LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд638/4134/20

від 26.10.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2020 р.Справа № 638/4134/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Сіренко О.І. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Семіряд І.В., м. Харків по справі № 638/4134/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив суд: скасувати постанову серії АР № 821454 від 12.03.2020 р. про накладення на нього адміністративнрого стягнення по ч. 1 ст. 121 КУпАП в розмірі 340 грн.; провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.07.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департаментом патрульної поліції Національної поліції України подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що суд першої інстанції необгрунтовано не залучив ДПС до участі у справі в якості третьої особи. Крім того, судом першої інстанції під час розгляду справи не було повно та всебічно досліджено обставини справи. Вказав на те, що процедура розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення була зафіксована на нагрудний відеореєстратор відповідача, але відеозапис не було збережено у зв`язку із закінченням термінів зберігання. Вважає, що суд першої інстанції не проаналізував належним чином та не дослідив достеменно наявність скоєного позивачем правопорушення, яке мало місце, а в супереч цьому прийняв пояснення позивача як доказ, який має більш вагоме значення, що є неприпустимим в розумінні добросовісного та розсудливого розгляду справи. В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 12.03.2020 інспектором, було винесено постанову серії АР№ 821454 в справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Непогодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача була винесена за відсутності належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР України). Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. В ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, імя та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, імя та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до п.п. 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частиною першою статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Судом встановлено, що 12.03.2020 інспектором, було винесено постанову серії АР№ 821454 в справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Зі змісту постанови вбачається, що 12.03.2020 року о 22.00 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом LDV 400 CONVOY номерний знак НОМЕР_1 на вітровому склі якого була тріщина в зоні дії склоочисників, що заборонено відповідно до п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, чим порушив п. 31.4 ПДР України та скоїв адмінстративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. Відповідно до п. 31.4.ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності певним вимогам. Згідно п. п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП як на належний доказ вчинення останнім правопорушення за вказаною статтею, є необгрунтованими оскільки вказана постанова є предметом оскарження у даній справі. Посилання, викладені в апеляційній скарзі, на відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, яким було зафіксовано дотримання останнім процедури розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, але який не зберігся у зв`язку із закінченням термінів зберігання, без встановлення доказів вчинення позивачем зазначеного правопорушення є такими, що не доводять правомірність винесення оскаржуваної постанови. Посилання відповідача на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 26.12.2019 по справі № 724/716/16-а, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки правовідносини у даних справах не є подібними. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, інспектор при прийнятті оскаржуваної постанови діяв не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України. Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Колегія суддів також звертає увагу на загальні засади недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч. 2 ст. 62 Конституції України). Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Колегія суддів зазначає, що відповідачем під час розгляду справи ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та необхідності скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 821454 від 12.03.2020 року. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.07.2020 року по справі 638/4134/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.07.2020 року по справі № 638/4134/20 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.І. Сіренко З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 26.10.2020 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»