Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 431/5900/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року справа №431/5900/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу старшого лейтенанта поліції роти № 1 Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління Національної Поліції у Полтавській області Іськова Віталія Михайловича на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 20 листопада 2019 р. у справі № 431/5900/19 (головуючий І інстанції Пелих О.О.) за позовом ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції роти № 1 Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління Національної Поліції у Полтавській області Іськова Віталія Михайловича про визнання протиправними дії та скасування постанови від 26.09.2019,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з позовом до старшого лейтенанта поліції роти № 1 Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління Національної Поліції у Полтавській області Іськова Віталія Михайловича (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії та скасування постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.09.2019. Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 20 листопада 2019 року задоволено частково позов, а саме суд: Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 585594 від 26.09.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП ОСОБА_1 , змінив. Змінив захід стягнення за постановою по справі про адміністративне правопорушення від серії ДП18 № 585594 від 26.09.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП ОСОБА_1 . На підставі ст.22 КУпАП ОСОБА_1 суд звільнив від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.121 КУпАП, обмежившись йому усним зауваженням, та провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП закрив. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду яке на його думку прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем 26.09.2019 ним було ухвалено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 121 КУпАП у зв`язку з порушенням п. 31.4.5. «г», п. 31.1. ПДР України. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України місцевий загальний суд як адміністративний суд має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, ч. 1 ст. 121 КУпАП не передбачає відповідальність у вигляді зауваження, окрім того, усне зауваження не є видом адміністративного стягнення передбачених КУпАП. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. 26.09.2019 року інспектором роти №1 батальйону патрульної служби в м. Кременцук управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Іськовим В.М. ухвалено постанову серія ДП 18 № 585594 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Відповідно до вищезазначеної постанови, позивач керував транспортним засобом-автомобілем «Volkswagen Passat» з м. Кременчук в напрямі м. Полтава з технічними несправностями , а саме на одну вісь були встановлені шини з різним малюнком протектора, чим порушено п. 31.4.5. «г» ПДР України, а також на вітровому склі була присутня тріщина в зоні роботи склоочисників, чим порушено п. 31.1. ПДР України. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що суд дійшов до висновку про малозначність правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 Закону № 580-VIII, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Відповідно до статті 52 Закону № 580-VIII, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини 1 статті 121 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Частиною 1 статті 121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР ). Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п. 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Абз. 1 п. 1.5 Розділу 1 ПДР України: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Відповідно до п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Відповідно до п. 31.4.5 «г» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей та невідповідності, що стосуються коліс і шин, а саме на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиновані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей, з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів. Суд зазначає, що під час гальмування і маневрування транспортного засобу шини різних конструкцій або малюнками протектора по-різному поводяться на різних ділянках дороги, дорожнього покриття та погодних умов. Зазначене впливає на керованість і стійкість транспортного засобу під час руху та маневрах, що відповідно створює небезпеку дорожнього руху. Відповідно до п. 6.3.1 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» колісні транспортні засоби мають бути укомплектовані пневматичними шинами (далі шини) і колесами, які зазначено у настанові щодо експлуатування. Не дозволено установлювати на одній осі колісних транспортних засобів шини різних розмірів, типів конструкції (радіальної, діагональної, камерної, безкамерної), моделі з різними рисунками протектора, призначених для застосування в різні сезони, з шипами чи ланцюгами протиковзання та без них. Згідно вимог ГОСТ 5727-88 не допускаються наявність тріщин завдовжки більш ніж 50 мм. на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Наявність тріщин на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу погіршують його прозорість. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.2 статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд, досліджуючи наявні в матеріалах справи відеозаписи та пояснення позивача, встановив, що позивач фактично керував автомобілем з шинами різних конструкцій (різний малюнок протектора), що є порушенням п. 31.1, 31.4.5 «г» ПДР України. Суд зазначає, що наданим відеозаписом зафіксовано факт порушення позивачем вимог п. 31.1, 31.4.5 «г» ПДР України, будь-яких протиріч при дослідженні цих доказів щодо наявності в діях позивача адміністративного правопорушення, не має. Щодо пояснень позивача в яких він зазначив, що він поставив запасне колесо на вказаний транспортний засіб з іншим малюнком протектора через пошкодження шини, під час заміни, тріснуло скло, яке вклеєне в кузов, заміна якого можлива лише у спеціальному сервісі, про що ним було зазначено у позові, суд зауважує, що Правила дорожнього руху імперативно у даному випадку забороняють експлуатацію такого транспортного засобу з шинами різних конструкцій (різний малюнок протектора), згідно із законодавством, оскільки вказане порушує безпеку дорожнього руху. Доказів аварійної заміни шини позивачем не надано. Зважаючи на викладене, суд вважає наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення ним Правил дорожнього руху, ознаки якого підпадають під дію ч.1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, позивачем не оскаржуються висновки суду першої інстанції щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення які підпадають під дію ч.1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Щодо застосування судом першої інстанції положень статті 22 КУпАП, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Частиною 2 статті 33 КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення у відповідності до положень статті 293 КУпАП наділений повноваженнями змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення. Сфера застосування ст.22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу, у даному випадку на відповідача, а не суду. Законодавцем чітко встановлений відповідний вид санкцій (штраф), який підлягає застосуванню до правопорушника у разі прийняття органом, уповноваженим вирішувати справу, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності передбаченої частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обставини, на які посилався суд першої інстанції, як на підставу звільнення скаржника від адміністративної відповідальності, а саме відсутність тяжких наслідків вчиненого правопорушення та матеріальне становище винної особи, є обставинами, які можуть пом`якшувати стягнення, а не визнавати правопорушення малозначним. Відповідно, враховуючи те, що позивачем свою вину було визнано, а обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце, суд дійшов помилкового висновку про можливість звільнити позивача від адміністративної відповідальності за правилами ст.22 КУпАП. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №654/2930/16-а, від 31 січня 2018 року у справі №660/575/16-а, від 12 грудня 2019 року у справі №678/568/17 З огляду на викладене, постанова у справі про адміністративне правопорушення складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у визначеному розмірі, так, як відповідачем надано достатньо доказів правомірності своїх дій та підтвердження наявності в діях позивача правопорушення, зокрема, підтверджується постановою, відеозаписом та поясненнями позивача. Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідачем доведено скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не надано належної оцінки вказаним обставинам. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до викладеного, у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального прав, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та прийняття постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу старшого лейтенанта поліції роти № 1 Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління Національної Поліції у Полтавській області Іськова Віталія Михайловича на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 20 листопада 2019 р. у справі № 431/5900/19 - задовольнити. Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 20 листопада 2019 р. у справі № 431/5900/19 - скасувати. Прийняти нове судове рішення. Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції роти № 1 Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління Національної Поліції у Полтавській області Іськова Віталія Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП 18 № 585594 від 26.09.2019. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду. Повне судове рішення проголошено та підписано 14 січня 2020 року Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар І.В. Геращенко