Постанова Київський апеляційний суд № 756/8605/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2023 рокум. Київ Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. за участю: особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , захисника особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - адвоката Шкварко А.В., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Кокойка М.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - В С Т А Н О В И Л А: Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17.000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постановою суду визнано доведеним те, що 14.09.2022 о 16 год. 10 хв. на вул. Г. Дніпра, б. 35/3, у м. Києві, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, порушена координація рухів, зіниці звужені та не реагують на світло. Водій від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, про що здійснювалась відеофіксація. ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник Кокойко М.І. в інтересах ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог захисник Кокойко М.І. зазначає, що оскаржувана постанова не обґрунтована жодними доказами, виклавши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, суд формально послався на його зміст та відеозапис з нагрудної камери поліцейського, не обґрунтувавши належним чином прийняте рішення, прийшов до помилкового висновку про наявність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України та необхідності притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також захисник зазначає, що як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, останні відразу висловили вимогу ОСОБА_1 на проходження огляду у закладі охорони здоров`я, а саме КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія». Вказані дії працівників патрульної поліції, на переконання сторони захисту, грубо порушують процедуру, визначену законом, оскільки слідуючи процедурі, застосованій поліцейськими до водія ОСОБА_1 , усі водії, щодо яких у поліцейських є сумніви щодо перебування у стані сп`яніння, вимушені слідувати до закладу охорони здоров`я, а саме до КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», яка знаходиться по вулиці Петра Запорожця, 20, м. Київ, для проходження огляду на стан сп`яніння. Вказаний порядок проходження огляду на стан сп`яніння не лише забирає дорогоцінний час у водіїв, а також принижує їх честь та гідність. Сторона захисту також звертає увагу на те, що положення ст. 266 КУпАП та положення Порядку № 1103 від 17.12.2008 вступають у колізію з положеннями п.12 Розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція 1452/735 від 09.11.2015), відповідно до яких, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Вказана конкуренція норм права, а саме положень ст. 266 КУпАП, положення Порядку № 1103 від 17.12.2008 та положень Інструкція 1452/735 від 09.11.2015, за загальним правилом вирішуються на користь кодифікованого закону - ст. 266 КУпАП, адже Закон має вищу юридичну силу над підзаконним нормативно-правовим актом. За таких обставин, працівники поліції висловивши вимогу ОСОБА_1 на проходження огляду у закладі охорони здоров`я - у КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», діяли із грубим порушенням ч. 2 ст. 266 КУпАП та положень Порядку № 1103 від 17.12.2008, які передбачали можливість пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Відтак, матеріали провадження не містять даних, які б свідчили про те, що працівниками поліції було доведено належними та допустимими доказами факт порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Посилається захисник і на те, що із матеріалів провадження не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 у справі №686/11314/17. Окрім того, звертає увагу захисник і на ту обставину, що у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цим транспортним засобом, однак, в супереч чинному законодавству, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документу встановленої форми, а саме, акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Таким чином на думку захисника, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та в його інтересах захисника Шкварко А.В. на підтримку в повному обсязі доводів апеляційної скарги про закриття провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, дослідивши матеріали справи та додатково надані суду апеляційної інстанції дані, перевіривши доводи апеляційної скарги, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, слід дійти наступного. Апеляційний суд переглядає справу в межах обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та визнані судом доведеними, за доводами апеляційної скарги//її доповненнями, підтриманими в суді апеляційними інстанції, як указано в ст. 294 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об?єктивне з?ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов?язаний, зокрема, з?ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів справи за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування ним в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Так, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №155485 від 14.09.2022, в цей день, о 16 год. 10 хв. на вул. Г. Дніпра 35/3, у м. Києві, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Honda», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, порушена координація рухів, зіниці звужені та не реагують на світло. Водій від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, про що здійснювалась відеофіксація, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с. 1). ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення 14.09.2022 були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, про що свідчить його власноручно виконаний підпис (а.с. 1). Вказаний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, у силу ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою - заступником командира роти № 2 батальйону № 3 полку № 1 з ОПБ УПП в м. Києві старшим лейтенантом поліції Плигань М. До того ж, ні апеляційна скарга, ні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 чи його захисник, вважаючи дії інспектора по складанню щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, неправомірними, оскаржував їх в установленому порядку. З досліджуваного відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно, що ОСОБА_1 перебуває у стані, що не відповідає обстановці, ознаки якого відзначаються працівниками поліції. Під час патрулювання, працівники поліції помітили, що манера їзди автомобіля під керуванням ОСОБА_1 виглядає підозрілою, а тому працівники поліції ввімкнули проблискові маячки та поїхали за автомобілем. Під час зупинки працівник поліції повідомив водію, що він їде не пристебнутий ременем безпеки та манера керування у нього дивна. У відповідь поліцейським ОСОБА_1 починає дивно себе поводити, розповідати, що раніше на тому місці були кіоски та дивно сміятись. Після запитання працівника поліції, як ОСОБА_1 себе почуває, останній відповів погано, що у нього тиск. Працівник поліції запропонував ОСОБА_1 вийти з авто та пройти невеличкий тест, коли поліцейський запропонував втягнути руки вперед, то ОСОБА_1 відповів, що зараз впаде, що йому погано, в нього тиск та болить голова. Поліцейський запропонував ОСОБА_1 проїхати до лікаря-нарколога, на що останній погодився. На другому відеозаписі ОСОБА_1 повідомляє працівнику поліції, що він курив, та до лікаря-нарколога не поїде. Після цього ОСОБА_1 пропонує працівнику поліції домовитись, бо інакше останній зламає йому життя. Повідомляє працівнику поліції, що авто залишить на місці та поїде на таксі. Працівник поліції вкотре пропонує ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-наркоголога у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 просить зателефонувати захиснику, на що працівники поліції не заперечували та повідомили, що почекають. На третьому відеозаписі працівник поліції зачитує протокол ОСОБА_1 , останній дає слухавку працівнику поліції який пояснює, що склали протокол та матеріали справи підуть до суду. ОСОБА_1 повідомляє, що авто заберуть. Після зачитування протоколу ОСОБА_1 своїх заперечень щодо протоколу не надав. Після підписання протоколу працівник поліції видав тимчасовий дозвіл ОСОБА_1 . Працівник поліції видав копію протоколу ОСОБА_1 на руки (а.с.3). Крім того, сам ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечував обставин того, що у визначений день він дійсно керував транспортним засобом,. Він- ОСОБА_1 дійсно в той день зранку відчував себе зле, а в обід стало гірше. Потім він- ОСОБА_1 випив декілька пігулок лікарського засобу «Спазмалгон». Так, згідно пояснень ОСОБА_1 , в той день він вжив декілька таблеток лікарського засобу «Спазмалгон», разом з тим, згідно інструкції даного лікарського засобу під час застосування препарату «Спазмалгон» слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, так як через наявність холінолітичного ефекту тривалий прийом «Спазмалгону» може привести до запаморочення і порушення акомодації. Що стосується доводів захисника Кокойка М.І.., викладених в апеляційній скарзі про те, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом чи/або транспортним засіб під його керуванням не був затриманий працівниками поліції для евакуації на штрафний майданчик, що, свою чергу свідчить про невинуватість ОСОБА_1 та порушення працівниками поліції положень законодавства, - то вони є безґрунтовними. При цьому необхідно відмітити, що тимчасове затримання транспортних засобів, зокрема, шляхом доставляння його на спеціальний майданчик чи стоянку проводиться виключно у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 265-2 КУпАП, який в досліджуваному провадженні не установлений, не послалася на такий випадок і сторона захисту. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до вимог ч. 1 ст. 265-1 КУпАП поліцейським було тимчасово вилучено у ОСОБА_1 посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, про що у протоколі про адміністративне правопорушення зроблена відповідна відмітка. Щодо тверджень захисника про порушення процедури огляду на стан сп`яніння, визначену законом, то вони жодним чином не спростовують правильність висновку судді щодо винуватості ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, уразі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться, як це передбачено розділом ІІІ Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735,лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством, яким, за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями, встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Вказане свідчить про те, що водій транспортного засобу, в даному випадку ОСОБА_1 , у разі виявлення ознак наркотичного сп`яніння, повинен був пройти огляд на стан такого сп`яніння не на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а у спеціальному медичному закладі, відповідно до положень, передбачених Інструкцією від 09.11.2015 № 1452/735. З огляду на вищенаведене, посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що поліцейським було порушено порядок проведення огляду на стан сп`яніння, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються наявними у справі доказами, які були оцінені суддею відповідно до вимог ст. 252 КУпАП на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Щодо доводів апеляційної скарги захисника Кокойка М.І. в інтересах ОСОБА_1 в частині незаконності зупинки, то такі є безпідставними, адже Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні запроваджено воєнний стан, відповідно до якого встановлюються такі заходи правового режиму воєнного стану: у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежуються свобода пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів, перевірка у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документів у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Загальний порядок перевірки особистих документів, огляду авто, речей та багажу під час воєнного стану визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану». Вищезгаданим документом закріплене право на проведення перевірки документів, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян для посадових осіб органів Нацполіції, СБУ, Нацгвардії, Держприкордонслужби, Збройних Сил України, які визначені в наказі коменданта. Під час перевірки представники силових структур мають право вимагати пред`явлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, зокрема в разі якщо існує достатньо підстав вважати, що громадянин вчинив або має намір вчинити правопорушення. За наведеним, в сукупності, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов до ґрунтовного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи - не встановлено. Не вказала на такі обставини, щоб заслуговували на увагу, і сторона захисту. Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП - відповідає меті адміністративного стягнення та загальним засадам його накладення у відповідності до положень ст. 23 КУпАП. У рішенні по справі "О?Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Законом України від 07.07.2016 № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. А тому, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за обставин, встановлених судом, буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що є ефективним. За викладеним апеляційна скарга захисника Кокойка М.І. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И Л А: Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17.000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Кокойка М.І. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Г.О. Балацька