Постанова Київський апеляційний суд № 752/8106/23

справа № 752/8106/23 головуючий у суді І інстанції Бондаренко Г.В. провадження № 33/824/2925/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником - адвокатом Харченком Сергієм Вікторовичем, на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код невідомий, громадянина України, тимчасово не працює, місце проживання: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , через захисника - адвоката Харченка Сергія Вікторовича, подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції. У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях. У обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції. Відео, додане до матеріалів справи, є неповним та не розкриває суті правопорушення ОСОБА_1 . Наголошує, що від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 не відмовлявся, а обвинувачення, зазначене в протоколі, є нечітким та незрозумілим. Зазначає, що відповідальності за керування автомобілем з ознаками сп`яніння законодавством не встановлено. Окрім того, оскільки в протоколі не сформульовано, який огляд та у який спосіб ОСОБА_1 має пройти на вимогу поліцейського, правопорушник не мав можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється). Також апелянт вважає, що зміст протоколу не відповідає вимогам, передбаченим ст. 256 КУпАП, а саме: працівниками поліції не роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки, не залучено свідків правопорушення. Наголошує, що не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що вносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також внесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої складено протокол. Апелянт вказує, що жодної ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 виявлено не було. На відео, долученому до матеріалів справи, такі ознаки, на думку апелянта, теж відсутні. Зазначає, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв ОСОБА_1 у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння. Звертає увагу суду на те, що працівниками поліції відкрито повідомлено ОСОБА_1 , що вони не бажають його везти до лікаря-нарколога та працівниками поліції здійснювався тиск та погрози конфіскації автомобіля задля схиляння ОСОБА_1 до відмови від проведення огляду у лікаря-нарколога. Окрім вищевикладеного, зазначає, що ОСОБА_1 не відстороняли від керування автомобілем, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП. У призначене судове засідання ОСОБА_1 та його захисник, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явились. 24 липня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Харченка С.В. про перенесення розгляду справи. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 знаходиться на лікарняному та не може прибути на судове засідання, призначене на 24 липня 2023 року. Апеляційний суд, вивчивши зміст даного клопотання, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, зважаючи на таке. ОСОБА_1 чи його захисником до вказаного клопотання про перенесення розгляду справи не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо перебування апелянта на лікарняному. Також клопотання не містить жодних обґрунтувань щодо поважності причин неможливості особисто захисника - адвоката Харченка С.В. прибути у судове засідання, призначене на 24 липня 2023 року, для представлення інтересів ОСОБА_1 . Враховуючи, що відповідно до вимог ст. 294 КУпАП явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, неявка таких осіб належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи за відсутності доказів поважності причин неявки, не є перешкодою для розгляду справи у їх відсутність. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на таке. Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 12.04.2023 року о 23 год. 45 хв. в м. Києві по вул. Саперно-Слобідській, 104 керував транспортним засобом «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло та тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння відмовився, тому суд вважав, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його вина підтверджується зібраними у справі доказами. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законним і обґрунтованим. Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом виникає і в разі її відмови від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп`яніння. Як на підставу скасування постанови суду першої інстанції, апелянт посилався на те, що матеріали справи, зокрема, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, не містить зафіксованого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому відсутній склад правопорушення. Однак, апеляційний суд розцінює такий довід критично, оскільки ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом не заперечував ні під час відеофіксації працівником поліції, ні під час надання письмових пояснень в протоколі про адміністративне правопорушення. Жодних зауважень до правильності оформлення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 024686 від 12 квітня 2023 року чи невідповідності викладеного в ньому змісту про те, що ОСОБА_1 12.04.2023 року о 23 год. 45 хв. в м. Києві по вул. Саперно-Слобідській, 104 керував транспортним засобом «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 надано не було. Також додатково апеляційний суд зазначає та бере до уваги, що в своїх доводах апелянт, зокрема, посилається і на порушення працівниками поліції вимог ст.ст. 265-2 та 266 КУпАП, а саме: не здійснення тимчасового затримання керованого ОСОБА_1 транспортного засобу та не відсторонення ОСОБА_1 від керування цим транспортним засобом та надання дозволу йому продовжувати управляти автомобілем. Зазначений зміст апеляційної скарги є суперечливим щодо доводу апелянта про відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. А відтак, апеляційний суд відхиляє вказаний довід апелянта, як такий, що за даних обставин та наявних в матеріалах справи доказів, не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, як вбачається з відеозапису з нагрудної боді-камери поліцейського, працівниками поліції пропонувалося ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі. Однак ОСОБА_1 відповів: «Складайте протокол», тобто узагалі відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння. За таких обставин, оскільки відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, так як на ньому зафіксована подія правопорушення, апеляційний суд оцінює його в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, беручи до уваги наведені норми права та встановлені у справі обставини, апеляційний суд, погоджуючись з висновкам суду першої інстанції, вважає, що матеріалами справи зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. Також вказаним відеозаписом спростовуються й посилання апелянта на несформульованість в протоколі, який огляд та в який спосіб має пройти ОСОБА_1 на вимогу поліцейського, внаслідок чого апелянт не мав можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється). Так, з відеозапису вбачається, що поліцейським було чітко озвучено водієві підстави та спосіб проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд відхиляє й довід апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, що, на його думку, вбачається з відеозапису з нагрудної боді-камери поліцейського. Так, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 024686 від 12 квітня 2023 року працівниками поліції у ОСОБА_1 було виявлено такі ознаки наркотичного сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Апеляційний суд наголошує, що наявність вказаних ознак наркотичного сп`яніння об`єктивно та достовірно можна встановити лише перебуваючи безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу, а не зі змісту відеозапису. А тому, відповідно, працівники поліції, виявивши у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, правомірно пропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Натомість, ОСОБА_1 , будучи упевненим у відсутності в нього таких ознак, міг підтвердити це, пройшовши огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. Щодо доводів апелянта про нечіткість заповнення протоколу про адміністративне правопорушення апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення ААД № 024686 (а.с.1) відповідає вимогам статті 256 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, чітко зазначено ознаки наркотичного сп`яніння, які були підставою для поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння, а також зазначено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Отже, посилання апелянта на виправлення в протоколі про адміністративне правопорушення апеляційний суд оцінює критично, як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Окрім того, в матеріалах справи, зокрема в графі протоколу про адміністративне правопорушення «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» будь-які зауваження апелянта до протоколу про адміністративне правопорушення відсутні та окрім того протокол містить особистий підпис апелянта про ознайомлення зі змістом такого протоколу та про підтвердження правильності внесених даних щодо нього. А відтак, апеляційний суд відхиляє вказаний довід, як необґрунтований. Окрім того, доводи апелянта щодо не ознайомлення ОСОБА_1 з направленням на огляд у лікаря-нарколога, яка, на його думку свідчить про не направлення останнього до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння апеляційний суд також до уваги не приймає. Так, закон оперує правовими категоріями «відмова від огляду» та «незгода (на застосування спеціального технічного засобу або з його результатами)», які є різними видами вольових актів та тягнуть різні правові наслідки. Огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться лише в медичних закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення лабораторного дослідження біоматеріалу. У даній справі жоден з наявних в матеріалах справи доказів не містить даних, що водій ОСОБА_1 висловлював саме згоду на огляд на стан наркотичного сп`яніння, що потягло б за собою обов`язок поліцейського доставити водія до закладу охорони здоров`я для такого огляду. Всі досліджені докази вказують, що водій відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в цілому. За таких обставин, складення працівником поліції письмового направлення до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 було недоцільним, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовилась від проходження такого огляду на стан сп`яніння взагалі, а не під час прямування в медичний заклад або у його приміщенні. Таким чином, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан наркотичного сп`яніння, а посилання водія та його захисника на порушення такого порядку є безпідставними. Апеляційний суд також не бере до уваги й довід апелянта про те, що ОСОБА_1 не відстороняли від керування транспортним засобом, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що в поясненнях ОСОБА_1 зазначив про залишення транспортного засобу на місці та зобов`язання не керувати ним. Крім того, апелянт, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що працівники поліції не роз`яснили йому його права та обов`язки. З цього приводу варто зазначити таке. Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов`язку їх виконання. Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Окрім того, з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово та чітко пояснили, що вбачають у водія ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд у медичному закладі. Поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі вказує, що він не вимагав роз`яснення йому певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, здійснював активні, свідомі та вольові дії, розумів ситуацію, у якій опинився. Разом з тим, ОСОБА_1 не заявляв клопотання про надання йому правової допомоги чи необхідність отримання юридичних послуг. Тому апеляційний суд доходить висновку про дотримання права на захист ОСОБА_1 та усвідомлення ним суті інкримінованого йому діяння. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, доводи апеляційної скарги, розцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані. Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником - адвокатом Харченком Сергієм Вікторовичем, на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року - залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Березовенко