LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4819663/3279/19

від 14.05.2020 ·

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 663/3279/19 Головуючий в І інстанції Пухальський С.В. Номер провадження 22-ц/819/737/2020 Доповідач Полікарпова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2020 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючогоПолікарпової О.М. суддівВоронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. секретарСікора О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області у складі судді Пухальського С.В. від 19 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого авансу, встановив: У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду і просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь сплачений ним аванс в сумі 3500 доларів США. В обґрунтування позову зазначив, що 24 серпня 2016 року між ним та відповідачем було укладено договір про завдаток, згідно якого досягнуто домовленості укласти до 24 серпня 2019 року договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить відповідачу на праві приватної власності, за ціною 22 000 доларів США. В рахунок оплати за майбутнім договором купівлі-продажу він передав, а ОСОБА_1 прийняв грошові кошти в розмірі 1000 доларів США. Окрім цього, в рахунок майбутніх платежів, він також передав відповідачу 22 вересня 2016 року грошові кошти у розмірі 1000 доларів США та 10 жовтня 2017 року в розмірі 1500 доларів США. Станом на 24 серпня 2019 року договір купівлі-продажу житлового будинку між ними укладено не було, так як з боку ОСОБА_1 були суттєво змінені умови продажу, визначені угодою від 24 серпня 2016 року. З наведених підстав просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 грошові кошти, передані в якості авансу за купівлю житлового будинку в розмірі 3 500 доларів США. Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти, передані в якості авансу за купівлю житлового будинку в розмірі 3500 доларів США та сплачений судовий збір у розмірі 876 гривень. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив його скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідно до умов договору завдатку кошти, зазначені в п.1 договору використовуються як завдаток, внесений з метою забезпечення виконання покупцем зобов`язань по оплаті договору купівлі-продажу житлового будинку. Укладена угода не містить в собі всіх істотних умов, визначених статтею 638 ЦК України. Також не містяться істотні умови договору в розписках відповідача від 10.10.2017 та у розписці без дати. Апелянт просить врахувати, що договір купівлі-продажу житлового будинку між ним та відповідачем не був укладений саме з вини позивача, а твердження останнього про те, що відповідач істотно змінив умови договору не відповідає дійсності. Вказує, що після укладення договору від 24.08.2016 року ним були передані ключі від житлового будинку ОСОБА_2 та з останнім був укладений договір оренди вказаного будинку. За домовленістю між ними, ОСОБА_2 повинен був вносити орендну плату в розмірі 100 доларів США щомісячно, які в наступному повинні були зараховані як платіж за будинок. Враховуючи вказані обставини, вважає, що кошти отримані ним за розписками не можна вважати авансом, який підлягає поверненню. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 її доводи не визнає і стверджує про те, що ніяких домовленостей між ним та відповідачем з приводу сплати орендної плати за користування належним останньому будинком між ними не було і таке твердження апелянта не ґрунтується на доказах. Також просить звернути увагу на те, що у відзиві на позовну заяву при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 таку обставину не повідомляв. В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, позивач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду просив залишити без змін. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 між сторонами укладений не був, існувала лише домовленість про укладення такого договору в майбутньому (до 24 серпня 2019 року), тому передана позивачем відповідачу сума коштів у розмірі 3500 доларів США по своїй природі є не завдатком, а авансом, який підлягає поверненню позивачу, незалежно від того, з чиєї вини не був укладений договір. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 24 серпня 2016 року між ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір про завдаток (а.с.9). За умовами вказаного договору покупець передає продавцеві завдаток у сумі 1000 доларів США у рахунок майбутньої оплати за договором купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 (п. 1). Вказані кошти використовуються як завдаток, внесений з метою забезпечення виконання покупцем зобов`язань по оплаті договору купівлі-продажу зазначеного житлового будинку, що належить на праві власності продавцеві (п. 2). Вартість житлового будинку за майбутнім договором купівлі-продажу становить 22 000 доларів США. Договір купівлі-продажу повинен бути укладений до 24 серпня 2019 року (п. 3). Згідно розписки ОСОБА_1 22 вересня 2016 року ОСОБА_2 передав йому кошти в сумі 1000 доларів США за вищевказаний будинок в присутності дружини продавця ОСОБА_4 (а.с.10). Згідно розписки ОСОБА_1 від 10.10.2017 року останній отримав другий внесок в сумі 1500 доларів США за будинок АДРЕСА_1 (а.с.11). 09 серпня 2019 року позивач направив відповідачу письмову вимогу про повернення коштів у розмірі 3500 доларів США, які були сплачені як аванс за купівлю житлового будинку (а.с.12). Станом на день подання позову до суду, отримані грошові кошти ОСОБА_1 позивачу не повернуто. Договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 між сторонами укладений не був, чого вони не заперечують. Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Ч.1 ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 657 ЦК Українидоговір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України). Відповідно до ст. 570 ЦК Українизавдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов`язання. Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу будинку. У разі коли сторони уклали договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12. Оскільки договір купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, а вони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, тому передані ОСОБА_2 відповідачу 3500 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу, а відтак висновок суду першої інстанції є правильним. Посилання скаржника на те, що кошти, отримані від позивача за двома розписками сплачувались як орендна плата за користування житлом не ґрунтуються на доказах. За положеннями статті 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. Факт укладення такого договору і заперечення однією із сторін факту вчинення цього правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та ін. Рішення суду в таких випадках не може ґрунтуватися на показаннях свідків, як це передбачено у ч.1 ст.218 ЦК України. Згідно зі ст. 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений у договорі найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця. Апелянт не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення між ним та позивачем договору найму житла, і відповідно, домовленості між ними щодо оплати за користування житлом. Зі змісту зазначених вище розписок про отримання коштів також не вбачається, що вони сплачуються як орендна плата за займане позивачем житло. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко Повний текст постанови складений 15 травня 2020 року. Суддя О.М. Полікарпова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»