Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/1984/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2020 року ЛьвівСправа № 300/1984/19 пров. № А/857/937/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Гавгун С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові питання про розподіл судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, яким просив визнати протиправним і скасувати п. 47 рішення, оформленого протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 31.05.2019 року № 69, та зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому 27.11.2018 року ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано протиправним і скасовано п. 47 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 31.05.2019 року № 69; зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому 27.11.2018 року ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, з урахуванням виплачених сум, відповідно до ст. ст. 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак суд апеляційної інстанції за результатами розгляду справи не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, а саме понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність прийняти додаткову постанову з цього питання, зважаючи на таке. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, не вирішено питання про судові витрати. Частиною 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи положення наведених вище норм Кодексу адміністративного судочинства України та факт задоволення позову ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що позивач має право на відшкодування понесених ним судових витрат, підтверджених документально, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Разом з тим, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Також відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а саме гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При цьому, колегія суддів враховує також висновок щодо застосування норм права, висловлений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 200/14113/18-а, згідно з яким суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Крім того, відповідно до змісту наведених вище положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі, а саме сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. При цьому, результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. Такі послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Водночас, норма ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, на думку колегії суддів, не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої цієї статті щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі № 810/4749/15. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших). Такий підхід до вирішення питання про розподіл судових витрат покладає також і на особу, яка заявляє відповідні витрати до відшкодування, обов`язок довести факт понесення відповідних витрат та обґрунтувати їх розмір з врахуванням, зокрема, співмірності із складністю справи та значенням справи для цієї особи. Як встановив суд, ОСОБА_1 (клієнт) уклав з адвокатом Олейняшем М.І. договір про надання правової допомоги від 10.09.2019 року, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт - оплатити її. Також цим договором було передбачено, що гонорар адвоката визначається окремо за домовленістю сторін, виходячи із наданого обсягу правової допомоги, а клієнт вносить винагороду адвокату згідно з актом прийняття робіт та розрахунком витрат. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, позивач надав суду такі документи: копію описаного договору; акт прийняття робіт та розрахунку витрат на правову допомогу від 02.10.2019 року (щодо правової допомоги, пов`язаної з поданням позовної заяви), згідно з яким адвокат виконав такі роботи і в такі періоди часу (вартість однієї години роботи - 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб): 10.09.2019 року - попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин (2 години) - 2007,00 грн.; 17.09.2019 року - вивчення та правовий аналіз матеріалів і судової практики (4 години) - 4014,00 грн.; 01.10.2019 року - складення позовної заяви (6 годин) - 6021,00 грн., всього 12 годин, 12042,00 грн.; квитанцію від 02.10.2019 року № 17 про оплату клієнтом вартості отриманої правової допомоги в розмірі 12042,00 грн.; акт прийняття робіт та розрахунку витрат на правову допомогу від 02.01.2020 року (щодо правової допомоги, пов`язаної з поданням апеляційної скарги), згідно з яким адвокат виконав такі роботи і в такі періоди часу (вартість однієї години роботи - 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб): 26.12.2019 року - вивчення та правовий аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції (1 година) - 1051,00 грн.; 27.12.2019 року - вивчення та правовий аналіз судової практики (2 години) - 2102,00 грн.; 28.12.2019 року - складення апеляційної скарги (3 години) - 3153,00 грн., всього 6 годин, 6306,00 грн.; квитанцію від 02.01.2020 року № 18 про оплату клієнтом вартості отриманої правової допомоги в розмірі 6306,00 грн. Так, згідно з нормами ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України основними критеріями при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які стягуються на користь позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, при задоволенні його позову, є фактичне надання таких послуг та їх співмірність із складністю справи та змістом і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Зокрема, в цьому контексті слід враховувати ціну позову (якщо спір є матеріального характеру), значення справи для сторони, вплив вирішення справи на репутацію сторони, публічний інтерес до справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, (наданих послуг), вид цих послуг, їх необхідність в межах конкретної справи тощо. Враховуючи обсяг заявлених позивачем вимог (250 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб), значення справи для позивача (отримання грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, їх вид та необхідність в межах конкретної справи (всі послуги безпосередньо пов`язані з розглядом справи, виконані протягом розумних строків, чітко описані та деталізовані, а їх розмір належно обґрунтований), колегія суддів дійшла висновку, що слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в розмірі 18348,00 грн. Також колегія суддів враховує, що Міністерство оборони України не подало заперечення щодо неспівмірності пред`явлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, які пов`язані з розглядом справи. Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (поштовий індекс 03168, проспект Повітрофлотський, 6, місто Київ, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в розмірі 18348 (вісімнадцять тисяч триста сорок вісім) гривень 00 копійок. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повний текст складено 15.05.2020