Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/2236/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2698/23 Справа № 175/2236/23 Суддя у 1-й інстанції - Ребров С. О. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2023 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Логойди Т.В. апеляційну скаргуОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто судові витрати у сумі 536 грн. 80 коп. - ВСТАНОВИВ: Згідно із постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2023 року, 29 квітня 2023 року о 17.30 год. у Дніпропетровській області, Дніпровському районі, м.Підгородне по вул. Центральна, 30 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Taurus», н\з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із використанням спеціального технічного засобу газоаналізатора Drager Alcotest 7510 ARMF-0258, що було зафіксовано із використанням технічного засобу відеозапису Motorola VB400 №473548, 472870. Результат огляду 2,01 проміле (тест №562). Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху Українита скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В апеляційній скарзі адвокат Логойда Т.В. просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необгрунтованою, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку із чим остання підлягає скасуванню. Вказує на те, що наявними матеріалами не підтверджено та не доведено факт керування ОСОБА_1 автомобілем, а відеозапис, на який посилається суд як на доказ протилежного, відповідних відомостей не містить та не є безперервним, тобто суду надано не повний відеозапис, а тому він є неналежним доказом. Зазначає, що судом не було належним чином прийнято до уваги те, що згідно відеозапису ОСОБА_1 телефонував на гарячу лінію поліції та скаржився на дії працівників поліції, повідомляючи, що його не було зупинено як водія, який керує автомобілем у стані сп`яніння. Вказує, що працівниками поліції не було повідомлено ОСОБА_1 про причину зупинки та необхідність пред`явити посвідчення водія, а також не роз`яснено право на залучення адвоката при складанні протоколу. Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили постанову суду скасувати, а провадження про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, зауваживши зокрема, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував; вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Так, вимогами ст. 245 КупАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Однак, вказані вимоги закону судом першої інстанції належним чином виконані не були. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 7, 9 КупАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному. Згідно із ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність зокрема за керування транспортним засобом водієм, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Під керуванням транспортним засобом належить розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи, та фактичних обставинах. Так, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що дії останнього належить кваліфікувати як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Разом із тим, сам ОСОБА_1 та його захисник в апеляційній скарзі факт керування ним транспортним засобом заперечують. При цьому в матеріалах справи відсутні відеозаписи з бодікамер поліцейських на підтвердження факту керування транспортним засобом, якими було б зафіксовано факт зупинки поліцейськими автомобіля, що рухається, перебування ОСОБА_1 за кермом заведеного автомобіля або інші відомості, що підтверджували б керування ним будь-якими транспортними засобами. Натомість, як вбачається з відеозапису, найбільш ранній у часі епізод зйомки починається з моменту, коли працівники поліції перебувають у патрульному автомобілі, який рухається по дорозі. У цей час один із них пропонує зупинити певний автомобіль, втім будь-які транспортні засоби відеозаписом не зафіксовані і з його змісту не вбачається за можливе встановити, який саме автомобіль мається на увазі. Після цього патрульний автомобіль здійснив розворот на дорозі та під`їхав до автомобіля «Ford Taurus», який стояв без руху на паркувальному місці біля магазину та перебував у не заведеному стані. В подальшому працівники поліції підійшли до вказаного автомобіля, який в цей час стояв на місці, та ініціювали спілкування з ОСОБА_1 , який перебував в його салоні на місці водія, з приводу особливостей його авто, та в розмові запитали, чи вживав він алкоголь, на що останній хоч і відповів, що вживав, втім одразу зазначив, що він не здійснював керування автомобілем. Працівником поліції дане твердження було проігнороване і одразу запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер. При цьому з відеозапису вбачається, що на передньому пасажирському сидінні автомобіля «Ford Taurus» перебувала жінка, на яку сторона захисту вказує як на знайому ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка приїхала на вказаному автомобілі до останнього та на парковці біля магазину пересіла на місце пасажира, а ОСОБА_4 сів на місце водія аби здійснити для неї налаштування. Ці обставини суперечать обвинуваченню та узгоджуються із поясненнями ОСОБА_1 про те, що він не керував даним автомобілем. Аналізуючи зміст вказаного відеозапису, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що ним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не підтверджується, оскільки даним відеозаписом не зафіксовано ані перебування автомобіля «Ford Taurus», н\з НОМЕР_1 , у русі, ані здійснення ОСОБА_1 керування ним, ані будь-яких інших обставин, які дозволяли б грунтовно стверджувати, що останній виконував функції водія, а не сів на сидіння водія в автомобіль, на якому перед цим приїхала його знайома ОСОБА_3 , як це стверджує сторона захисту. Єдиним доказом наявності у ОСОБА_1 статусу водія у розумінні ст. 130 КУпАП є рапорт співробітника поліції, який був у складі екіпажу, яким було складено і протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а отже у даному випадку співробітник поліції представляє сторону обвинувачення, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції викладені ним відомості, з урахуванням відсутності їх об`єктивного підтвердження іншими доказами, не вважає достатнім та безсумнівним підтвердженням факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Будь-які інші докази на підтвердження даної обставини, такі, як показання свідків, аудіо-та відеозаписи з будь-яких засобів, письмові докази тощо, в матеріалах справи відсутні. Таким чином, в матеріалах справи відсутні достатні об`єктивні дані, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом, а тому доводи апеляційної скарги про те, що він не був водієм у розумінні ст. 130 КУпАП, а відтак у його діях відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення, є слушними та заслуговують на увагу. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 294 КУпАП має право скасувати постанову та прийняти нову постанову. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами. За таких обставин вважаю за необхідне постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення. Керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Логойди Т.В. - задовольнити. Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду А.А. Мазниця