Постанова Волинський апеляційний суд № 159/209/23

Справа № 159/209/23 Провадження №33/802/328/23 Головуючий у 1 інстанції:Чалий А.В. Доповідач: Борсук П. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2023 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Борсук П. П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кучера Андрія Андрійовича, розглянувши апеляційну скаргу захисника Кучера А. А. на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2023 року, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 11.01.2023 о 09 год 00 хв в с. Тойкут на вул. Ковельській керував транспортним засобом Фольксваген, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Драгер 6820» (показник згідно чеку 0,76‰ проміле). Не погодившись з постановою суду першої інстанції, адвокат Кучер А. А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає оскаржуване судове рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене при неповному з`ясуванні обставин, котрі мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування вказує, що огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З урахуванням вказаного, на переконання апелянта, долучений до протоколу серії ААБ № 072088 від 11 січня 2023 року відеозапис не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки він не підтверджує викладенні в протоколі події, зокрема, вбачається невідповідність часу зображеного на відеозаписі і часу складання протоколу. Також апелянт вказує на недопустимість як доказу показів свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки процедура огляду фіксувалася за допомогою технічних засобів відеозапису, а тому покази цих свідків не повинні взагалі братися до уваги. Проте, навіть не враховуючи вказане вище. вказані свідки у судовому засіданні вказали інші обставини події ніж ті що зазначені в протоколі, зокрема, огляд проводився приблизно о 8 годині ранку та за мажами с. Тойкут, що не відповідає даним котрі зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, місцевий суд в оскаржуваній постанові не зазначив мотиви відхилення тверджень сторони захисту про неповне роз`яснення працівниками поліції прав ОСОБА_1 , як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та незаконність зупинки транспортного засобу останнього. На підставі вказаного, апелянт вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки докази, котрі містяться в матеріалах справи, не доводять поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння у зазначеному в протоколі часі та місці. Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кучера А. А., який просив апеляційну скаргу задовольнити з викладених у ній підстав, суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про його винуватість у вчиненні правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, його винуватість підтверджується матеріалами справи, зокрема, даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 072088 від 11 січня .2023 року, яким підтверджується факт керування порушником транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; результатом тесту ALCOTEST DRAGER 6820 від 11 січня .2023 року, згідно з яким стан сп`яніння в ОСОБА_1 встановлено 0,76 проміле алкоголю; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 11 січня .2023 року, котрі підтвердили добровільне проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким також зафіксовано факт добровільного проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з застосуванням приладу ALCOTEST DRAGER 6820 та проходження тестування, результат тесту, ознайомлення правопорушника з результатом тесту під підпис. Основні доводи апелянта щодо скасування постанови суду першої інстанції зводяться до відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Однак оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти вказаним вище доказам. Так диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, у даному випадку, за вказаною диспозицією доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд зауважує, апелянтом не оспорюється подія та обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме що ОСОБА_1 11 січня 2023 року керував транспортним засобом Фольксваген, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в с. Тойкут на вул. Ковельській. Про факт керування транспортним засобом та перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння свідчить і його власноручно поставлений підпис як у протоколі про адміністративне правопорушення так і в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Також в протоколі про адміністративне правопорушення міститься підпис ОСОБА_1 про ознайомлення його з положеннями ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та місця, дати і часу судового розгляду. Крім того. з відеозапису із бодікамери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 добровільно погоджується на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу ALCOTEST DRAGER 6820, результат тесту становить 0,76 ‰. Також на відеозаписі зафіксовано процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб`єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не можуть бути спростовані та мають істотне значення для розгляду справи. Фрагментальність відеозапису жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки апелянт не довів, що події чи обставини, які відбулися поза відеозаписом спростовують вину останнього у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення. Таким чином, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис з бодікамери працівника поліції є належним і допустимим доказом в розумінні ст. 251 КУпАП. Не відповідність часу вказаного в протоколі про адміністративне правопорушення та часу зафіксованого на відеозаписі з бодікамери працівника поліції, на переконання апеляційного суду, з урахуванням вказаного вище ніяким чином не впливає на належність та допустимість протоколу та відеозапису як доказу. Крім того, обставини викладені в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення повністю підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які як вбачається з відеозапису були безпосередньо присутні під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та складання щодо останнього адміністративних матеріалів. Розбіжності в показах даних свідків, наданих ними в судовому засіданні, про час та місце складання протоколу про адміністративне правопорушення не свідчать про їх недопустимість як доказів, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами наявними в матеріалах справи, які у своїй сукупності повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому правопорушення. Також враховуючи, що на всій території країни введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та необхідність дотримання підвищених заходів безпеки, факт зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 з метою перевірки документів не є істотним порушенням вимог КУпАП та беззаперечною підставою для скасування судового рішення. Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення. Незгода сторони захисту з оцінкою місцевим судом доказів у даній справі не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об`єктивно вказують на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, аналіз досліджених доказів у їх сукупності дає підстави суду зробити висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а викладені захисником в апеляційній скарзі доводи жодним чином не спростовують їх. Будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку, не встановлено. Таким чином, підстав для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кучера А. А., апеляційний суд не знаходить, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.294, 295 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Кучера Андрія Андрійовича, розглянувши апеляційну скаргу захисника Кучера А.А. залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Копію рішення у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої його винесено. Суддя Волинського апеляційного суду П.П. Борсук