Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 233/4466/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2022 року справа №233/4466/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора ВБДР батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Рогового Романа Григоровича на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2021 р. у справі № 233/4466/21 (головуючий І інстанції Левчук О.О.) за позовом ОСОБА_1 до інспектора ВБДР батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Рогового Романа Григоровича про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - У С Т А Н О В И В: 28.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із адміністративними позовом до інспектора ВБДР батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Рогового Романа Григоровича про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. В обґрунтування вимог зазначає, що 06.08.2021 приблизно о 14 годині при виїзді з м. Кременчуці керуючі порожнім вантажним транспортним засобом SCANIA, номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений з порушенням чинного законодавства інспектором поліції Роговим Романом Григоровичем, він посилався на тепловий режим але в законі про Національну Поліції України немає такої підстави для зупинки. Стаття 35 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським, і здійснюється лише у разі: 1. якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2. якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3. якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4. якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5. якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6. якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7. якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8. якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9. порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10. якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Зупинившись там де позивачу наказували, підійшовши до нього інспектор поліції ОСОБА_2 спитав, що в нього знаходиться в напівпричепі транспортного засобу, позивач відповів що нічого немає і їде він пустий, інспектор поліції ОСОБА_2 незаконно наказав позивачу відкрити рефрижератор, позивач відмовився так як законних підстав для цього не було. Стаття 34 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає чіткий перелік підстав для поверхневої перевірки Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу: 1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб; 3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку. Інспектор поліції Роговий Р.Г. образився на те, що позивач відмовився відкривати рефрежератор, наказав йому стати правіше та почав шукати недоліки в автомобілі, хоча транспортний засіб 21.07.2021 проходив технічний огляд. Обійшовши транспортний засіб інспектор поліції ОСОБА_2 заявив, що у позивача відсутні грязезахисні верхні фартухи, яких немає в конструкції автомобіля SCANIA, є деталь з назвою верхня кришка крила, експлуатація без кришки крила не заборонена ПДР України, та тріщина на склі лобовому. Позивач пояснив, що у нього верхня кришка крила зламалася при переїзді перешкоди на дорозі навколо Решитилівці, де зараз ще йде ремонт частково, а скло тріснуло від каменю на дорозі Полтава-Кремінчуг, біля села Мачехи котрий вискочив від зустрічного автомобіля, там нещодавно поклали новий асфальт і багато камінців на шляху та по приїзду в гараж все зробить. Всі крила та бризговікі були на місці. Незважаючи на пояснення позивача інспектор поліції Роговий Р. Г. почав складати постанову серії БАА №476705, помітивши це згідно статті 59 Конституції "України Кожен має право на професійну правничу допомогу" позивач заявив клопотання з проханням відкласти розгляд справи для отримання професійної правничої допомоги, але інспектор поліції Роговий Р.Г. відхилив клопотання, тим самим порушив Конституційні права позивача, що є неприпустимим, та склав постанову до кінця. За таких обставин позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову працівника поліції від 06.08.2021 року в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. У зв`язку з викладеним, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2021 р. у справі № 233/4466/21 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №476705 від 06.08.2021 року, винесену інспектором ВБДР батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Роговим Романом Григоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №476705 від 06.08.2021 року, винесену інспектором ВБДР батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Роговим Романом Григоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн. 00 коп. Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП - закрито. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що дії та доводи водія свідчили про неусвідомлення ним протиправності своїх дій в сфері безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що в свою чергу, створює підвищену суспільну небезпеку таких дій як для самого себе, так і інших учасників дорожнього руху, оскільки при такому пошкодженні грязезахисних фартухів інші транспортні засоби не захищені від викидання та потрапляння бруду, каменів тощо з-під коліс його транспортного засобу. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою інспектора ВБДР батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Рогового Романа Григоровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №476705 від 06.08.2021, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн (а.с.5). Відповідно до змісту вказаної постанови, 06.08.2021 року об 14:06 у м. Кременчуці по пул. Київській, 74 керував транспортним засобом SCANIA P114GA4X2NA34, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом WIELTON NS34FT, номерний знак НОМЕР_2 , в якого були відсутні грязезахисні фартухи, передбачені конструкцію даного ТЗ, та в якого була тріщина вітрового скла в зоні роботи склоочисників, чим порушив, чим порушив п. 31.4.7 ПДР України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Основного Закону). Згідно зі ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом рішення та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.1 ст.286 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішуються місцевими загальними судами як адміністративними судами. Згідно зі ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст.77 КАС України). Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 року №23-рп/2010 (справа №1-34/2010) дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Одним із найважливіших принципів, що істотно впливає на правове становище громадянина в демократичному суспільстві є дотримання презумпції невинуватості - правового принципу, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Принцип презумпції невинуватості в адміністративному процесі має чимало характерних ознак, одними з найбільш істотними з яких є, зокрема, віднесення права визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення до компетенції тільки уповноважених законом суб`єктів, а також фіксація офіційного визнання вини особи у відповідному процесуальному документі - постанові у справі про адміністративне правопорушення, яка набула чинності. Особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного або дисциплінарного проступку, доки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і зафіксована постановою, що набула чинності, чи рішенням у справі. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 2 ст.2 цього Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Частиною 1 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП полягає у керуванні транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється. Сама собою наявність технічних несправностей не є достатньою підставою для притягнення до відповідальності. Такі технічні несправності обов`язково повинні бути віднесені законом до таких, з якими експлуатація транспортного засобу забороняється. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР). Пунктом 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до 31.1 ПДР, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Пунктом 31.4.7 ПДР "Інші елементи конструкції", забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності, зокрема, таким вимогам: в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, крім самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю (доповнено 23.01.2019). Згідно п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України Колісні транспортні засоби "Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання" на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Вимоги ДСТУ 5727-88 "Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови", не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу погіршують його прозорість. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За нормою ч.ч.1 і ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною. Судом встановлена відсутність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відомостей про те, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем було встановлено розмір тріщини на вітровому склі автомобіля позивача. Доказів наявності таких пошкоджень вітрового скла автомобіля позивача, які б могли обмежувати оглядовість з місця водія і погіршувати прозорість скла (наприклад, великої кількості тріщин скла та сколів, які в своїй сукупності погіршували б оглядовість та прозорість скла), що дало б підстави для твердження про порушення позивачем вимог п.31.4.7 "в" ПДР, відповідачем не надано. Відповідно до ст.252 КУпАП передбачає що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Судом першої інстанції зазначено, що в оскаржуваній постанові поліцейським вказано, що позивач порушив п.31.4.7 ПДР, проте не вказано, який саме підпункт вказаного пункту порушив позивач. З наданого відзиву відповідачем також не вбачається який саме підпункт пункту 31.4.7 ПДР порушив позивач. Зі змісту п.31.4.7. ПДР видно, що тріщина на склі відсутня у переліку вимог, які забороняють експлуатацію транспортного засобу, а відтак суд відхиляє доводи відповідача про порушення позивачем п. 31.4.7 ПДР. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. З огляду на вищенаведене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненні правопорушення, суд першої інстанції з урахуванням приписів п.3 ч.3 ст.286 КАС України, дійшов висновку про необхідність скасування рішення суб`єкта владних повноважень (інспектора ВБДР батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Рогового Романа Григоровича) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, і закриття справи про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Згідно статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до статті 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Відповідно до статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Позивач наголошував, що відповідачем не було надано йому можливість скористуватись своїми правами у повному обсязі. В матеріалах справи наявне клопотання позивача про відкладення розгляду справи, з метою отримання ним кваліфікованої юридичної допомоги. На даному клопотання стоїть резолюція відповідача «відхилено». Колегія суддів зазначає, що Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено принцип неможливості притягнення до адміністративної відповідальності інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, уповноважений орган має повно та об`єктивно дослідити всі обставини у справі, оцінити доводи обох сторін та прийняти рішення, постановлене на основі суворого додержання законності. Порушення відповідачем прав позивача, гарантованих статтею 268 КУпАП не можна вважати правомірним та таким, що вчинені як на підставах і в порядку, встановлених законом. Зазначене порушення з боку відповідача є підставою для скасування оскаржуваної постанови як такої, що прийнята без дотримання встановленої законом процедури. Колегія суддів вважає помилковим посилання відповідачу у апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 536/583/17 оскільки фактичними обставинами у вищезазначеній постанові не є тотожними фактичним обставинам встановленим у цій справі. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу інспектора ВБДР батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Рогового Романа Григоровича на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2021 р. у справі № 233/4466/21 - залишити без задоволення. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2021 р. у справі № 233/4466/21 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 01 грудня 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко