Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 399/243/19(2-а/399/10/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 399/243/19(2-а/399/10/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Інспектора роти №1 батальйону №1 Патрульної поліції в м. Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Школки Дениса Олександровича на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2019 року (головуючий суддя Лях М.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону №1 Патрульної поліції в м. Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Школки Дениса Олександровича третя особа Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області із позовом до Інспектора роти №1 батальйону №1 Патрульної поліції в м. Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Школки Дениса Олександровича (далі Відповідач), третя особа - Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (далі Третя особа), в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія ЕАВ №1115955 від 01 травня 2019 року. В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що його вина у вчиненні правопорушення не підтверджена будь-якими доказами, притягнення до адміністративної відповідальності є недоведеним та незаконним. Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено (а.с.54-58). Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що Відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів вчинення Позивачем адміністративного правопорушення та відповідно законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Відповідач, із посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні адміністративного позову. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що враховуючи рух автомобіля під керуванням Позивача без увімкненої аварійної світлової сигналізації, як того вимагає п.п.9.9. «в» ПДР України, можна прийти до висновку, що Позивач, незважаючи на відсутність бризковика, продовжував керувати транспортним засобом без наміру усунути технічні несправності. Також Відповідач зазначає, що положення частини 2 статті 77 КАС України не можна розуміти таким чином, що Позивач взагалі звільнений від доказування своїх вимог, тому обов`язок доказування розподіляється таким чином, що Позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, а Відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що 01.05.2019 року інспектором роти №1 батальйону №1 Патрульної поліції в м. Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Школка Денисом Олександровичем винесено постанову серії ЕАВ № 1115955 за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, в якій зазначено, що 1 травня 2019 року о 18 год. 00 хв. в м. Кременчук по вул. Калініна ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 у якого відсутні передбачені конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики, чим порушив п. 31.4.7 "е" ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП. Вказаною постановою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень. Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Відповідно до підпункту 31.4.7 «е» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, а саме: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики. Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. Суд апеляційної інстанції зазначає, що одним із основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, є те, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі №826/6382/17; адміністративне провадження №К/9901/42163/18. В той же час, докази, які надаються, зокрема, Відповідачем, мають відповідати критеріям достатності, достовірності, належності та допустимості. Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Коробов проти України», «Федорченко та Лозенко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії», «Авшар проти Туреччини» зазначено, що при оцінці доказів суд застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Відповідачем у даній справі не надано доказів, що відповідають наведеним критеріям та перебувають поза межами розумного сумніву, на підтвердження обставини керування Позивачем автомобілем із порушенням п. 31.4.7 "е" ПДР України. Крім того, із долучених Позивачем до позовної заяви фотознімків транспортного засобу із номерним знаком НОМЕР_1 вбачається, зокрема, наявність бризковиків та заднього бамперу (а.с.17-19). У рішенні по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. У спірних правовідносинах, Відповідач, вказуючи на допущення Позивачем певного порушення, повинен був забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення. Разом із тим, Відповідачем у встановленій спосіб презумпцію невинуватості, дія якої розповсюджується на Позивача, не було спростовано. За таких обставин висновок суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваної постанови є обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 26 грудня 2019 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспектора роти №1 батальйону №1 Патрульної поліції в м. Кременчуці Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Школки Дениса Олександровича - залишити без задоволення. Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2019 року у справі №399/243/19 (2-а/399/10/19) - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова