Постанова Київський апеляційний суд № 756/2733/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/2733/23Головуючий у І інстанції: Луценко О.М. Провадження №33/824/2075/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М УКРА Ї Н И 04 травня 2023 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Стрижеус А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Очеретяного Віктора Євгенійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року,- В С Т А Н О В И В: Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовій збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. на користь держави. Не погоджуючись з даним рішенням судді, захисником Очеретяним В.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції як на доказ посилається виключно на наявні у матеріалах справи відеозаписи з нагрудних камер патрульних поліцейських. Однак, суд першої інстанції невірно оцінив відеодокази працівників поліції, які жодним чином не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, внаслідок чого прийняв протиправне рішення. Так, на відеозаписі з нагрудної камери (відеореєстратора) не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. На відео зафіксоване лише те, що ОСОБА_1 стоїть біля транспортного засобу та відмовляється проходити медичне обстеження, вважаючи таку вимогу незаконною. Окрім того, на відеозаписі з нагрудної камери (відеореєстратора) вбачається, що транспортним засобом керувала інша особа. Звертає увагу, що наявні в матеріалах справи пояснення свідка ОСОБА_2 , який вказує на порушення правил дорожнього руху водієм транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 не слід брати до уваги, при апеляційному розгляді даної справи, оскільки особа (свідок) не була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень під час надання таких пояснень чи в суді, а також Вказані пояснення свідка мають невідоме походження, оскільки на відео з нагрудних камер патрульних поліцейських (зокрема лейтенанта поліції Корзаченка О.В. який відбирав пояснення) не зафіксовано момент і процес відібрання таких пояснень. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Очеретяний В.Є. підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. У відповідності до ст.252КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції під час розгляду справи вважав доведеним факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння. Також суд вказав, що зазначені обставини дійсно мають місце та підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №436795, складеному відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у якому зазначено, що ОСОБА_1 не пройшов медичного огляду на стан сп`яніння, що підтверджується відеозапису, який долучений до матеріалів справи Однак, слід зауважити з огляду на інкриміновані ОСОБА_1 фактичні обставини, адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Отже, обов`язковому з`ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом. Натомість, судом не було враховано, що матеріали справи дійсно не мають жодних доказів того, що ОСОБА_1 06 лютого 2023 р. о 21:48 год. в м. Києві на вул.. Вишгородська 4, керував автомобілем марки Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 . Зазначені обставини не підтверджуються ні матеріалами справи, ні протоколом про адміністративне правопорушення, ні письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , які містяться у матерілах справи. Так, відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому основною ознакою суб`єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. При розгляді апеляційної скарги був досліджений відеозапис з місця правопорушення на якому не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, а лише зафіксовано його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, з наданого відеозапису також не вбачається перебування ОСОБА_1 на водійському сидінні, що також свідчить на користь ОСОБА_1 , який на місці події заперечував факт керування автомобілем. На відео зафіксоване лише те, що ОСОБА_1 стоїть біля транспортного засобу та відмовляється проходити медичне обстеження. Окрім того, на відеозаписі з нагрудної камери (відеореєстратора) вбачається, що транспортним засобом керувала інша особа, яка про це зазначила та в подальшому завершував керування транспортним засобом (паркування, вимкнення, зачинення). Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на вказані факти, які зафіксовані на відеозаписах. Враховуючи факти, які зафіксовані на відеозаписах, відсутність інших об`єктивних та переконливих обставин щодо керування автомобілем саме ОСОБА_1 , висновок суду щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 є припущенням. Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 06 лютого 2023 р. о 21:48 год. в м. Києві на вул. Вишгородська 4, керував автомобілем марки Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, а тому ні протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №436795, ні оскаржувана постанова суду першої інстанції не відповідають дійсності. Відповідно до роз`яснень, що міститься в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. №14 під керуванням транспортними засобами слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортними засобами, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані спяніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Відповідно до п.2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10. ПДР). Таким чином, сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння недостатньо для притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки як було вказано вище, для об`єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно наявність керування особи транспортним засобом, докази чого в матеріалах справи відсутні. Таким чином, оскільки, керування транспортним засобом є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, та нічим іншим, крім змісту самого протоколу про адміністративне правопорушення цей факт не підтверджується, виходячи з принципу презумпції невинуватості, неможливо встановити наявність цього елементу складу правопорушення, а отже, й складу самого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. встановити неможливо. Зазначені вище докази, на переконання апеляційного суду, у своїй сукупності свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, зокрема, факту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку про необґрунтованість оскаржуваної постанови Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року, оскільки доводи апеляційної скарги її повністю спростовують. Так, оскільки матеріалами справи жодним чином не підтверджується наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме недоведений факт керування транспортним засобом, що є необхідною обставиною для кваліфікації дій по ч. 1 ст. 130 КУпАП, висновок районного суду про необхідність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим. За змістом п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зобов`язаний закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , зокрема складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Очеретяного Віктора Євгенійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік - задовольнити, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року - скасувати. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А.М. Стрижеус