4214/18, від 23 грудня 2019 року в справі № 344/10971/16-ц. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції частково задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами в частині стягнення з нього судового збору в дохід держави в розмірі 268,40 грн., оскільки ОСОБА_1 надано суду копію пенсійного посвідчення, яким встановлено інвалідність ІІ групи, і відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю першої та другої групи. Апеляційний суд враховує, що хоча ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в цілому, аргументів проти висновків суду першої інстанції в цій частині його апеляційна скарга не містить. Залишаючи без задоволення заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами в частині стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що наведені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими обставинами, а відтак відсутні підстави для скасування судового наказу від 01 вересня 2023 року по справі №760/18906/23 в частині стягнення аліментів. Апеляційний суд погоджується із такими висновками, виходячи із наступного. В заяві про видачу судового наказу, поданій до суду в серпні 2023 року, ОСОБА_6 посилалася на те, що перебувала з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею за адресою АДРЕСА_1 та повністю перебуває на її утриманні, а батько ОСОБА_1 належної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Просила видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку від дня звернення із заявою і до досягнення дитиною повноліття. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ( ОСОБА_6 ) перебували в зареєстрованому шлюбі з 15 червня 2007 року, розірваному рішенням Солом`янського районного суду м. Києва 08 листопада 2010 року (а. с. 4 - 5). Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2010 року в справі № 2-2571-1/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу встановлено, що сторони мають двох малолітніх синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5). Копія свідоцтва про народження молодшого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додана до заяви ОСОБА_6 про видачу судового наказу (а. с. 6). 01 вересня 2023 року за заявою ОСОБА_6 Солом`янським районним судом м. Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 268,40 грн. (а. с. 11). До заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, поданої в жовтні 2023 року, ОСОБА_1 додано: копію рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року в справі № 2-2676/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, яким в позові про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку відмовлено (а. с. 32 - 34); копію ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року, яким відмовлено ОСОБА_4 у видачі судового наказу про стягнення на її користь аліментів на утримання дитини з ОСОБА_1 на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України (а. с. 36); копію пенсійного посвідчення ОСОБА_1 , згідно якого він є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, термін дії довічно (а. с. 37); копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а. с. 38); копію студентського квитка ОСОБА_5 , виданого 12 жовтня 2021 року терміном дії до 30 червня 2025 року, згідно якого ОСОБА_5 навчається на аерокосмічному факультеті Національного авіаційного університету, денна форма навчання (а. с. 39); копію ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2021 року в справі № 760/21191/21 про відкриття спрощеного позовного провадження в справі за позовом ЖБК «МАРС-5» до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості (а. с. 40). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Крім того, до апеляційної скарги ОСОБА_1 надано нові докази, які не досліджувалися судом першої інстанції: копія договору купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 від 22 червня 2009 року, укладеного ОСОБА_9 з ОСОБА_1 , копія довідки Національного авіаційного університету від 16 жовтня 2023 року № 127, виданої ОСОБА_5 в тому, що він навчається на заочній формі навчання на 3 курсі за напрямком підготовки/спеціальністю 272 «Авіаційний транспорт» освітнього ступеня бакалавр в ННІНО НАУ, термін навчання з 01 лютого 2023 року до 28 лютого 2026 року. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. В постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19 (провадження № 61-17391св20), від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21), від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18 (провадження № 61-106св21) зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Заявником не надано доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з об`єктивних причин, що не залежали від нього, під час розгляду справи судом першої інстанції, не надано клопотання про поновлення строку для прийняття нових доказів та клопотання про прийняття нових доказів апеляційним судом. За наведених обставин та згідно вимог ст. 367 ЦПК України апеляційний суд не вбачає підстав для прийняття нових доказів та надання їм оцінки. Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. За змістом п. п. 4, 5 ч. 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Відповідно до частин першої, сьомої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Згідно з частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Судовий наказ видано відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, а тому його може бути переглянуто за нововиявленими обставинами. Відповідно до ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Таким чином, нововиявленими обставинами за своєю суттю є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Отже, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423, п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом, не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а строк звернення з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами починає перебіг із дня, коли заявник дізнався або міг дізнатися про існування цих нововиявлених обставин, які йому не були відомі на час розгляду справи. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Обставини, які відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Отже, підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Таким чином перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (Pravednaya v. Russia, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Звернувшись до суду з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 в якості однієї із нововиявлених обставин зазначає ту обставину, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 17 березня 2011 року у справі №2-2676/11 ОСОБА_4 було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом із тим, судовий наказ у справі №760/18906/23 видано на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що зазначене не відноситься до нововиявлених обставин у розумінні ст. 423 ЦПК України, оскільки предметом розгляду справи №2-2676/11 було стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4 до досягнення трирічного віку дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто предмет позову даної справи був іншим. Також до заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 було надано копію ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року, яким відмовлено ОСОБА_4 у видачі судового наказу про стягнення на її користь аліментів на утримання дитини з ОСОБА_1 на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України. Разом із тим, частиною 1 ст. 166 ЦПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Крім того, як на підставу скасування судового наказу за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилався на те, що він має на утриманні спільного із заявником сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявник ОСОБА_4 не надає матеріальної допомоги для утримання старшого сина, не бере участі у його забезпеченні, вихованні та утриманні, про порядок розподілу обов`язків з утримання дітей сторони домовилися при розірванні шлюбу 08 листопада 2009 року. При цьому сам він є особою з інвалідністю 2 групи, єдиний його дохід - пенсія по інвалідності, більшу частину доходу ОСОБА_1 витрачає на матеріальне забезпечення старшого сина, в той час як стягувач працює, має регулярний стабільний дохід та проживає у квартирі, яка належить ОСОБА_1 . Згідно ч. 1 ст. 180, ч. 5 ст. 183 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Суд першої інстанції вірно визначився з тим, що наведені заявником у якості нововиявлених обставин, були відомі заявнику на час розгляду справи, не входять до предмета доказування у справі та не могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі, оскільки, виходячи з аналізу ч. 5 ст. 183 СК України та п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України розмір аліментів які присуджуються за судовим наказом, чітко зафіксований і не залежить від таких обставин, як перебування на утриманні боржника інших осіб, або інвалідності боржника, або проживання стягувача у житловому приміщенні, яке, згідно доводів боржника, йому належить, або наявності іншого доходу у стягувача. Апеляційний суд враховує, що боржник ОСОБА_1 не позбавлений можливості вирішити питання участі ОСОБА_4 в утриманні повнолітнього сина ОСОБА_5 , який продовжує навчання, відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ОСОБА_4 , якщо вбачає необхідність в цьому, однак в межах видачі судового наказу про стягнення аліментів в порядку ч. 5 ст. 183 СК України та п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України дане питання вирішенню не підлягає і не впливає на правомірність стягнення аліментів на утримання іншої дитини на підставі судового наказу. Судом першої інстанції також було роз`яснено боржнику, що відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, не можуть вважатися такими, а доводи заявника свідчать про його незгоду з судовим наказом, та зводяться до переоцінки доказів, кожному з яких було надано належної оцінки судом першої інстанції, що не є підставою для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами. Отже, оскільки заявником не було доведено передбачених ст. 423 ЦПК України підстав для перегляду судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами, судом першої інстанції правомірно було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні його заяви про перегляд судового наказу у зв`язку із нововиявленими обставинами. Апеляційний суд також відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги в частині допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а саме п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, відповідно до якої суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними, та п. 3 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, відповідно до якої якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ст. 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. З урахуванням вищевикладеного, оскільки всі учасники даної справи були належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, в тому числі ОСОБА_4 - шляхом особистого ознайомлення з матеріалами справи після відкриття судом провадження за нововиявленими обставинами та призначення судового засідання (а. с. 62 - 63), ОСОБА_1 - шляхом направлення в електронний кабінет копії ухвали про відкриття провадження за нововиявленими обставинами, яка була доставлена 08 листопада 2023 року (а. с. 64), а також представник ОСОБА_1 - адвокат Горбовий В.А., оскільки ним самим зазначено відомості про дату, час і місце розгляду справи в заяві про відкладення розгляду справи (а. с. 65). Неявка учасників справи в судове засідання не призвела до неправильного вирішення питання, оскільки протилежного із доводів апеляційної скарги не вбачається. Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам ОСОБА_1 , спростовуються змістом оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в мотивувальній частині якої зазначено відповідні мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов відповідних висновків, не погодившись із аргументами боржника. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки всіх доказів та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 22 лютого 2024 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.