Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 477/6/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2021 р.м. ОдесаСправа № 477/6/21 Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: 14:27 год., м. Миколаїв; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 28.04.2021 року; Головуючий в 1 інстанції: Козаченко Р.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. За участю: секретаря Іщенка В.О. позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області Мухи Віталія Віталійовича, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 18.12.2020 року Серії ДОП18 №598725 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 225 грн. В обґрунтування позову зазначено, що висновки поліцейського про порушення позивачем правил дорожнього руху, а саме не виконання вимог дорожнього знаку 3.21, є необґрунтованими та не доведеними належними доказами. Інспектором поліції не було роз`яснено позивачу положення ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України та не вирішено його клопотання про можливість скористатися юридичною допомогою, необґрунтовано не враховано ту обставину, що дорожній знак 3.21 в місці виявлення правопорушення встановлений з недостатньою видимістю при заїзді на паркувальний майданчик. Наведене у сукупності свідчить про неправомірність рішення відповідача та наявність безумовних підстав для його скасування. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправною та скасував постанову Серії ДПО18 №598725 від 18 грудня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. В задоволенні інших вимог суд відмовив. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджується порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.21 «проїзд заборонено». Водночас, з огляду на те, що вказане порушення не було свідомим та навмисним, в місці розміщення заборонного знаку достовірно не зрозуміло, яким чином водій, який має право на парковку в цьому місці, повинен діяти, щоб не порушити вимоги знаку 3.21 Правил дорожнього руху та дістатися до місця зупинки, призначеної для інвалідів, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного стягнення та наявність безумовних підстав для скасування оспорюваної постанови інспектора поліції. В апеляційній скарзі Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що відповідачем відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України належними і допустимими доказами доведений факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. При цьому, апелянт наголошує, що порушення вимог дорожнього знаку 3.21 відноситься до адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, яке не передбачає виключень в притягненні винної особи до відповідальності, у тому числі не підлягає врахуванню відсутність умислу водія під час вчинення правопорушення. Розміщення дорожнього знаку 3.21 здійснено з метою належної організації дорожнього руху на відповідному паркувальному майданчику, у тому числі під час здійснення в`їзду чи виїзду транспортного засобу, а тому позивач мав дотримуватись цих вимог без виключень та здійснити заїзд у місце призначення таким чином, щоб не порушувати правил дорожнього руху. Наведені обставини у сукупності свідчать, що, виявивши факт правопорушення та застосувавши у зв`язку із цим адміністративного стягнення, відповідач діяв виключно на виконання своїх повноважень, обґрунтовано та з дотриманням чинного законодавства. Отже, у суду першої інстанції не виникли правові підстави для задоволення адміністративного позову та скасування рішення відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 18.12.2020 року інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Мухою В.В. винесено постанову ДПО18 №598725, згідно якої 18.12.2020 року о 21:47 год., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Hundai H200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Троїцька, 238-Г, в м. Миколаєві здійснив заїзд на майданчик для парковки, виконавши поворот праворуч та після чого маневр повороту ліворуч, проігнорував дорожній знак 3.21 Правил дорожнього руху України «проїзд заборонено». Вказані обставини стали підставою для висновку про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Не погоджуючись із накладенням адміністративного стягнення, посилаючись на необґрунтованість та неправомірність постанови відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил). Відповідно до п. 8.1 Правил від 10.10.2001 року №1306 регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. За вказаними правилами знак 3.21 відноситься до заборонних знаків та визначає «в`їзд заборонено». Забороняється в`їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в`їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; запобігання в`їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9; запобігання в`їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань). Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Водночас, за правилами ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу. Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. Таким чином, адміністративним законодавством врегульований порядок розгляду і вирішення справ про адміністративне правопорушення, дотримання якого покладається як на осіб, які притягуються до відповідальності, так і на органи (посадових осіб), уповноважених на здійснення вказаних проваджень. Лише винесення рішення у такій категорії справ у повній послідовності установлених правил свідчитиме про повноту, об`єктивність та обґрунтованість адміністративного провадження. В іншому випадку, рішення компетентного органу (посадової особи) за наслідком справи, проведеної з порушеннями, не може відповідати критерію обґрунтованості і правомірності та бути наслідком притягнення винної особи до відповідальності. При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частиною 1 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Виходячи зі спірних правовідносин, колегія суддів враховує, що позивачем не заперечується здійснення проїзду на паркувальний майданчик в зоні дії дорожнього знаку 3.21. У тому числі, учасниками не заперечуються обставини щодо розгляду справи у місці виявлення правопорушення, за участю особи, яка притягується до відповідальності. Вказане відповідає і відеофіксації, здійсненої поліцейським під час виявлення правопорушення та розгляду справи. Разом з цим, не знаходять свого підтвердження доводи позивача, як підстава для звільнення від адміністративної відповідальності, про розміщення заборонного знаку з недостатньою видимістю при заїзді на паркувальний майданчик. У тому числі, колегія суддів вважає, що неможливість водія достовірно впевнитись, у який спосіб має бути здійснено паркування на відповідному майданчику у місці призначенні, не є об`єктивною обставиною і такою, що не залежала від водія, щоб уникнути правопорушення. Разом з цим, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, а саме про порушення, зокрема, правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123) розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Вказані правила кореспондуються із приписами ч. 5 вказаної статті КУпАП, згідно якої, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Згідно із ч. 6 ст. 276 КУпАП законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, виявлене відповідачем адміністративне правопорушення не підлягає оформленню протоколом, а вирішення питання про притягнення водія до адміністративної відповідальності має відбуватись на місці його вчинення шляхом складання відповідної постанови, тобто за правилами ч. 4 ст. 258 КУпАП, що кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 276 КУпАП. Разом з цим, аналіз наведених норм показав, що розгляд такої справи носить спрощений порядок і не передбачає її відкладення, відтермінування тощо. Під час розгляду такої справи на особу, яка притягується до відповідальності, також покладається обов`язок щодо забезпечення цього провадження повнотою та всебічністю, в тому числі невідкладеного пред`явлення документів, необхідних для вирішення справи, забезпечення поліцейського можливістю вирішити питання чи клопотання, що виникають під час розгляду справи тощо. Водночас, підлягає врахуванню та обставина, що 18.12.2020 року під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем подано інспектору поліції письмове клопотання, в якому ставилось питання, у тому числі про бажання скористатись правовою допомогою під час розгляду цієї справи. Вказане клопотання по суті вимог заявника поліцейським вирішено не було та повернуто без розгляду за формальних підстав. На думку колегії суддів, не забезпечення у повній мірі позивача правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, перешкоджає подальшому провадженню у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на те, що під час вирішення питання про притягнення водія до відповідальності інспектором поліції не дотримано установлену процедуру розгляду справи, колегія суддів вважає, що у такому випадку постанова про накладення адміністративного стягнення не може відповідати критерію обґрунтованості і правомірності. Разом з цим, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів вважає, що не наведення у судовому рішенні висновку про закриття провадження у справі у зв`язку із скасуванням рішення суб`єкта владних повноважень не є порушенням правил адміністративного процесуального законодавства, яке призвело до неправильного вирішення справи та свідчить про наявність обставин для скасування судового рішення. Враховуючи викладене у сукупності, оскільки висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильними, але не у повній мірі відповідають нормам матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 317 КАС України підлягає зміні в його мотивувальній частині із доповненням резолютивної частини рішення. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2021 року змінити в його мотивувальній частині та доповнивши резолютивну частину рішення абз. наступного змісту: «Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло