Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 265/6460/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року справа №265/6460/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Казначеєва Е.Г. Сіваченка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Коломієць Михайла Сергійовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області (суддя - Копилова Л.В.) від 03 грудня 2019 року (повний текст рішення складений 03 грудня 2019 року) у справі №265/6460/19 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Коломієць Михайла Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Коломієць Михайла Сергійовича про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕАК №1506294 від 10.09.2019 року про накладення адміністративного стягнення по ч.1 ст.122 КУпАП в розмірі 255,00, грн. та закриття справи про адміністративне правопорушення. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено, скасовано постанову серії ЕАК № 1506294 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України та накладення штрафу на користь держави в сумі 255 гривень. Справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України, закрито. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за фактом порушення ним вимог п. 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, підтверджено наданим до матеріалів справи відеозаписом. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1506294 від 10.09.2019 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255,00 грн. Наведена постанова була винесена відповідачем внаслідок встановленого порушення позивачем п.33 ПДР України, а саме: позивач керуючи транспортним засобом DACIA LOGAN державний номер НОМЕР_1 10.09.2019 року о 14 год 36 хв. у Полтавській області, Кобилянського району по дорозі Н-31 Дніпро-Решетилівка, 129 км, порушив вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Відповідно до п.п. 8.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі Правила№1306), регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Згідно вимог п.п.8.4 «б» ПДР України дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, «Знаки пріоритету», які встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги. П.33 визначені такі знаки, а саме: знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп - лінія), а якщо вона відсутня перед дорожнім знаком. Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлена відповідальність, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини у вигляді накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно до вимог статті 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. За приписами частини другої статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до вимог статті 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N1408/27853,затверджено «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», згідно до п.4 якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно пункту 4 р.І Інструкції № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами 2 і 3 статті 122, статті 126 КУпАП. Відповідно до пункту 1 та 2 р.III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 2 статті 122, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення. За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суд апеляційної інстанції вважає, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП). Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів. На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КпАП України, відповідачем надано DVD-R відеодиск. Апеляційним судом був оглянутий наведений відеозапис. Однак, відеозапис не дозволяє встановити факт порушення позивачем вимог п.33Правил дорожнього руху . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наданого відповідачем відеозапису вбачається, що 10 вересня 2019 року працівники поліції здійснювали патрулювання із відеофіксацією дорожньої обстановки зі службового автомобіля, який розташовувався праворуч від головної дороги на перехрестті. При цьому здійснювався жвавий рух як легкових, так і вантажних автомобілів в різних напрямках. На відео дійсно зафіксовано рух автомобіля, яким як було встановлено в подальшому керував позивач. Даний автомобіль проїхав перехресття в потоці руху машин, за ним одразу ж виїхав автомобіль працівників поліції. Однак де саме, та який конкретно знак розташовувався на цьому перехрестті на відео не зафіксовано. Зокрема, місце розташування знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» на відео не зафіксовано. Таким чином, зробити висновок про порушення позивачем Правил дорожнього руху України суду неможливо. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому правомірно скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1506294 від 10.09.2019 року та закрито провадження у справі. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 205, 271, 272, 286, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Коломієць Михайла Сергійовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2019 року у справі №265/6460/19 - залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2019 року у справі №265/6460/19 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 14 січня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 14 січня 2020 року та оскарженню не підлягає. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: Е.Г. Казначеєв І.В. Сіваченко