Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 727/12355/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 727/12355/19 Головуючий у 1-й інстанції: Слободян Г.М. Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М. 13 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Ватаманюка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспектора роти №1 батальйону УПП в Хмельницькій області лейтенанта поліції Лишень Віталія Миколайовича на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2019 року (проголошено в м. Чернівці, повний текст складено 28.12.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону УПП в Хмельницькій області лейтенанта поліції Лишень Віталія Миколайовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до інспектора роти №1 батальйону УПП в Хмельницькій області лейтенанта поліції Лишень В.М., в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 №667158 від 19 листопада 2019 року. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено, поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду. Скасовано постанову серії ДП18 №667158 від 19.11.2019 року інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Головного управління поліції в Хмельницькій області лейтенанта поліції Лишень В.М. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КУпАП, провадження у справі закрито за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, інспектором роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Головного управління поліції в Хмельницькій області лейтенантом поліції Лишень В.М. подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Так, судом першої інстанції встановлено, що 19 листопада 2019 року інспектором роти №1 батальйону УПП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Лишень В.М. було винесено постанову серії ДП18 №667158 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн., за те, що ОСОБА_1 19.11.2019 року о 10.35 год. керував транспортним засобом Mercedes-Benz 1117, по автодорозі Житомир-Чернівці 288 км, у якого на вітровому склі були тріщини в зоні роботи склоочисників, чим порушив п.6.8.5 Правил дорожнього руху. Копію постанови від 19.11.2019 року позивач отримав 28.11.2019 року. Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов`язки учасників дорожнього руху, а також підстави та порядок притягнення до відповідальності за їх порушення передбачені Законом України "Про дорожній рух", Правилами дорожнього руху та Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Відповідно до ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі -ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Частиною 1 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Згідно з п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Пунктом 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.12.2010 року №630, на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Відповідно до 1 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту спірної постанови встановлено, що підставою для притягнення особи до відповідальності слугувало те, що на вітровому склі автомобіля, в зоні роботи склоочисників була тріщина. Колегією суддів встановлено, що на виконання ухвали суду першої інстанції, в межах встановленого строку, відповідачем подано відзив на позовну заяву. Крім цього, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП відповідачем надано: копію витягу із ДСТУ 3649:2010 та DVD-R диск, на якому містяться два фото та п`ять відеозаписів з місця правопорушення 19.11.2019. Так, з відеозапису « 20191120100308000097» (часова позначка 00:00:01) чітко видно наявність тріщин в зоні роботи склоочисників на лобовому склі автомобіля, в якому знаходився позивач. При цьому, факт наявності тріщини на лобовому склі в зоні роботи склоочисників не заперечується і самим позивачем. Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач в адміністративному позові вказав про те, що тріщину на лобовому склі отримано від удару каменю, що вилетів з-під колеса зустрічного автомобіля. Однак, вказані доводи позивача спростовуються його поясненнями під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, які зафіксовані нагрудною камерою ВХ0090. Враховуючи те, що надані відповідачем відеоматеріали містять інформацію про обставини подій 19.11.2019 року, підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, останні мають розглядатись судом як речові докази і оцінюватись у визначений процесуальним законом спосіб. Вказані докази відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки одержані з дотриманням закону та, як зазначалось вище, містить інформацію про обставини, які мають значення для справи. Тому, зазначені обставини свідчать про необґрунтованість висновків суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не було надано матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП. З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що надані відповідачем докази повно відображають інформацію про обставини подій 19.11.2019 року, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані вище відеозаписи є належним доказами у цій справі, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для скасування постанови серії ДП18 №667158 від 19.11.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог підлягає скасуванню. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Інспектора роти №1 батальйону УПП в Хмельницькій області лейтенанта поліції Лишень Віталія Миколайовича задовольнити повністю. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону УПП в Хмельницькій області лейтенанта поліції Лишень Віталія Миколайовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення скасувати. Прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону УПП в Хмельницькій області лейтенанта поліції Лишень Віталія Миколайовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту складення та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Ватаманюк Р.В.