Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/4931/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1480/23 Справа № 204/4931/23 Суддя у 1-й інстанції - Безрук Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційну скаргузахисника Ковальова А.О. на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з судові витрати у сумі 536 грн. 80 коп. - ВСТАНОВИВ: Відповідно до постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2023 року, 23 березня 2023 року, о 06.10 год, за адресою: м. Дніпро, пр-т С. Нігояна, 41, водій ОСОБА_1 керував т.з. ВА2121, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 А ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2023 року скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. В обґрунтування своїх доводів вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог процесуального закону. Зазначає про те, що матеріалами провадження не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зокрема відеозаписом факт керування автомобілем не підтверджується, питання про притягнення останнього до відповідальності за порушення ПДР також не вирішувалося. Також зазначає, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення було грубо порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки працівниками поліції не було роз`яснено права та обов`язки останньому, зокрема право на користування правовою допомогою. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено неуповноваженою особою, а саме інспектором, яка фактично не здійснювала його розгляд в порушення інструкції №1395. Зазначає, що у наявному в матеріалах справи акті огляду на стан сп`яніння серед ознак сп`яніння зазначено зокрема порушення координації рухів, а також мови, що спростовується відеозаписом, на якому чітко видно, що ОСОБА_1 виразно вимовляє слова і будує речення, має стійку поставу і рівну ходу. Вважає, що в судове засідання необхідно було запросити працівників поліції для надання пояснень. Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив постанову суду скасувати, а провадження про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, зауваживши зокрема, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам про те, що він транспортним засобом не керував; вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Так, вимогами ст. 245 КупАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Однак, вказані вимоги закону судом першої інстанції належним чином виконані не були. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 7, 9 КупАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному. Згідно із ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність зокрема за керування транспортним засобом водієм, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Під керуванням транспортним засобом належить розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи, та фактичних обставинах. Так, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що дії останнього належить кваліфікувати як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Разом із тим, сам ОСОБА_1 та його захисник в апеляційній скарзі факт керування ним транспортним засобом заперечують. При цьому в матеріалах справи відсутні відеозаписи з бодікамер поліцейських на підтвердження факту керування транспортним засобом, якими було б зафіксовано факт зупинки поліцейськими автомобіля, що рухається, перебування ОСОБА_1 за кермом заведеного автомобіля або інші відомості, що підтверджували б керування ним будь-якими транспортними засобами. Натомість, як вбачається з відеозапису, зйомка починається з моменту, коли працівники поліції вже спілкуються з ОСОБА_1 біля відчиненого капоту автомобіля, який перебуває у не заведеному стані, при цьому ОСОБА_1 здійснює ремонтні роботи. Ці обставини суперечать обвинуваченню та узгоджуються із поясненнями ОСОБА_1 про те, що він їхав на вказаному автомобілі разом із знайомим, який перебував за кермом. Під час руху виявилася несправність автомобіля, внаслідок чого вони змушені були зупинитися, відчинили капот та виявили несправність. Після цьго знайомий пішов шукати автомагазин, в якому хотів купити деталь, що вийшла з ладу, а сам ОСОБА_1 залишився біля автомобіля, де його і виявили через деякий час працівники поліції. Фактично єдиним доказом фату керування ОСОБА_1 автомобілем є рапорт того самого співробітника поліції, яким було складено і протокол про адміністративне правопорушення щодо нього, а отже у даному випадку співробітник поліції представляє сторону обвинувачення, у зв`зку із чим суд апеляційної інстанції його показання, з урахуванням відсутності їх об`єктивного підтвердження іншими доказами, не вважає достатнім та безсумнівним підтвердженням факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Будь-які інші докази на підтвердження даної обставини, такі, як показання свідків, аудіо-та відеозаписи з інших засобів, ніж боді-камери поліцейських, письмові докази тощо в матеріалах справи відсутні. Таким чином, в матеріалах справи відсутні достатні об`єктивні дані, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 294 КУпАП має право скасувати постанову та прийняти нову постанову. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами. За таких обставин вважаю за необхідне постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення. Керуючись ст.ст. 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Ковальова А.О. - задовольнити. Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2023 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду А.А. Мазниця